Західна Україна

Гайдамацький рух мав великий вплив на піднесення національ­но-визвольної боротьби в західноукраїнських землях. Галичина, Холмщина і Волинь впродовж століть були під польським понево­ленням. Тут кріпосницький і національний гніт був ще тяжчий і жорстокіший, ніле на Правобережжі.

У XVIII ст. на західноукраїнських землях боролися проти польської сваволі народні месники — опришки (від лат. орге.чяоі— порушник, знищувач). До них приєднувалися селяни, наймити, міська біднота. Найбільшого розмаху рух опришків набрав у ЗО— 40-х роках XVIII ст., коли його очолив Олекса Довбу ш. Безстраш­ний ватажок повсталих селян протягом майже десяти років був гро­зою для польської шляхти й урядовців. Його загони діяли на тери­торії майже всього Покуття, на Гуцульщині, Північній Буковині і в Закарпатті. Вони громили шляхту й орендарів, роздавали пансь­ке майнобідноті. Опришків підтримували селяни, аватажокО.Дов- буш, який загинув від кулі панського найманця у 1745 р., став на­ціональним героєм.

Незважаючи на успіхи Речі Посполитої в придушенні національ­но-визвольного руху на правобережних та західноукраїнських зем­лях, її власні підвалини теж були розхитані. Польщу роздирали со­ціальні і національні внутрішні суперечності — вона йшла до зане­паду. Свідченням цього стали три поділи Речі Посполитої в остан­ній третині XVIII ст., в результаті яких вона втратила державну незалежність, а всі українські землі були розділені між Росією та Австрією. Отже, Україна, остаточно втративши свою державність, завершувала століття як колоніальне надбання двох імперій.

8.4. Культура україни у другій половині XVII — XVIII ст.

Український народ створив і виплекав високу й розмаїту духов­ну культуру, яку розвивали і збагачували багато поколінь.

Освіта

Високого рівня в Українській державі досягла освіта. Зокрема завдяки широкій мережі шкіл, письменність охопила всі верстви населення. Цікаві записи про враження з цього приводу залишив арабський мандрівник архідиякон Павло Алеппський, який у сер. XVII ст. супроводжував антіохійського патріарха Макарія до Мос­кви і в 1654 та 1656 рр. побував в Україні. У розділі «Україна і Київ» книги його спогадів є дані про рівень освіти. «Починаючи з цього міста (Рашкова), — писав П. Алеппський, — і по всій землі руських ми помітили прекрасну рису, що викликала наше здивування: всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість жінок і дочок, умі­ють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи. В землі козаків усі діти уміють читати, навіть сироти».

У другій пол. XVII — сер. XVIII ст. великий вплив на розвиток освіти й науки в Україні мав Києво-Могилянський колегіум, який у 1701 р. указом Петра І був перетворений у Кисво-Могилянську академію. Цей навчальний заклад став важливим осередком куль­тури, вплив якого поширювався на Росію та інші країни Європи.

Академія була не спеціальним духовним закладом для підготов­ки церковних кадрів, а школою, що не поступалася перед вищими навчальними закладами Західної Європи. Навчання у ній мало пе­реважно загальноосвітній характер: тут викладали математику, ме­дицину, астрономію, вивчали архітектуру, живопис. Вступ до ака­демії був відкритим для представників усіх верств тогочасного сус­пільства. Студентів виховували в дусі патріотизму, відданості укра­їнському народові.

Багато учнів академії у подальшому стали видатними діячами науки і літератури. У ній навчалися вихідці з Молдавії, Греції, Бол­гарії, Чорногорії, Сербії та інших країн. Академію закінчили ви­датні церковні ієрархи, письменники, вчені і політичні діячі: І.Ви- говський, Ю.Хмельницький, І.Мазепа, П.Орлик, П.Полуботок, Г.Сковорода, Ф.Прокопович, С.Яворський, М. і Д.Бантиш-Камен- ські, міністри Катерини II: О.Безбородько, Л.Трощинський та ін. Деякий час тут навчався М. Ломоносов.

У першій пол. XVIII ст. Київ став центром освіти не тільки Укра­їни, а й Росії. Протягом цього часу вихованці академії заснували або реформували семінарії в Новгороді, Смоленську, Петербурзі, Казані, Архангельську, Суздалі та інших містах; на зразок Київ­ської академії були засновані колегіуми в Чернігові (1700), Харкові (1721), Переяславі (1738).

Харківський колегіум, зокрема, став центром освіти Слобідської України. У 1765 р. при ньому було відкрито додаткові класи, де ви­кладали інженерну й артилерійську справу, геодезію та географію.

Розквіт Київської академії тривав до 60-х років XVIII ст. Пізніші реформи були спрямовані на перетворення цього навчального за­кладу в професійну вищу духовну школу і спричинили його занепад.

У другій пол. XVIII ст. освіта українського населення була за­недбана, більшість дітей простого люду залишалася поза школою.

Внаслідок постійних обмелсень і переслідувань з боку росій­ського самодержавства занепадали братські школи. Перестала існу­вати більшість українських шкіл у Лівобережній та Слобідській Україні.

У 1786 р. прийнято «Статут народних училищ», згідно з яким у повітових містах України відкривали малі народні училища з дво­річним терміном навчання, а з 1788 р. у губернських центрах — головні народні училища, в яких навчалися п'ять років. Такі учили­ща вперше були відкриті в Києві, Чернігові, Харкові, Катерино­славі. Навчали в школах та училищах російською мовою.

Крім того, існували василіанські школи, де навчалися діти дрібної шляхти, заможних міщан і духівництва. Василіанські шко­ли уніатський орден василіан створив у Львові, Теребовлі, Овручі, Умані та інших містах. В окремих школах існували дяківки, а при церквах — школи грамоти, де дітей навчали мандрівні дяки.