10.Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького. (22)

Відбудовувались зруйновані міста й села. Галицько-Волинська земля поступово піднімалася з руїн. Одночасно князь повів непримиренну боротьбу з боярською опозицією, яка знову почала виявляти спротив. Данило Галицький укріплював свої володіння. Одночасно відбувалася реорганізація війська. Ударною силою в ньому стала важкоозброєна князівська кінна дружина, а також селянське й міщанське ополчення. Разом з тим він уклав проти Золотої Орди союз із своїм зятем, князем володимиро-суздальським, а також польськими, литовськими князями та угорським королем. Заради своєї мети галицько-волинський князь пішов на зближення з римською курією.

11.Українська культура Давньоруського періоду. (23)

Мала зв’язки з візантійською культурою, культурою західноєвропейських та азіатських держав, зазнаючи різнобічного впливу. Основу складали місцеві елементи. Виділяють два періоди: язичницький та християнський. Існувало «двовір’я». Язичництво: тотемізм, божества, яким поклонялись слов’яни. З цим були пов’язані численні обряди. Дохристиянська культура була писемною. Християнський період. Писемність: поширюється «кирилиця», з’являється писемна література. Освіта: започатковується за часів Володимира, Ярослав вводить обов’язкове навчання, вивчалися богослов’я, риторика, філософія, граматика. Наука: наукові знання бралися з Візантії (медицина, географія, математика, історіографія). Мистецтво: іконопис, фрески, мозаїка.

12.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

в 1349 р. Польщею була захоплена Галичина. Протягом 1370—1387 pp. Галичиною володіла вже Угорщина, а у 1387 p., за короля Ягайла, Галичина та Холмщина остаточно були приєднані до Польщі. Молдавське князівство захопило Буковину, а Угорщина — Закарпаття. У 50-х роках XIV ст. з ослабленням Золотої Орди розпочався наступ Литви на Подніпров'я. а в 1362 p., розгромивши за допомогою українців нар. Сині Води (нині р. Синюха, ліва притока Південного Бугу, на території Кіровоградщини) монголо-татарське військо, остаточно приєднав до Литовської держави Київщину, Поділля і Переяславщину. У1385 р. Ягайло погодився на пропозицію Польщі, яка мріяла про українські та білоруські землі, захоплені Литвою, і уклав із нею у замку Крево, неподалік Вільно, унію. Кревська унія передбачала: 1) об'єднання Польщі і Литви в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла; 2) обрання польським королем Ягайла, який прийняв ім'я Владислава II та одночасно залишався великим князем литовським; 3) перехід у католицтво язичницького населення Литви. Окупувавши західноукраїнські землі, польська шляхта на цьому не заспокоїлася. Вона мріяла про всю Україну, захоплену Литвою. Тиск шляхти, невдачі Литви у Лівонській війні та прагнення отримати військову допомогу від Польщі в боротьбі з Московською державою змусили литовських магнатів піти на відновлення переговорів. 1 липня 1569р. було затверджено, окремо польським і литовським сеймами, Люблінську унію, яка передбачала утворення єдиної держави Річ Посполита. На чолі держави – виборний король, єдиний сейм, одна грошова одиниця. Берестейська унія. Ідея об'єднання християнської церкви постала чи не відразу ж після її розколу в 1054р. на православну та католицьку вітки. В 1596 р. Брестська унія – об’єднання католицької та православної церков. Берестейська унія не тільки не подолала розколу 1054 р., а й збільшила його: до двох досі існуючих церков — католицької та православної — додалася ще й третя — уніатська, або греко-католицька, як її згодом стали називати.