22. Правовий режим іноземних інвестицій в Україні

24. Проблемні питання щодо охорони конфіденційної інформації: комерційної таємниці та ноу-хау в Україні

            1. Як відомо, під охороною права розуміють систему заходів, спрямованих на забезпечення прав та інтересів правомочної особи. Проблем не виникає, коли це стосується типових об'єктів цивільного права та права інтелектуальної власності, оскільки за власником закріплюється право власності на річ (володіння, користування та розпорядження), а за особою, яка створила результат інтелектуальної, творчої діяльності, право на легальну монополію здійснення дій щодо використання та розпорядження результатами творчості (наприклад, патент на винахід).

            2. Що ж стосується нетипового об'єкта цивільного права - інформації, а також конфіденційної інформації (зокрема комерційної таємниці і ноу-хау), то умови їх охороноздатності законодавством належно не врегульовані, про що свідчить судова практика.України. Виходячи із нематеріального характеру   інформації,   конфіденційної   інформації   (комерційної таємниці, ноу-хау) нею не можна володіти, користуватия та розпоряджатися як матеріальною річчю, на відміну від матеріального носія, на якому вона знаходиться. Відповідно Закон України «Про інформацію» заснований на помилковій концепції про «право власності на інформацію» як про право на річ (ст.38). Також правомоччя виключних прав (використання та розпорядження) не застосовні до конфіденційної інформації (комерційної таємниці, ноу-хау) в іх класичному розумінні. Тому віднесення всієї комерційної таємниці до об'єктів права інтелектуальної власності також є помилковим. Тим більше, що легальна монополія на таку інформацію не встановлена.

            3. Чинний Цивільний кодекс України (далі ЦК України) закріпив норму щодо охорони комерційної таємниці органами державної влади, що проявляється в недопущенні недобросовісного комерційного використання такої інформації та її розголошення. Виключення становлять тільки випадки, коли таке розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або коли не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання (ст.507).

Умовно виділяють три групи заходів по збереженню секретності комерційної таємниці (також ноу-хау): 1) технічні; 2) організаційні; 3) юридичні.

            6. Відповідно особа, яка законно контролює комерційну таємницю або ноу-хау повинна здійснювати фактичні дії, направлені, з одного боку, на створення «режиму недоступності» до інформації, яку вони вважають конфіденційною а, з іншого боку, направлені на створення «режиму доступності »,до неї. Підставою створення даного режиму, умовно назвемо його, режим «недостуиності-достугшості» до конфіденційної інформації (комерційної таємниці, ноу-хау) є ст. ст. ,28, 29, 30 Закону України «Про інформацію». Необхідно підкреслити, що ні держава, ні його органи влади чи управління не створюють режиму охорони інформації, яка належить фізичнічній або юридичній особі, а саме останні, якщо вони хочуть її захистити повинні самостійно створити режим обмеженого доступу до інформації, тобто встановити: умови і порядок її описання, наприклад, ноу-хау (а), «отримання»(б), «використання»(в), «розповсюдження»(г), «зберігання»(д), її обігу»(е), як між працівниками одного підприємства (е-1), так і за його межами (е-

            Тобто об'єктивно притаманні комерційній таємниці (конфіденційній інформації) ознаки - невідомість та нелегкодоступність є тими ознаками, кожна з яких є необхідною, а разом взяті, - достатніми для інформації різного змісту: технічного, в тому числі, ноу-хау, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за. виключенням тих, які у відповідності до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Тому як фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, так і юридичні особи, які мають намір охороняти відповідну інформацію будь-якого змісту, як конфіденційну, повинні враховувати відповідні вимоги ст.505 ЦК України.

            7. Таким чином, право доступу до комерційної таємниці і ноу-хау засновано на принципі конфіденційності. Наприклад, комерційна таємниця, ноу-хау існує до того часу, поки відомості про них залишаються конфіденційними (недоступними іншим особам). Тому можна сказати, що охороняється не сама комерційна таємниця чи ноу-хау, а «законний інтерес» («охоронюваний законом інтерес») особи, яка законно її контролює. Відповідно мова йде не про «право на» конфіденційну інформацію (комерційну таємницю або ноу-хау), а про встановлення «доступу» (або «права доступу») до відповідної інформації, з наступним захистом «охоронюваного законом  інтересу»особи, яка законно її контролює. При цьому режим «комерційної таємниці» або «ноу-хау» існує до того часу, поки дотримується її секретність (конфіденційність). Охорона може бути і в тих випадках, коли дані про них передані (надано доступ), наприклад, за договором іншій особі на основі конфіденційності. В такому разі сфера дії комерційної таємниці або ноу-хау звужується за рахунок осіб, яким вона правомірно належить.

            Таким чином, комерційна таємниця (або ноу-хау) як об'єкт, можна сказати взагалі не охороняється, оскільки їй не надається абсолютна охорона, незалежно від зовнішніх обставин. Замість цього здійснюється «захист» інтересів суб'єктів в зв'язку з відповідними об'єктами. Але цей «захист» надається уже в зв'язку не стільки з внутрішніми властивостями самих об'єктів, скільки з урахуванням зовнішніх обставин, в яких ці об'єкти функціонують.