9.3. Теоретичні основи наукової організації праці

У закордонній науці управління склалися наступні найважливіші концепції, що внесли істотний вклад у розвиток сучасної теорії і практики НОП:

1. концепція наукового управління персоналом, система раціональної організації робочого процесу. Ці теорії зв'язані з іменами Фредерика В.Тейлора, який зробив справжній переворот в організації праці і виробництва. Подальший розвиток теорія одержала у працях Генрі Л.Ганта, Френка і Лилиан Гилбрейт. Основними положеннями цієї теорії є наступні:

- індивідуальна відповідальність кожного працівника організації за виконання службових обов'язків і виробничих завдань;

- розподіл сфер діяльності. Управлінський персонал цілком відповідальний за планування, організацію праці, дієвість контролю. Виробничий персонал несе відповідальність за точність виконання виробничих установок і технологічних режимів;

• пріоритет індивідуальних форм організації і стимулювання праці над колективними формами;

• проектування раціональних прийомів і методів праці за критерієм мінімізації часу на їхнє виконання;

• нормування праці;

• виражена перевага економічного стимулювання над всіма іншими його видами;

• переважна орієнтація на авторитарний стиль управління персоналом.

2. концепція адміністративного управління була спрямована на розробку загальних проблем і принципів управління організацією в цілому. Класичні підходи до адміністративного управління пов'язані з ім'ям Анри Файоля, який розробив 14 принципів адміністративної діяльності управлінського персоналу. Серед них:

- поділ праці;

• влада-відповідальність;

• дисципліна

• єдність розпорядництва;

• єдність керівництва;

• підпорядкування приватних інтересів загальним;

• винагорода персоналу;

• централізація;

• ієрархія;

• порядок;

• справедливість;

• сталість складу персоналу;

• ініціатива;

• єднання персоналу.

Основні риси організації праці в методології функціонального підходу Анри Файоля полягали в диференціації персоналу, визначенні особливостей змісту праці для кожної структурної категорії. Найом і навчання персоналу пропонувалося здійснювати також диференційовано, виходячи з рангу вакансій і професійних особливостей конкретної посади. При цьому підвищення кваліфікації управлінського персоналу визнавалося необхідною умовою ефективного керівництва організацією.

3) концепція управління з позиції психології і людських відносин. Ці концепції зв'язують з іменами Честера Бернарда, Мері Паркер Фолетт, Б.С.Раунти. При цьому в організацію праці і управління були внесені наступні зміни :

• збільшення уваги до соціальних, групових потреб людини;

• прагнення до збагачення праці на робочих місцях.

9.4. Колективні форми організації праці. Поняття бригади

Колективна праця при правильній її організації є ефективною, сприяє кращому використанню устаткування і матеріалів. Основним елементом колективної форми організації праці на виробництві є бригада.

Бригада – це первинна ланка управління виробництвом, організаційно-технологічне і соціально-економічне об'єднання працівників однакових чи різних професій на базі відповідних виробничих площ, устаткування, оснащення, інструмента, спрямоване на випуск високоякісної продукції з найменшими витратами праці і матеріальних ресурсів на основі колективної зацікавленості і матеріальної відповідальності.

До бригад висувають наступні вимоги:

• застосування єдиного наряду;

• оплата праці за кінцевими результатами;

• застосування гос розрахунку і підряду;

• закріплення устаткування і площ;

• застосування ефективного механізму утворення і розподілу прибутку;

• самоврядування.

Можливо виділити наступні види бригад:

1) по складу членів бригади: великі, середні, нечисленні;

2) у залежності від тривалості робочого дня: змінні, денні, добові;

3) по місцеві розташування: стаціонарні, вахтові.

4) по способу поділу і кооперації праці бригади можуть бути:

• з повним поділом праці, коли кожен працівник зайнятий тільки виконанням роботи строго по своїй спеціальності на одному робочому місці;

• з частковою взаємозамінністю, коли працівники володіють декількома професіями і можуть виконувати роботи не тільки на своєму робочому місці, але і по різним професіям;

• з повною взаємозамінністю, коли кожен член бригади може працювати на будь-якому робочому місці чи мінятися робочими місцями за заздалегідь продуманою схемою;

5) у залежності від організації праці бригади бувають: госпрозрахункові, підрядні.

Розвиток колективних форм організації праці привело до виникнення і розвитку підряду. Сутність колективного підряду полягає в тім, що колектив приймає на себе зобов'язання по випуску продукції визначеної якості, а адміністрація зобов'язується надати необхідні ресурси й оплатити зроблену продукцію по заздалегідь прийнятих розцінках і умовам.

Сутність орендного підряду полягає в тім, що колектив орендує в підприємства на тривалий період устаткування, виробничі площі, бере на себе зобов'язання по випуску продукції, за користування устаткуванням вноситься орендна плата.

Доход бригади дорівнює виторгу від проданої продукції за вирахуванням орендної плати та матеріальних витрат. У бригадах здійснюється розробка перспективних, поточних і оперативних планів на основі міжгалузевих, галузевих і місцевих норм.

Колективна (комплексна) відрядна розцінка бригади визначається як середня розцінка робіт з кожного з робітників, що входять до складу бригади. Комплексні відрядні розцінки визначаються методом підсумовування розцінок усіх робіт і операцій кожного з робітників (основних і допоміжних), оскільки вони входять до складу комплексної бригади.

Норми в бригаді колективні. Розподіл заробітку, облік конкретного трудового внеску можуть бути здійснені за допомогою різних методів. Способи оплати праці бригади: індивідуальна оплата, колективна оплата, з використанням різних коефіцієнтів для розподілу колективного заробітку

Широко розповсюдженим методом є використання КТУ – коефіцієнта трудової участі, що складається з 2 частин: 1) базова, яка дорівнює 1; 2) підвищуючих чи понижуючих значень. Але при цьому розмір заробітку не може бути нижче встановленої мінімальної заробітної плати. Зразковий перелік факторів, що визначають КТУ, приведено у табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Фактори, які визначають КТУ

№ п/п	Фактори	КТУ
		Підвищення	Зниження
1	2	3	4
1	Найбільший виробіток за тимчасово відсутнього працівника в порівнянні з іншими членами бригади	0,4
2	Упровадження передових методів праці	0.4	–
3	Шефська допомога (наставництво) знову прийнятим членам бригади	0.4	–
4	Підвищення своєї професійної майстерності	0.3	–
5	Виконання роботи з більш високою якістю	0.3	–

Продовження табл. 9.1

1	2	3	4
6	Відмова від виконання складних робіт	–	0.2
7	Порушення правил техніки безпеки	–	0.3
8	Незадовільний стан робочих місць	–	0.3
9	Порушення трудової дисципліни	–	0.3

Оплата праці робітників при бригадній відрядній системі оплати праці може вироблятися двома методами: із застосуванням індивідуальних відрядних розцінок усіх робітників, що працюють у бригаді, або на основі колективних розцінок, встановлених у цілому для бригади.

При використанні відрядних розцінок заробіток членів бригади залежить від загального бригадного виробітку, що визначається в залежності від складності робіт (розряду). Оплата праці в умовах колективного підряду при колективній відрядній оплаті праці кожного члена бригади поставлена в залежність від загальних результатів усього колективу бригади.