10.8. Характеристика доплат і компенсацій

Система доплат і надбавок до тарифу здійснюється відповідно до трудового законодавства, тобто розміри цих доплат не можуть установлюватися нижче зазначених у законі меж. Основні види доплат і надбавок до тарифних ставок наступні:

Доплати за умови праці – різновид компенсаційних доплат, що мають метою сприяти відновленню поточної працездатності працівників, зайнятих на роботах, де умови праці несприятливо впливають на їхнє здоров'я і працездатність. У ст. 100 КЗПП вказано, що на важких роботах, роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. В свою чергу Генеральною та Галузевою угодами визначено доплати (надбавки) у таких розмірах: за роботу у важких і шкідливих умо­вах — 4,8% та 12% тарифної ставки (окладу); за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах — від 16, 20% та 24 % тарифної ставки (окладу). Також існують доплати:

• за високу інтенсивність праці;

• за роботу в понаднормовий час;

• за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування;

• за роботу у вихідні і святкові дні;

• за керівництво бригадою, якщо бригадир не звільнений від основної роботи;

• за високу професійну майстерність;

• за досягнення в праці;

• за виконання особливо важливих і особливо термінових робіт;

• за змінність при роботі у вечірню і нічну зміну.

Також передбачаються діючими нормативами соціальні виплати і компенсації, що включають часткову чи повну оплату витрат персоналу по наступним видах: транспорт, медична допомога, оплата за відпустки і вихідні дні, харчування під час роботи, навчання працівників, матеріальна допомога і т.п.

Раніш усі розміри доплат і надбавок строго фіксувалися державою. У сучасних умовах підприємство самостійне встановлює розміри додаткових доплат. Таким чином, тепер підприємствам дане право самим установлювати види, форми, розміри різних стимулюючих доплат. Розглянемо деякі види доплат.

Доплати за інтенсивність праці – сукупність різних видів виплат, що носять звичайно фіксований для працівників характер і враховують коло додатково виконуваних їми робіт понад їх прямі трудові обов'язки протягом робочого дня встановленої тривалості.

Доплати за професійну майстерність – сукупність доплат, що враховують високу якість і результативність праці працівників, яким вони встановлені (за високі досягнення в праці, за високу кваліфікацію, майстерність і т.п.), у сполученні з установленою працівнику тарифною ставкою (окладом) формують так звану персональну ставку (оклад). Доплати за професійну майстерність розглядаються не тільки як матеріальне, але і як моральне заохочення.

Компенсаційні виплати – сукупність різних видів доплат до тарифних ставок чи заробітку працівників з метою компенсації їм деякою мірою несприятливого впливу умов роботи на здоров'я чи незручностей у проживанні. До таких виплат відносяться доплати за: роботу в умовах, що відхиляються від нормальних; роботу в нічний час (з 22 до 6 г. ранку)  за кожну годину доплачується 1/7 погодинної тарифної ставки по розряду робітника при восьмигодинному робочому дні; роботу в багатозмінному режимі; ненормований робочий день і т.п.

Розглянемо деякі умови оплати в особливих випадках.

Оплата простою не з вини робітника:

1. невикористаного простою – години простою оплачується в розмірі 50 відсотків погодинної ставки по розряду робітника;

2. використаного простою (з переведенням робітника на іншу роботу):

а) при переведенні на роботу одним розрядом вище чи нижче - оплата здійснюється за відрядними розцінками нової роботи;

б) при переведенні на роботу двома і більш розрядами нижче, до відрядних розцінок за умовами нової роботи робітнику здійснюється доплата до середнього заробітку по колишній роботі.

Оплата браку:

1. непоправного не з вини робітника – у розмірі 2/3 погодинного тарифу по розряду робітника;

2. поправного не з вини робітника - по відсотку придатності бракованих виробів, але не нижче 2/3 погодинного тарифу по розряду робітника;

3. поправного з вини робітника – по відсотку придатності бракованих виробів, але не понад 50 відсотків погодинного тарифу по розряду робітника.

При переході працівника на іншу роботу по виробничій необхідності її оплачують по середньоденному (чи середньогодинному) заробітку працівника за попередній місяць.

Робота у святкові дні оплачується в подвійному розмірі, у тому числі і години понаднормової роботи, але тільки за години роботи, які обмежені початком і кінцем святкового дня.

Оплата за роботу в нічний час. Відповідно до ст. 54 КЗпП нічним вва­жається час з 10 год. вечора до 6 год. ранку. Порядок проведення доплат за роботу в нічний час регулюється ст. 108 КЗпП, по по­ложеннями якої така робота оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному Генеральною, Галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Генеральною угодою встановлено біль­ший розмір доплати за роботу в нічний час, що дорівнює 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину робо­ти в цей час, Галузевою угодою — до 40 % годинної тарифної ставки (посадового окла­ду) за кожну годину. Слід мати на увазі, що при роботі в ніч­ний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких вже передбачено скорочення робочого часу (ст. 51 КЗпП).

Робота в надурочний час за пого­динною системою оплати праці опла­чується в подвійному розмірі годинної ставки. Відповідно до ст. 62 КЗпП надурочні роботи, як правило, не допускаються. Крім того, власник (або уповноважений ним орган) може застосовувати ці роботи лише у виняткових випадках, що визнача­ються законодавством. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 год. протягом 2 днів підряд та 120 год. на рік. Власник (або уповнова­жений ним орган) повинен вести облік над­урочних робіт кожного працівника (якщо він має ненормований робочий день та працює понаднормове без відповідно­го наказу керівника, то доплата за таку понаднормову працю не нараховується).