4.2. Трудовий потенціал підприємств

Трудовий потенціал регіону є основним джерелом забезпечення регіонів кадрами. З огляду на те, що основним джерелом росту трудового потенціалу є молодь, баланс трудового потенціалу повинний бути доповнений балансовим розрахунком працевлаштування молоді. Його метою є з'ясування можливостей працевлаштування молоді. Відомо, що молодь, як правило, у 16 років не починає працювати, а продовжує навчання. У цьому зв'язку початок роботи молоді настає після 16 років. Основний недолік у роботі з працевлаштування молоді полягає в тому, що баланси і плани працевлаштування молоді недостатньо ув'язані з планами по праці і кадрам підприємств. У силу цього направлення молодої людини на роботу часом носить формальний характер і не враховує специфічні особливості праці на підприємстві.

Трудовий потенціал підприємств як по чисельності, так і по професійно-кваліфікаційному складу створюється під впливом технічних, технологічних, організаційно-господарських, соціальних і демографічних факторів. Технічні і технологічні фактори впливають на чисельність і склад трудового потенціалу через зміну обсягу і змісту виконуваних функцій і продуктивність праці. Наприклад, дія технологічних факторів зв'язано з процесом перетворення сил і предметів природи. Зміни обумовлюють відносну економію робочої сили.

На формування структури і складу трудового потенціалу, а також на форми й інтенсивність руху кадрів як усередині підприємства, так і за його межами впливають соціальні і демографічні фактори.

Велике значення мають організаційно-господарські фактори. Їхній вплив виявляється при здійсненні таких форм і методів організації виробництва, як масовість і спеціалізація виробництва окремих видів продукції, безперервність процесів з найменшою тривалістю виробничих циклів, побудова операційних циклів із використанням науково - обґрунтованих норм витрат праці й ін.

В потенціалі підприємства виділяють різні групи персоналу.

Персонал непромислових організацій – працівники непромислових господарств і організацій, що перебувають на балансі промислових підприємств.

Персонал промислово-виробничий – працівники промислового підприємства, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва, його обслуговуванні і керуванні.

Трудовий потенціал підприємства характеризується системою показників, що включає: чисельність персоналу, розподіл робітників в залежності від характеру виробництва (основне, допоміжне), склад працюючих по статі, віку, стажу й освіті, рівню механізації й автоматизації праці, складності робіт, кваліфікації робітників і ін.

Класифікація трудових функцій може бути представлена в такий спосіб:

• функції, не зв'язані з видозміною предметів праці (збереження, транспортування);

• функції, зв'язані з якісною видозміною предметів праці, тобто функції по веденню технологічного процесу;

• функції обслуговування засобів праці (налагодження, настроювання, ремонт);

• функції обслуговування процесу виробництва (охорона праці і техніка безпеки);

• функції організації і управління виробництвом.

Виконувані трудові функції є основою для формування функціональних категорій, груп і підгруп працівників. Функціональна категорія являє собою об'єднання працівників по найбільш узагальненому роду діяльності. Функціональні групи складаються з працівників, що виконують однорідні укрупнені агреговані функції. Функціональна підгрупа складається з виконавців однорідних робіт. Усіх робітників підрозділяють на три функціональні групи: технологічну, транспортну, ремонтно-обслуговуючу.

Важливою є класифікація керівників, фахівців і службовців. До числа керівників відносять всіх осіб, що безпосередньо здійснюють функції адміністративно-господарського керівництва.

Фахівці – особи, зайняті технічною, технологічною, економічною підготовкою й обслуговуванням виробництва, що мають відповідний рівень освіти.

Для поліпшення використання трудового потенціалу підприємства важливо сформувати раціональну структуру кадрів.

Для найбільш повного використання трудового потенціалу підприємство:

• установлює технічно обґрунтовані норми праці і в міру поліпшення організації праці і виробництва, проведення технічних заходів переглядає їх; домагається виконання зростаючих обсягів робіт з відносно меншою чисельністю персоналу; проводить атестацію і раціоналізацію робочих місць, визначає їхню необхідну кількість і скасовує зайві робочі місця;

• установлює форми організації праці працівників, проводить тарифікацію, установлює розряди робітникам і категорії фахівцям, організує впровадження передових прийомів і методів праці;

• установлює режим робочого часу і часу відпочинку, уводить гнучкі графіки, дозволяє роботу з неповним робочим днем і неповним робочим тижнем, визначає відповідно до законодавства тривалість додаткових відпусток.

Таким чином, формування трудового потенціалу підприємств являє собою багатогранний процес, що відбиває вплив усіх зазначених факторів. Використання трудового потенціалу є найважливішою задачею підприємств, галузей, регіонів і всього народного господарства.