34.Україна в Першій світовій війні.(76)

1 серпня 1914 року – початок Першої Світової війни.

11 листопада 1918 року – кінець Першої Світової війни.

Росія, Англія, Франція  Антанта

Троїстий союз  Німеччина, Австро-Угорщина, Італія (1882 р.) Вийшла Італія. В склад Четвертного союзу ввійшли Туреччина та Болгарія.

Ворогуючі сторони ставили перед собою однакові цілі:

Ствердження власного панування в світі;

Загарбання чужих територій, встановлення контролю за ринками збуту та джерелами сировини.

Послаблення хвилі народних виступів, концентрація народної уваги на зовнішній загрозі, а не внутрішній проблемі.

Загарбання українських земель було невід’ємною частиною в плані учасників війни:

Австро-Угорщина – планувала захопити Волинь та Поділля;

Німеччина – планувала розгромити Росію і приєднати до майбутньої Велико-Німецької імперії всі українські землі. Особливо їх цікавило Донецький басейн з Одесою, Кримом та Приазов’ям.

Російська імперія – планувала приєднання Галичини, Буковини, Закарпаття під гаслом об’єднання всіх руських земель; інші країни Антанти та Четвертного союзу зобов’язувалися не перешкоджувати планам загарбників.

35.Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма.

27 лютого утворено 2 органи влади Центральної:

- Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів;

- Тимчасовий комітет Державної думи на чолі з Родзянком.

2 березня 1917 р. Микола ІІ зрікся престолу і думський комітет було перетворено на Тимчасовий уряд (мав діяти тимчасово до скликання установчих зборів). Установчі збори в свою чергу мали вирішити питання подальшої політичної влади Росії.

4 березня 1917 р. в Києві утворилась Українська Центральна Рада.

До складу ЦР увійшли: товариство українських поступовців, представники православного духовенства, українські соціал-демократи, представники культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських та ін. організацій. Головою ЦР був обраний Михайло Грушевський, його заступниками стали Винниченко та Єфремов. Резиденцією був педагогічний музей (зараз Будинок вчителя). Головним завданням ЦР була побудова національно-територіальної автономії. На землях 9 губерній, а також на територіях Кубані, Хотинщини, Півдня Воронезької губернії, області війська Донського, Чорноморської та Ставропольської губернії. Автономія – самоврядування певної частини території в передбачених загальнодержавною Конституцією в межах.

Національно-територіальна – означає на території, де компактно проживають українці.

З 6 по 8 квітня 1917 року в Києві відбувся Український Національний Конгрес, на якому були присутні близько 1000 делегатів від різних куточків України, які:

- висловили довіру ЦР;

- надіслали до її складу своїх працівників;

- підтримали вимогу національно-територіальної автономії України.Протягом квітня-червня 1917 року відбулися з’їзди різних політичних партій, а також І та ІІ військовий з їзди, селянський з’їзд. Всі вони підтримали ЦР та її програму побудови Автономії. Таким чином за досить короткий термін ЦР перетворилася із Вищого представницького органу Українського населення у справжній легітимний (законний), що має підтримку населення та власну програму діяльності.