39.Директорія уhp, її склад, внутрішня та зовнішня політика.

Влітку 1918 року Українські соціалістичні партії утворили Український Національний Союз, який очолив Винниченко. Цей союз взяв курс на антигетьманівське повстання. Але тільки після капітуляції Німеччини Союз зміг перейти до рішучих дій.

В ніч з 13 на 14 листопада 1918 року Союз утворює Директорію – п’ятиособовий орган влади, мета якого повалення гетьманату. До складу Директорії увійшли:

1. Володимир Винниченко (голова Директорії) – соціал-демократ;

2. Семен Петлюра (отаман війська УНР) – соціал-демократ;

3. Федір Швець (член селянської спілки);

4. Панас Андріївський – соціаліст-самостійник;

5. Андрій Макаренко (керівник проф.. спілки залізничників).

Після створення Директорії відправляється в Білу Церкву, де розташовані віддані УНР війська. І з Білої Церкви починають наступ на Київ.

Поступово до Директорії приєднуються робочі і селяни.

18 листопада 1918 року в битві під Мотовилівкою січові стрільці розгромили війська гетьмана, що визначало подальшу долю режиму. Вже 21 листопада 1918 року Київ оточили повстання, але війська Директорії увійшли в Київ 14 грудня після евакуації німців.

Тоді ж місто покинув гетьман Скоропадський, який перед від’їздом зрікся влади.

Внутрішня політика:

Вступити до Києва Директорія прийняла декларацію, в якій проголошувалося про повалення поміщицько-монархічного гетьманського панування та ліквідацію органів влади Гетьманату. Було відновлено дію законів УНР й ухвалено нові;

Повалення УНР, але без влади ЦР;

Всі дрібні і трудові селянські господарства залишилися їхнім власникам, а решта земель переходили у власність мало- та безземельних селян без вибуху;

Відновлювалося 8 годинний робочий день, право на колективні договори, страйки та права профспілок;

Прийнято закон „Про автокефалію” української православної церкви(автокефалія – незалежність, самостійність);

Створення нового уряду Рад Нар міністрів

Зовнішня політика:

Найбільшу зовнішню небезпеку для Директорії становили більшовики, які наприкінці листопада на початку грудня 1918 року без оголошення війни почали наступ на Україну. Директорія оголосила війну більшовикам і вже на початку лютого 1919 року більшовики захопили Київ;

У зовнішній політиці Петлюра орієнтувався на Антанту. Проте Антанта відмовилася визнати Директорію і розпочала військову інтервенцію на півдні України (інтервенція – вторгнення);

Антанта підтримувала нафту військ генерала Денікіна, який прагнув відновити „Єдину і неподільну Росію”.

Війська Денікіна почали наступ на Україну навесні 1919 року з району Дону та Кубані і в короткий час захопили Донбас, Харків, Полтаву та Київ. Таким чином Директорія опинилася у „трикутнику смерті”, а її територія швидко звужувалась.

Причини поразки військ УНР у війні з Радянською Росією:

- Відсутність боєздатної національної армії;

- Значна частина населення зайняла нейтральну позицію;

- Зволікання з проведення аграрних та соціальних реформ;

- Політика та психологічна непідготовленість керівництва УНР до війни;

- Широка більшовицька пропаганда соціальних перетворень в країні („заводи – робітникам, земля – селянам, мир – народам”).