Вимоги до обсягу і структури курсової та дипломної роботи

Загальний обсяг курсової роботи становить 25-30 сторінок машинописного (або віддрукованого на принтері) тексту, оформленого згідно прийнятих правил (дивись далі). У рукописному варіанті цей обсяг більший (у залежності від почерку - 30-40 сторінок).

Структурними частинами курсової роботи є:

ЗМІСТ (див. додаток 2);

ВСТУП (4... 5 сторінок);

РОЗДІЛИ (поділені на підрозділи, а ті при потребі, - на пункти й підпункти);

ВИСНОВКИ (1,5...З сторінки);

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і ЛІТЕРАТУРИ (оптимально 5-10 джерел і біля 30-40 найменувань літератури, на які є посилання);

ДОДАТКИ (при потребі).

Список джерел, а також додатки обліковуються за межами загального обсягу курсової роботи.

Ті ж структурні частини має дипломна робота, проте її обсяг не менше 70 сторінок машинопису (біля 100 сторінок рукописного тексту), а об'єм ВСТУПУ і ВИСНОВКІВ складає, відповідно, 6...8 і 3...5 сторінок. Кількість розділів не повинна бути занадто великою (не більше 4-х). Список використаних джерел і літератури, додатки, ілюстрації, що займають повну сторінку не обліковуються в загальний обсяг дипломної роботи (але їх сторінки нумерують).

ПОРАДИ ЩОДО НАПИСАННЯ «ЧОРНОВОГО» ВАРІАНТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

«Чорновий « варіант курсової роботи виконують у такій послідовності:

1. перегляд (при необхідності — упорядкування) виписок і бібліографічних карток; прочитання даних методичних рекомендацій до кінця;

2. уточнення плану роботи (написання змісту за зразком у додатку 2);

3) послідовне написання розділів, підрозділів, пунктів роботи. При написанні «чернетки» радимо після цитат чи посилань у квадратних дужках [ ] писати прізвище автора чи назву роботи. Якщо йде цитування, то текст цитати без скорочень і перекручень починається і закінчується лапками «....» . Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело, з вказівкою сторінок (Іванов M./., 1997, с 37-38). У «чистовому» варіанті замість прізвища чи назви роботи вказують цифру, під якою вона подається у списку джерел та літератури:[ 26; с 37-38].

При непрямому цитуванні чи згадці роботи або її автора сторінки не вказують. У «чернетці» можна записати так: Проблемою кліматичного районування України займалися Б.П. Алісов [Климат СССР, 1964], М.І.Щербань [Клімати земної кулі, 1977], ... А в «чистовому» варіанті так: Проблемою кліматичного районування України займалися Б.П. Алісов [14,15], М.І. Щербань [57].

Цитати не повинні траплятися надто часто. Слід намагатися викладати власні судження, або переказувати думки інших авторів своїми словами (вказувати в квадратних дужках: [за ...])•

Інколи корисно після деякої перерви переписати текст розділу (підрозділу) два-три рази. Щоб знайти і відшліфувати власний стиль у науковій роботі потрібно багато часу і наполегливості. Тому не розчаровуйтесь якщо перший досвід написання буде не досить вдалим.

Є певні традиції у писемній науковій мові (як загальні, так і специфічні для кожної науки). Ви збагнете їх, уважно вчитуючись не лише в зміст, але й звертаючи увагу на стиль і етикет писемної наукової мови.

Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Емоційні мовні елементи в наукових роботах використовувати не доцільно. Виклад матеріалу слід вести переважно від третьої особи (... на нашу думку», «ми вважаємо...», «автор вважає ...», «звернімо увагу на ...», «перейдемо до ...», «на закінчення зазначимо ...» «все вищевказане дає підставу зробити висновок ...»).

Речення повинні бути короткими. Слід уникати складнопідрядних речень.

У межах абзацу одне речення повинно витікати із попереднього і бути пов'язаним з наступним.

«Чорновий» варіант слід писати розбірливо й акуратно. Він подається на перевірку науковому керівникові (орієнтовно у кінці січня).