25. Питання охорони конфіденційної інформації

Kонфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов»; «громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту». Термін «конфіденційна інформація» є узагальненим, тому на практиці в установах, організаціях і підприємствах рекомендується складання конкретного переліку (списку) інформації, яка може бути визнана конфіденційною. Об'єктами права інтелектуальної власності згідно з п.УІІІ ст.2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. (Стокгольмської конвенції) є:

— літературні, художні і наукові твори;— виконавська діяльність артистів, звукозаписи, радіо і телевізійні передачі;__ в усіх сферах людської діяльності;— наукові відкриття;

— промислові зразки;— товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;— захист проти недобросовісної конкуренції;

— усі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Хоча країни, що приєдналися до цієї Конвенції, не зобов'язані у своєму законодавстві відтворювати наведений перелік, а самі визначають коло об'єктів інтелектуальної власності, проте практика законотворчості йде шляхом врахування цих рекомендацій. Тому в ЦК значною мірою відтворено перелік об'єктів інтелектуальної власності, вказаний у Стокгольмській конвенції.

Слід підкреслити, що об'єктом права інтелектуальної власності не кожен результат творчої діяльності, а лише той, який відповідає вимогам закону. Будь-який твір літератури, науки і мистецтва,суміжні права підпадають під охорону права, якщо вони відповідаютьвимогам закону. Науково-технічним результатам правова охорона надається во-технічним результатам правова охорона надається лише на підставі відповідної кваліфікації спеціальним державним органом управління і видачі правоохоронного документа. Правова охорона об'єктів права інтелектуальної власності обмежується лише територією України. Охорона прав на зазначені об'єкти на території інших держав здійснюється лише на підставі відповідних міжнародних конвенцій і договорів.

В Україні діють численні нормативно-правові акти різної галузевої належності та юридичної сили, що містять розрізнені норми, які регулюють відносини, пов'язані з конфіденційною інформацією і комерційною таємницею. Правові відносини щодо комерційної таємниці регулюються положеннями Цивільного кодексу України(ЦКУ) Господарського кодексу України (ГКУ), Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та іншими нормативними актами, в тому числі міжнародними. Правові відносини щодо конфіденційної інформації регулюються положеннями вищезазначених нормативних актів та Законом України «Про інформацію». Зазначені нормативно-правові акти не встановлюють правового режиму комерційної таємниці, порядку віднесення інформації до комерційної таємниці, підстав виникнення прав суб'єктів на комерційну таємницю, порядку доступу до комерційної таємниці і конфіденційної інформації. Крім того, аналіз положень різних правових актів та практики їх застосування свідчить про наявність законодавчої неузгодженості, що негативно впливає на захист прав фізичних та юридичних осіб на комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.

Захист інформації в трудових відносинах може забезпечуватися через «комплекс правових, організаційних, інформаційно-телекомунікаційних засобів і заходів, спрямованих на запобігання неправомірним діянням щодо інформації», задекларованих як орієнтири в законі України «Про інформацію» (ст. 14 Закону).

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Заходи для охорони конфіденційної інформації мають бути вимогами для збереження і не розкриття комерційної таємниці. Таким чином, виділяють наступні заходи:

1. Юридичні заходи включають в себе документальне оформлення переліку відомостей, які є комерційною таємницею, і складання супутніх документів (наприклад, положення про комерційну таємницю, яке регламентує порядок доступу до секретної інформації, а також запровадження системи, за якої кожний працівник під розписку ознайомлюватиметься з цим положенням і відповідальністю за його порушення).

2. Адміністративні заходи передбачають створення системи користування конфіденційною інформацією. При цих заходах необхідно визначити, які посадові особи і до якої інформації отримують право безперешкодного доступу. Не може бути встановлена комерційна таємниця для керівника підприємства або для контролюючих його діяльність органів підприємства. А у разі якщо працівнику необхідна така інформація для службових потреб, слід визначити порядок доступу до такої інформації цих працівників. До адміністративних заходів можна також віднести запатентування нових винаходів та реєстрації прав на комерційне найменування і торговельну марку.

3. До соціально-психологічних заходів належать бесіди та проведення занять з працівниками з приводу впровадження новітніх технологій, їхніх пропозицій та повторне попередження їх про відповідальність за розголошення таких відомостей. А також створення позитивного робочого клімату в колективі, аби уникнути невдоволених своїм становищем, які неодмінно можуть продати інформацію, або «пожалітися» про становище своєї фірми.

4. До загальних заходів захисту інформації в засобах і мережах їх передачі і обробки переважно передбачають використання апаратних, програмних та криптографічних засобів захисту.