42.Соціально-економічні перетворення в Україні на основі непу (95)

В березні 1921 року відбувся 10 з’їзд РКПБ , на якому виступив Ленін із доповіддю про заміну прод. Розкладки продовольчим податком.

Тим самим більшовики почали запроваджувати нову економічну політику. НЕП передбачав запровадження елементів ринкових відносин в економіку Радянської Росії.

Продовольчий податок визначався навесні і був сталим протягом року.

Дозвіл приватної хлібної торгівлі в листі – часткова денаціоналізація промисловості.

Відновлення грошово-фінансової системи, запровадження конвертованої валюти – Червонця (10 рублів).

Наслідки Нової економічної політики (НЕПу):

Швидке відновлення сільського господарства, транспорту та торгівлі;

Зростання кількості міського населення;

Підвищення продуктивності праці;

Підвищення рівня життя населення;

Прискорення соціального розшарування в місті та на селі;

Поява „Нової буржуазії” та куркулів;

Наростання економічної нестабільності та періодичні економічні кризи;

Зростання безробіття.

Особливості запровадження НЕПу в Україні

НЕП було запроваджено пізніше ніж в інших Радянських республіках;

Запровадження НЕПу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом;

Податок на селян був вищим ніж в інших Радянських республіках.

НЕП передбачав запровадження елементів ринкових відносин в економіку Радянської Росії.

Нова економічна політика була реакцією на об'єктивні обставини — кризовий стан економіки, невдоволення селян продрозкладкою, спад світового робітничого руху тощо. Запровадження непу в Україні зумовило відродження приватної ініціативи, сприяло поліпшенню економічної ситуації. Ця політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією. Згортання наприкінці20-х років непу зумовлене внутрішніми економічними протиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві: зниженням темпів розвитку, вичерпанням ресурсів, небажанням більшовицької партії ділитися владою і поширити дію економічного плюралізму на сферу політичну; швидкою Диференціацією суспільства, зростанням соціального напруження, а значить, і створенням соціальної бази для рішучої відмови від ринкових відносин.

43.Сталінська політика індустріалізації. (94)

У грудні 1925р. був проголошений курс на індустріалізацію, яка спрямовувалася на:

Забезпечення економічної самостійності та незалежності СРСР,

Змійнення обороноздатності країни,

Створення матеріально-технічної бази для модернізації промисловості та сг,

Стимулювання зростання продуктивності праці і підвищення добробуту та культурного рівня трудящих.

Проголошений курс наштовхувався на ряд труднощів:

Нерозвинута інфраструктура (мости, дороги)

Індустріалізацію треба було проводити швидкими темпами,щоб не відстати від капіталістичних країн.

Не вистачало кваліфікованих кадрів,обладнання

Нестача коштів.

Процес індустріалізації в Україні в принципових рисах збігався із загальносоюзними тенденціями, але мав і свої особливості:

Інвестування в промисловість республіки значної частини коштів.

Побудова і реконструкція в Україні великих промислових об’єктів.

Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки.

Поява у республіканському промисловому комплексі нових галузей.

Модернізація легкої та харчової промисловості.

Витіснення приватного сектора в економіці України, згортання НЕПу.

Наслідки індустріалізації:

Країна з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну.

Зміцнилась обороноздатність країни,

Відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості

Було ліквідовано безробіття,але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку)

Створено нову модель керівництва економікою – командно-адміністративну.