9.5. Напрямки роботи по ноп на підприємстві

До основних напрямків роботи з НОП на підприємстві відносять наступні:

• удосконалювання форм поділу і кооперації праці;

• боротьба з моногонією і передчасною стомлюваністю працюючих;

• здійснення паспортизації й атестації робочих місць;

• удосконалювання режиму праці і відпочинку;

• поліпшення умов і охорони праці.

Розглянемо деякі напрямки по НОП детальніше.

Одна з головних задач раціональної організації праці – використання переваг кооперації і поділу праці, сучасної технології й автоматики. Розширення обсягу і збагачення змісту роботи – два найбільше широко застосовуваних методи реорганізації праці.

Обсяг роботи – це кількість різних операцій, виконуваних робітником і частота їхнього повторення. Обсяг називають вузьким, якщо робітник виконує лише кілька операцій і повторює їхній часто. Типовим прикладом може служити робота на складальному конвеєрі. Обсяг роботи називають широким, якщо людина виконує багато різних операцій і повторює їхній рідко. Обсяг роботи банківського касира звичайно ширше в порівнянні з роботою людини, зайнятого тільки введенням даних через клавіатуру в систему фінансового обліку.

Змістовність роботи – це відносний ступінь того впливу, що робітник може зробити на саму роботу і робітниче середовище. Сюди відносяться такі фактори, як самостійність у плануванні і виконанні роботи, визначенні ритму роботи й участь у прийнятті рішень. Роботу можна реорганізувати, змінивши її обсяг чи змістовність. Укрупнення роботи відноситься до удосконалювання організації за рахунок збільшення її обсягу. Збагачення її змісту передбачає зміни за рахунок підвищення змістовності. Відповідальність за результати праці можна підсилити, надавши працівнику більше самостійності.

На можливість змін умов праці можуть впливати й особливості технології. Організації, що використовують масову технологію, мають набагато менше можливостей у цьому відношенні, чим підприємства, що випускають одиничну продукцію. Для фірм із потоково-масовою технологією вартість реорганізації умов праці найчастіше переважує очікуваний від цього прибуток. Там, де технологія не дуже гнучка і вимагає великих капіталовкладень, вартість реорганізації може виявитися дуже високою. Одна з оптимальніших можливостей для впровадження прогресивної організації праці відкривається при створенні нових виробництв (заводів, підприємств, установ).

Управління умовами і охороною праці праці. Поліпшення умов і охорони праці завжди було важливою задачею суспільства. Їхній стан є одним з показників розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Це пов’язано з тим, що умови праці, життя і здоров'я людини нерозривно зв'язані між собою. Всесвітня організація охорони здоров'я і Міжнародна організація праці проголосили основною метою в області поліпшення умов праці досягнення фізичного, психічного і соціального благополуччя. Під станом благополуччя в даному випадку розуміється не тільки відсутність хвороб чи зниження працездатності, але і відсутність фізичних і психічних факторів, що впливають на здоров'я і безпосередньо стосуються безпеки праці. У Законі України "Про охорону праці" дане визначення "охорона праці – ця система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних мір і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці".

Управління умовами й охороною праці – це процес підготовки і прийняття, наступної реалізації рішень, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності працюючих. Як основні елементи процесу управління виділяють аналіз, контроль, планування, фінансування, стимулювання, організацію, координацію роботи в цій області, соціальний захист.

Невдоволений стан умов та охорони праці пов'язано з наявністю цілого комплексу факторів. До технічних факторів варто віднести технічну відсталість підприємств, наявність морально і фізично застарілого устаткування. До економічних причин варто віднести те, що розвиток ринкових відносин привів до поглиблення протиріччя між необхідністю рішення проблем поліпшення умов, охорони праці і прагненням до одержання максимального прибутку, що приводить до економії коштів на придбання нової техніки безпеки, скороченню чисельності служб охорони праці і т.п. Власники засобів виробництва не розуміють, що трудові й економічні втрати через професійну захворюваність і виробничий травматизм, виплати на пільги і компенсації працюючим у несприятливих умовах праці набагато перевищують ці витрати. Нормативно-правові фактори являють собою сукупність законів, норм і положень, які роблять нормативно-правовий вплив шляхом регламентації взаємин, що виникають в області охорони праці, а також прав, мір відповідальності учасників цих відносин.

До соціальних причин виробничого травматизму варто віднести падіння виробничої, технологічної і трудової дисципліни (саме з цих причин відбувається переважна більшість виробничих травм). До організаційних причин поганого положення справ у цій області варто віднести:

• відсутність комплексної системи управління умовами й охороною праці, що враховує вимоги ринку як на рівні держави, так галузі і підприємства;

• недостатність прав у працівників, що здійснюють контроль за умовами праці;

• відсутність фахівців високої кваліфікації в області охорони праці, труднощі з підбором кадрів;

• відсутність матеріальної бази органів, що здійснюють нагляд і контроль за охороною праці (недостача приладів, лабораторій).

Під впливом факторів відбувається формування системи елементів умов праці: санітарно-гігієнічних, естетичних, психофізіологічних, ергономічних і т.п.

У країні створена єдина система атестації робочих місць. Атестація робочого місця включає комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність існуючим нормам по показниках стан умов і охорони праці.