10.4. Функції і принципи зарплати

До основних функцій зарплати відносять наступні.

1) відтворювальна функція полягає в забезпеченні працівників і членів їхніх родин необхідними життєвими благами для відтворення робочої сили, відтворення поколінь. У цій функції реалізується економічний закон підвищення потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, установленням на законодавчому рівні такого мінімального її розміру, щоб забезпечував відтворення робочої сили.

2) стимулююча функція полягає у встановленні залежності зарплати працівника від його трудового внеску, від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства, причому зазначена залежність повинна бути такою, щоб зацікавити працівника в постійному поліпшенні результатів своєї праці.

3) вимірювально-розподільна функція призначена для відображення міри живої праці при розподілі фонду споживання між найманими робітниками і власниками засобів виробництва.

У Законі України "Про оплату праці" установлені права працівників на оплату праці, визначені терміни, періодичність, місце і форми її виплати. Передбачається компенсація працівникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати відповідно до індексу росту цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Контроль за дотриманням законодавства про оплату праці здійснюють Міністерство праці України і його органи, фінансові органи, органи Державної податкової інспекції, професійні союзи.

Організація заробітної плати – це її побудова, забезпечення взаємозв'язку кількості праці з розмірами його оплати, а також сукупність складових елементів (нормування, тарифна система, премії, доплати, надбавки).

Принципи організації заробітної плати – об'єктивні, науково обґрунтовані положення, що відбивають дії економічних законів і спрямовані на більш повну реалізацію функцій заробітної плати. Організація оплати праці здійснюється на підставі:

• законодавчих і інших нормативних актів;

• генеральної, галузевих і регіональних угод;

• колективних і трудових договорів.

Основні принципи організації зарплати були закладені ще під час існування СРСР. Але за останні роки були прийняті багато нових законодавчо-нормативних актів, декретів, Постанов про державний механізм її регулювання, про перегляд мінімальної заробітної плати і т.п.

Основні принципи зарплати:

1. величина оплати праці найманого робітника за фактично виконану повну місячну норму праці (робітничий час) не може бути нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

2. зарплата виплачується в грошових знаках, банківськими чеками через ощадний банк чи в натуральній формі;

3. співвідношення середньої заробітної плати між галузями встановлюється Кабінетом Міністрів України;

4. працюючі по сумісництву одержують зарплату за фактично виконану роботу;

5. оплата праці працівників регулюється податками;

6. здійснюється підвищення реальної зарплати в мірі росту ефективності виробництва і праці;

7. забезпечення випереджальних темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої зарплати (темпів росту обсягу продукції, що випускається над темпами росту фонду споживання);

8. диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, змісту й умов праці, галузевої приналежності підприємства;

9. рівна оплата за рівну працю;

10. урахування впливу ринку праці;

11. простота, логічність, доступність форм і систем оплати праці;

12. державне регулювання оплати праці. Воно передбачає дотримання встановлених пропорцій у заробітній платі, коректування розмірів ставок і окладів у залежності від зміни економічних, соціальних і виробничих умов. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом:

• установлення гарантованого мінімуму заробітної плати;

• прямого регулювання заробітної плати в державному секторі економіки, установлення державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників бюджетної сфери;

• проведення податкової політики у відношенні доходів і заробітної плати;

• індексації доходів чи компенсації їхнього падіння при рості цін; застосування норм КЗПП, що регламентують умови і порядок оплати праці;

• використання тарифної системи. Вона є засобом державного регулювання заробітної плати працівників бюджетної сфери. Для працівників інших галузей застосування тарифної системи носить рекомендаційний характер.

Існують також договірне регулювання оплати праці, яке здійснюється на основі системи угод: генеральної, галузевих і регіональних, а також контрактна форма.

Контракт – особлива форма трудового договору, у якому визначаються: термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення, організація праці працівника і т.п.

Контрактна форма надає роботодавцю широкі права по підбору кадрів, визначенню розмірів оплати праці, маневруванню ресурсами і т.п.

Локальний метод регулювання заробітної плати включає всі процедури, механізми і методи організації заробітної плати, що підприємства розробляють самостійно.