- •1.Поняття та ознаки адміністративної відповідальності за пмп.
- •2. Завдання, принципи та функції адміністративної відповідальності.
- •3. Поняття та ознаки порушень митних правил
- •4.Види порушень митних правил
- •Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем
- •Стаття 470. Недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення, видача їх без дозволу митного органу або втрата
- •Стаття 471. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю
- •Стаття 472. Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення
- •Стаття 473. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання
- •Стаття 474. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів, документів
- •Стаття 475. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем
- •Стаття 476. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності
- •Стаття 478. Порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами
- •Стаття 479. Порушення порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі
- •Стаття 480. Порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів
- •Стаття 481. Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів
- •Стаття 482. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем
- •Стаття 483. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю
- •Стаття 485. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів
- •5.Система адміністративних стягнень, що застосовуються за порушення митних правил. Основні і додаткові адміністративні стягнення. Загальні правила накладення стягнень за порушення митних правил.
- •6. Поняття, завдання та принципи провадження в справах про порушення митних правил
- •7.Стадії провадження та їх загальна характеристика
- •8.Обставини, що виключають провадження у справах про порушення митних правил
- •9.Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за порушення митних правил
- •10.Протокол про порушення митних правил та його реквізити
- •11.Порядок розгляду справи про порушення митних правил
- •12.Оскарження постанов у справах про порушення митних правил та його суб’єкти
- •13.Опротестування постанови по справі про порушення митних правил
- •14.Обовязковість постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Звернення постанови митного органу до виконання попередження
- •15.Виконання постанови в частині накладення штрафу
- •16.Виконання постанов про конфіскацію
- •17.Обєкт та об’єктивна сторона порушень митних правил
- •17.1.Дія та бездіяльність.
- •18.Субєкт та суб’єктивна сторона порушень митних правил
- •19.Поняття і види доказів
- •20.Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
- •21.Права захисника в провадженні у справах про порушення митних правил
- •22.Права та обов’язки експерта в провадженні у справах про порушення митних правил
- •23.Свідки та поняті у справах про порушення митних правил
- •24.Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
- •25.Мета, порядок та строки адміністративного затримання
- •26.Проведення митних обстежень
- •27.Вилучення товарів, транспортних засобів та документів
- •28.Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил
- •29.Пред’явлення товарів, транспортних засобів та документів для впізнання
- •30.Експертиза та висновок експерта
- •1. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності за пмп.
- •2. Завдання, принципи та функції адміністративної відповідальності.
19.Поняття і види доказів
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) з'ясовує зазначені обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (актами перевірок, довідками, протоколами про адміністративне затримання тощо). Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
КпАП України визначає ряд доказів, що можуть бути покладені в основу винесення постанови у справі:
- показання свідків;
- показання особи, що притягується до адміністративної відповідальності;
- речові докази;
- висновки експертів;
- документи.
Кожен із доказів виконує свою роль в процесі встановлення істини у справі, займає визначене місце в системі доказування. У зв’язку з цим в правовій літературі докази класифікуються. Залежно від того, чи розкривають докази суть адміністративної справи, чи якийсь другорядний факт, їх розподіляють на прямі і побічні. За характером джерел, з яких одержується інформація, докази можуть бути первинними (тобто першоджерела) і вторинними (копії документів тощо). За цільовою спрямованістю докази можуть бути обвинувальними і виправдовуючими. Крім того, широко застосовуються докази, характер яких не завжди дає змогу віднести їх до будь-якої із вищенаведених груп. Це докази констатуючого значення.
Особливістю доказів є те, що вони мають бути одержані в установленому законом порядку, в іншому разі вони не будуть мати доказової сили. Йдеться про передбачений КпАП порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення. Наприклад, протокол, яким фіксується вчинення правопорушення, повинен бути складений за певною формою уповноваженою на те посадовою особою або представником громадськості (ст. 255 КпАП).
Відповідно до закону одержання і оцінка всіх необхідних доказів здійснюється компетентним органом або посадовою особою, правомочними вирішити дану справу (ст. 252 КпАП).
Правом надавати докази користуються особи, що беруть участь у провадженні у справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат), та інші особи. Докази можуть бути витребувані органом або посадовою особою, що розглядає справу, від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою.
Встановлений законом порядок збирання, одержання доказів є надійною гарантією їх істинності, достовірності. Порушення або недодержання цього процесу може викликати лише сумніви в достовірності доказів і в обґрунтованості зроблених з їх допомогою висновків.
Інформація може розглядатися як доказ за наявності двох умов: по-перше, якщо вона містить дані про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винності особи в його скоєнні та інших обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи; по-друге, якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом.