3.4. Планування загальновиробничих витрат

Відповідно до п. 3.1.5. Порядку до складу загальновиробничих витрат входять витрати, пов'язані з управлінням та функціонуванням цехів і дільниць (структурних підрозділів підприємств), що забезпечують виробничий процес, крім витрат, зазначених у пунктах 3.1.2 – 3.1.4 Порядку:

витрати на управління виробництвом цехів і дільниць, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління та встановлених на підприємствах тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати, внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів);

витрати на утримання, експлуатацію, поточний ремонт обладнання, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, та обов’язкове страхування відповідно до законодавства;

розрахована відповідно до законодавства амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

витрати на виготовлення проїзних квитків та розрахункових документів;

витрати на закупівлю матеріалів, купованих комплектувальних виробів і напівфабрикатів;

оплата послуг сторонніх підприємств і організацій, пов’язаних з управлінням та функціонуванням цехів і дільниць, що забезпечують виробничий процес;

витрати на утримання і поточний ремонт виробничих будівель, споруд і приміщень (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення);

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці згідно з законодавством, в тому числі за невідпрацьований, але оплачений час на виробництві, нарахування на заробітну плату, внески на обов’язкове страхування загальновиробничого персоналу відповідно до законодавства, витрати на відрядження виробничого персоналу, забезпечення пожежної безпеки та утримання охорони);

витрати на охорону праці, техніку безпеки, виробничу санітарію та утилізацію відпрацьованих мастильних та інших матеріалів на рівні не вище установлених нормативів;

витрати на медичний огляд водіїв підприємства;

податки і збори (обов’язкові платежі), що включаються до собівартості транспортних послуг.

Відповідно до п. 3.1.6. Порядку до складу планової собівартості наданих транспортних послуг включаються змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом транспортних послуг, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягів перевезень пасажирів.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом транспортних послуг, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміни обсягів перевезень пасажирів.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до собівартості наданих транспортних послуг у періоді їх виникнення.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Згідно з Положенням про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213, в наказі про облікову політику підприємства міського електричного транспорту необхідно зазначати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу.

Для розподілу загальновиробничих витрат між підрозділами, як правило, для кожної статті або групи статей визначається відповідна база розподілу. Такою базою можуть бути: години праці основних виробничих працівників, машино-години, транспортна робота, пряма заробітна плата, прямі матеріальні витрати, основні (базисні) витрати, балансова вартість обладнання, площа, яку займає підрозділ, кількість працівників. Залежно від бази розраховується ставка розподілу накладних виробничих витрат.

Ставка розподілу – це відношення суми накладних виробничих витрат до загальної бази їх розподілу (кількість, вартість, години тощо). Ставка розподілу накладних виробничих витрат може бути єдиною для всіх підрозділів підприємства або встановлюватися окремо для кожного виробничого підрозділу.

У випадку надання взаємних послуг обслуговуючими підрозділами один одному, а не тільки підрозділам, які зайняті наданням послуг з перевезення пасажирів, можуть бути застосовані різні методи розподілу загальновиробничих витрат:

• прямого розподілу;

• послідовного розподілу;

• розподілу взаємних послуг.

Метод прямого розподілу – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів. При такому підході взаємні послуги обслуговуючих підрозділів не беруться до уваги.

Метод послідовного розподілу – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляються послідовно щодо виробничих підрозділів та інших обслуговуючих підрозділів.

Метод розподілу взаємних послуг – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг. Після цього витрати обслуговуючих підрозділів розподіляють між виробничими підрозділами так само, як і за методом прямого розподілу.