
- •Донецьк – 2010
- •(Протокол №6 від 23.02.2010 р.)
- •Змістовий модуль 1. Соціально-трудові відносини
- •Тема 1. Об'єкт, предмет і задачі дисципліни
- •Предмет дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1.2. Розвиток економіки праці
- •1.3. Основні ціль і задачі дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»
- •1.4. Зв'язок курсу з іншими дисциплінами
- •Питання
- •Тест контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 2. Праця як сфера життєдіяльності. Соціально-трудові відносини як система
- •2.1. Соціально-економічна сутність праці та її функції
- •2.2. Визначення поняття «соціально-трудових відносин»
- •2.3. Чинники формування соціально-трудових відносин
- •2.4. Сторони, суб’єкти і рівні соціально-трудових відносин
- •2.5. Предмети і основні типи соціально-трудових відносин. Методи регулювання соціально-трудових відносин
- •Запитання
- •Тест - контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 3. Соціальне партнерство в умовах ринкових відносин
- •3.1. Сутність та принципи соціального партнерства
- •3.2. Структура і зміст трудових і колективних договорів
- •3.3. Поняття про колективні трудові спори (конфлікти) та процедуру примирення
- •Другий етап: здійснення примирних процедур
- •Питання
- •Тест - контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 4. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •4.1. Трудовий потенціал і його зв'язок із трудовими ресурсами
- •4.2. Трудовий потенціал підприємств
- •4.3. Характеристика фази формування трудового потенціалу
- •4.4. Фаза розподілу (перерозподілу) трудового потенціалу
- •4.5. Фаза використання трудового потенціалу. Управління трудовими ресурсами
- •Питання
- •Тест контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 5. Ринок праці і його регулювання
- •5.1. Поняття ринку праці
- •5.2. Види та елементи ринку праці
- •Питання
- •Тест-контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 6. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •6.1. Зайнятість. Види зайнятості
- •6.2. Безробіття. Види безробіття
- •6.3. Загальна характеристика створення структури і принципів діяльності Державної служби зайнятості
- •Питання
- •Тест контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Змістовий модуль 2. Економіка праці
- •Тема 7. Продуктивність і ефективність праці
- •7.1. Поняття продуктивності праці
- •7.2. Методи і показники виміру продуктивності праці
- •7.3. Фактори і резерви росту продуктивності праці
- •7.4. Управління і планування продуктивності праці
- •Питання
- •Тест контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Рішення
- •Рішення
- •Рішення
- •Задачі для самостійного вирішення
- •Тема 8. Регулювання робочого часу і міра праці
- •8.1. Сутність нормування праці
- •8.2. Сутність і види норм праці
- •8.3. Класифікація нормативів
- •8.4. Методи нормування
- •Обробка результатів хронометражних спостережень
- •Запитання
- •Завдання і вправи
- •Тема 9. Організація праці
- •9.1. Наукова організація праці (ноп), її сутність і принципи
- •9.2. Основи раціональної організації робочого місця
- •9.3. Теоретичні основи наукової організації праці
- •9.4. Колективні форми організації праці. Поняття бригади
- •9.5. Напрямки роботи по ноп на підприємстві
- •Питання
- •Тест контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 10. Політика доходів і регулювання заробітної плати
- •10.1. Поняття про доходи населення
- •10.2. Сутність заробітної плати
- •10.3. Види зарплати
- •10.4. Функції і принципи зарплати
- •10.5. Характеристика тарифної і безтарифної систем
- •10.6. Форми і системи заробітної плати
- •10.7. Характеристика преміювання і депреміювання
- •10.8. Характеристика доплат і компенсацій
- •Питання
- •Тест - контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 11. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.1. Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки
- •11.2. Планування праці і заробітної плати
- •11.3. Планування чисельності промислово-виробничого персоналу
- •11.4. Звітність і аудит у сфері праці, їх сутність і значення
- •Запитання
- •Тест - контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Задачі для самостійної роботи
- •Тема 12. Моніторинг соціально-трудової сфери
- •12.1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери
- •12.2. Нормативно-правова та інформаційна база проведення моніторингу соціально-трудової сфери
- •12.3. Проведення моніторингу соціально-трудової сфери
- •Запитання
- •Тест - контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Тема 13. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин
- •13.1. Створення, розвиток і завдання моп
- •13.2. Основні Конвенції моп
- •13.3. Методи управління ростом продуктивності праці (закордонний досвід)
- •13.4. Досвід організації роботи зі зниження рівня безробіття і забезпеченню ефективної зайнятості
- •13.5. Закордонний досвід по формуванню кадрів і управлінню персоналом
- •13.6. Оплата і стимулювання праці в розвинутих країнах
- •13.7. Організація нормування в закордонних країнах
- •13.8. Проблеми соціального захисту за рубежем
- •Питання
- •Тест - контроль для самоперевірки
- •Завдання і вправи
- •Покажчики Іменний покажчик
- •Пигу а., 85
- •Предметний покажчик
- •Література
- •Допоміжна:
- •Навчальне видання
Завдання і вправи
Вправа 1. Скласти програму проведення моніторингу соціально-трудових відносин на в навчальних інститутах.
Вправа 2. Скласти можливий перелік питань для проведення соціологічного опитування по проблемам соціально-трудових відносин.
Тема 13. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин
13.1. Створення, розвиток і завдання моп
Міжнародна організація праці (МОП) була створена в 1919 р. на Версальській мирній конференції за підсумками першої світової війни. Вона була заснована з ініціативи і при активній участі західної соціал-демократії.
Статут МОП був розроблений Комісією з праці конференції і став частиною XIII Версальського договору. Необхідність створення такої організації визначається принаймні трьома причинами:
Перша — політична. Приводом для створення МОП послужили революції в Росії та ряді інших європейських країн. З метою запобігання розв’язанню протиріч, які виникали в суспільстві вибуховим, насильницьким, революційним шляхом, організатори МОП вирішили створити міжнародну організацію, покликану всіляко сприяти соціальному прогресу, встановленню і підтримці соціального ладу між різними шарами суспільства, розв’язанню соціальних проблем еволюційним мирним шляхом.
Друга — соціальна. Важкими і неприйнятними із загальнолюдських позицій були умови праці і життя трудящих. Вони піддавалися жорстокій експлуатації. Їхній соціальний захист практично був відсутній. Соціальний розвиток різко відставав від економічного, що гальмувало загальний розвиток суспільства.
Третя — економічна. Прагнення окремих країн до поліпшення стану трудящих викликало збільшення витрат, зростання собівартості продукції, що
заважало конкурентній боротьбі і вимагало вирішення соціальних проблем у більшості розвинутих країн.
МОП — одна з найстарших і найбільш представницьких міжнародних організацій. Створена при Лізі Націй, вона пережила останню і з 1946 р. стала першою спеціалізованою установою ООН. Якщо в момент її створення в ній брали участь 42 держави, то в 2000 р. їх було 174.
Структура МОП складається з таких компонентів: Міжнародна конференція праці, Адміністративна рада, Міжнародне бюро праці.
Міжнародна конференція праці скликається у разі необхідності, але не рідше, ніж один раз на рік. Вона визначає загальну політику, встановлює мінімальні трудові норми і рівень соціального захисту, приймаючи конвенції й рекомендації, затверджує програми і бюджет організації. Кожна держава-член має право послати на Міжнародну конференцію праці чотирьох делегатів: двох від уряду і по одному від працівників та роботодавців, які можуть виступати та голосувати незалежно один від одного. Міжнародна конференція праці проводиться у червні кожного року в Женеві.
У період між щорічними Конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, яка обирається на три роки. Ця виконавча рада проводить свої засідання тричі на рік в Женеві. Вона ухвалює рішення з політики організації, визначає її програму та бюджет, які потім подаються на Конференцію для затвердження. Рада також обирає Генерального директора МБП. Десять урядових місць у раді постійно закріплені за найбільш розвиненими країнами (Бразилія, Китай, Франція, Німеччина, Індія, Італія, Японія, Російська Федерація, Великобританія, США). Представники інших країн-учасниць обираються до Адміністративної ради делегатами урядів на Конференції на трирічний термін з урахуванням географічного розподілу. Роботодавці та працівники самі і окремо обирають своїх представників.
Міжнародне бюро праці в Женеві є постійним секретаріатом Міжнародної організації праці, її штаб-квартирою, дослідницьким центром та видавництвом, не будучи суб’єктом міжнародного права. Адміністративно-управлінські функції децентралізовані та здійснюються регіональними та 344 місцевими відділеннями та бюро.
Очолює Секретаріат Генеральний директор МБП, який обирається на п’ятирічний термін з можливістю переобрання. У штаб-квартирі в Женеві та в більш ніж 40 представництвах у всьому світі працюють біля 2500 спеціалістів та службовців 110 національностей. Генеральний директор призначається Адміністративною радою і несе перед нею відповідальність за ефективну роботу бюро і за виконання доручень, які дає рада.
Бюро готує документацію з різних питань порядку денного сесій Конференції;
надає допомогу урядам у розробці законів і правил на основі рішень Конференції; виконує обов'язки з нагляду за виконанням конвенцій; редагує та видає публікації з питань промисловості і праці, а також виконує інші доручення Конференції та Адміністративної ради.
Міжнародному бюро праці та Адміністративній Раді допомагають в їх діяльності трьохсторонні Комітети, що охоплюють основні галузі промисловості і сфери діяльності (галузеві комітети), а також Комітети експертів з проблемних питань – професійне навчання, удосконалення методів управління, гігієна і охорона праці, трудові відносини, робітнича освіта і особливі проблеми жінок і молодих працівників.
Під егідою МОП функціонує Міжнародний інститут з вивчення соціально-трудових проблем (Женева). Інститут здійснює обговорення питань соціальної політики з участю представників урядів, підприємців, профспілок, вчених; проводить лекції з міжнародної соціальної політики в університетах різних країн; організовує курси з питань діяльності і процедур МОП. Інститут здійснює наступні програми:
1.Органи праці та економічний розвиток.
2.Органи праці і нові системи організації виробництва.
3. Соціальна злагода і принцип трьохсторонності.
Ще однією структурною одиницею МОП є Міжнародний центр з підвищення професійно-технічної підготовки (Турін, Італія). Це великий навчальний заклад. За його програмами, серед яких – підготовка управлінських кадрів, трудові відносини, програми сприяння працівникам - жінкам, охорона і гігієна праці, соціальне забезпечення, пройшли навчання біля 50 тисяч чоловік із 170 країн світу. Головними функціями даного Центру є:
• координування і навчання центр для всієї системи ООН;
• посилення координації діяльності з МБП;
• розробка регіональних програм.
• МОП тісно співпрацює з ЮНЕСКО, ФАО та багатьма іншими організаціями і органами ООН на основі укладених угод.
Бюджет МОП складається із внесків країн-членів. Рішення щодо його затвердження, розподілу й отримання внесків приймається Конференцією більшістю у дві третини голосів, поданих присутніми делегатами. Видатки МОП несуть члени організації відповідно до чинних угод. Попередньо бюджет і угоди про розподіл видатків між членами організації схвалюються комітетом, що складається з представників урядів.
Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Саме на це має бути спрямована національна і міжнародна політика, програми, що розробляються організацією. Вони покликані сприяти створенню умов, за яких усі люди, незалежно від раси, віросповідання або статі, могли б реалізувати право на забезпечення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей.
У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується такими стратегічними цілями:
• впровадження в життя базових принципів і прав у сфері праці;
• створення більших можливостей для чоловіків і жінок в отриманні якісної зайнятості та доходів;
• розширення меж і ефективності соціального захисту для всіх;
• посилення трипартизму.
Основні напрями діяльності:
• розробка міжнародної політики і програм з метою сприяння основним правам людини, покращення умов праці і життя, розширення можливостей зайнятості;
• створення міжнародних трудових норм, підкріплених унікальною системою контролю за їх дотриманням; ці норми служать орієнтиром для національних органів у впровадженні в життя такої політики;
• впровадження в життя обширної програми міжнародного технічного співробітництва, яка виробляється і здійснюється в активному партнерстві з учасниками Організації, в тому числі, надання допомоги країнам в її ефективній реалізації;
• питання професійної підготовки і навчання, дослідження, видавнича діяльність в підтримку цих зусиль.
У Декларації про цілі і завдання МОП, прийнятій 26-ю сесією Генеральної Конференції МОП (Філадельфія, 1944 p.), були підтверджені принципи, на яких базується діяльність організації: праця не є товаром; свобода слова і свобода об’єднання є необхідною умовою постійного прогресу; злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту; боротьба з нуждою має вестись з неослабною енергією в кожній державі на основі постійних та погоджених зусиль в міжнародному масштабі; представники трудящих та підприємців, що мають рівні права з представниками урядів, ці зусилля об’єднують для вільного обговорення і прийняття демократичних рішень з метою сприяння загальному добробуту.
Міжнародна організація праці здійснює технічну допомогу за такими основними напрямами:
• удосконалення управління (соціально-трудовий аспект);
• професійне навчання і перепідготовка кадрів;
• політика працевлаштування і управління працею;
• трудове законодавство;
• умови і охорона праці, виробнича гігієна;
• статистика праці;
• розвиток кооперативних форм;
• соціальне забезпечення.
Значна увага приділяється випуску періодичних видань, зокрема: ”Труд в мире”, „Трудовой мир”, „Офіційний бюлетень МБП”,„Міжнародний обзір праці”, ”Законодавчі акти про працю”, ”Збірник по умовам праці”, ”Робоча освіта”, „Щорічник статистики праці”, «Бюлетень статистики праці”, „Збірник документів про світ праці”.