2) Страхування облігацій: закордонний досвід і впровадження його в Україні

Ідея страхування муніципальнихоблігацій виникла у 1971 р. в США, коли був підписаний першийстраховий поліс Американською корпорацією страхуваннямуніципальних облігацій (нині Американська корпорація страху-вання і гарантій муніципальних облігацій) на суму 650 тис. дол. У1974 р. Асоціація страхування муніципальних облігацій (АС-МО), що є консорціумом найбільших страхових компаній, заст-рахувала перше зобов'язання - дохідні облігації "Карбондейл,илл." уже на суму 8,65 млн. дол.

Страхування муніципальних облігацій - це форма фінан-сових гарантій, при якій страхова компанія надає свою оцінкукредитоспроможності і репутації муніципальному випускуоблігацій в обмін на страхову премію. Страхування має двіфункції. По-перше, дозволяє позичальнику істотно зменшитивитрати по виплаті відсотків за його борговими зобов'язання-ми шляхом підвищення оцінки кредитоспроможності випус-каючого облігації. По-друге, захищає власників облігацій відризику того, що муніципалітет не виконає зобов'язань по ви-платі відсотків і основної суми.

Страхування муніципальних облігацій вважається малоз-битковим видом страхування, а в періоди, коли в економіці не-має спаду, його збитковість близька до нуля. Це пов'язано з тим,що муніципалітет має у своєму розпорядженні стабільні джере-ла надходження коштів і знаходиться під контролем представ-ницьких органів. Закони, що захищають майнові інтереси креди-торів муніципальної влади, легко приводяться в дію.

Страхування муніпальних облігацій стала вводити і Росія.Як і в інших країнах, найбільш привабливими для страхуван-ня є субфедеральні та муніципальні облігації. Завдякипорівняно стійкій податковій базі й урядовій допомозі муніци-палітети здатні протистояти стихійним лихам, економічнимкризам і навіть фінансовій безвідповідальності (хоча, напри-клад, в Італії банкрутства муніципалітетів на початку 90-хроків були досить частини). Найбільш важливим факторомтут є ефективність правового регулювання емісії муніципаль-них облігацій федеральними органами влади.

Самостійна робота № 10

Тема. Фінансова діяльність страхової компанії

1) Розміщення та інвестування коштів страхових резервів згідно з ЗУ “Про страхування”

Страховики є важливим джерелом ін­вестиційного капіталу, оскільки:

отримання страхової премії передує наданню страхової по­слуги

розподіл ризику в часі.

Тому страховик протя­гом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається кошта­ми страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпоряд­женні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціаль­них фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіле­ного прибутку.

При інвестуванні потрібно вихо­дити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхово­го відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за на­дання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміще­ні з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, дивсрсифікованості.

Безпечність Þ мі­німальний інвестиційний ризик;

Прибутковості Þ іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності.

Ліквідність Þ можливість оперативної конвертації активів у готівкові платіжні

Диверсифікованість Þ це розосередження активів, наприклад, розміщення коштів на депозитних рахунках в банках, у цінних паперах.

Згідно із Законом України «Про страхування» страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:

• грошові кошти на розрахунковому рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• нерухоме майно;

• цінні папери, що передбачають одержання доходу;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимог до перестраховиків;

• довгострокові Інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя).

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль над інвести­ційною діяльністю. Встановлені розміри обсягів інве­стицій страхових резервів, а саме:

• вкладення в нерухомість – не більше 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом;

• вкла­дення в акції, які котируються, та гарантовані кредити – не більше 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів;

• інвести­ції в незабезпечені кредити – не більше 5 % за кожним їх видом;

• в акції, що не котируються – не більше 10 % у сукупності вкладень;

• у готівку – н е більше 3 % загальної суми резервів.

У разі, коли обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних валютах, перевищують 10 % від загальної суми активів страховика для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення резервів, не менш як 60 % їх мають бути представлені у цих самих валютах активами та­ких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку в іноземній валюті; банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.