3.2. Структура і зміст трудових і колективних договорів

Важливими нормативно-правовими документами, що регламентують трудові відносини, у даний час є трудові і колективні договори. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (адміністрацією), по якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник чи уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату, створювати необхідні умови праці й ін.

Одним з видів трудового договору можна вважати контракт, у якому детально обмовляються термін, умови і режим праці, оплата роботи, функції і права сторін, умови припинення і т.п. У випадку закінчення терміну контракту, адміністрація може або підписати з працівником новий, або його не продовжити. Контрактна форма організації праці сприяє підвищенню ефективності трудової діяльності працюючих.

В даний час колективні договори розробляються на всіх підприємствах, організаціях і установах, наділених правами юридичної особи, незалежно від форми власності, за винятком індивідуальних і сімейних підприємств. Нормативними документами, що регламентують порядок розробки і дії колдоговорів, є Кодекс законів про працю, Закон України "Про колективні договори й угоди". Колдоговори повинні бути ефективним засобом захисту прав і інтересів трудящих.

Розробка колдоговору починається з ухвалення спільного рішення адміністрації і профкому про підготовку колдоговору. Воно звичайно приймається за кілька місяців до закінчення терміну дії попереднього договору. Для ведення переговорів і підготовки проекту договору створюється комісія, куди входять представники сторін. Комісія готує проект колдоговору. Добре зарекомендувало себе на багатьох підприємствах проведення в період підготовки договору анкетування і соціологічних опитувань працівників з метою одержання даних про недоліки і достоїнства старого колдоговору, пропозицій для включення нових положень у майбутній договір. Підготовці проекту колдоговору повинний передувати аналіз соціально-економічної ситуації на підприємстві, його проблем, перспектив розвитку. Усі положення, що містяться в договорі, повинні відповідати реальним можливостям підприємства, але при цьому вони не можуть бути гірше, ніж це зафіксовано в нормативно-правових документах, законах, прийнятих в Україні.

Проект розглядається адміністрацією і профкомом. Готовий проект колдоговору комісія передає в трудовий колектив для обговорення і доповнення його пропозиціями трудящих. У цей період можливе виникнення протиріч і розбіжностей по різних його положеннях. Звичайно, найкраще вирішувати спірні питання шляхом досягнення розумних компромісів, залучаючи для вирішення конфліктів примирні комісії, посередників і експертів, щоб не допустити виникнення мітингів, демонстрацій, страйків, які можуть завдати шкоди інтересам підприємства, його трудовому колективу.

Рішення про затвердження колдоговору приймається голосуванням на зборах (конференції) трудового колективу більшістю присутніх і набирає сили з моменту підписання його сторонами чи зі дня, зазначеного в ньому. Колдоговори проходять експертизу і затвердження в місцевих органах влади.

Термін дії колдоговору встановлюється сторонами, причому варто враховувати, що річний термін часто є неефективним як через тривалість самої процедури розробки колдоговору, так і через недостатність часу, необхідного для впровадження запланованих заходів.

Трудовому колективу дане право самостійне визначати структуру і зміст колективного договору в залежності від специфіки підприємства, його можливостей, цілей і задач розвитку. Але в колективному договорі повинні по можливості одержати відображення наступні напрямки:

• заробітна плата (формування загального фонду заробітної плати – його джерела, порядок витрати, застосовувані форми і системи зарплати, види, розміри й умови нарахування допомоги, доплат, премій, винагород і компенсацій, розміри тарифних ставок і посадових окладів, порядок присвоєння тарифних ставок і кваліфікаційних категорій);

• урахування трудового внеску (порядок установлення і перегляду відрядних розцінок, норм, тривалість робочого часу і відпочинку, режим роботи підприємства);

• поліпшення умов праці, охорона праці і здоров'я (тут повинні міститися конкретні технічні, санітарно-побутові, медико-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення умов і охорони праці);

• зайнятість, перенавчання, умови вивільнення працюючих (заходи щодо збереження і створення нових робочих місць, по підтримці безробітних);

• соціальний розвиток колективу (питання, пов'язані з забезпеченням житлом, транспортними послугами, організацією харчування і відпочинку, наданням матеріальної допомоги, позичок, кредитів і т.п.);

• юридичне й організаційне забезпечення договору (контроль за виконанням колдоговору, відповідальність сторін).

У колдоговорах може бути посилання на чинне законодавство. Якщо колдоговір є традиційною формою регулювання трудових відносин, то угоди є відносно новою формою. У залежності від сфери регулювання трудових відносин відокремлюють наступні види угод.

Генеральна угода – у ній установлюються загальні принципи проведення соціально-економічної політики і соціального захисту трудящих у державі. Вона укладається між урядом і представниками республіканських профспілкових організацій.

Галузева тарифна угода – установлює загальні принципи проведення соціально-економічної політики і соціального захисту трудящих в окремих галузях. Воно укладається між відповідними міністерствами (відомствами) і представниками галузевих профспілкових організацій.

Регіональна угода – у ній установлюються загальні принципи проведення соціально-економічної політики і соціального захисту трудящих на рівні регіону. Вона укладається між регіональними органами влади і представниками регіональних профспілкових організацій.

Угоди і колективні договори виконують три функції.

Перша функція – захисна, яка полягає в захисті інтересів обох сторін трудових відносин і забезпеченні їхньої збалансованості.

Друга функція – організаційна – означає стандартизацію трудових відносин і їхній розвиток у тісному зв'язку з результатами економічної діяльності.

Третя функція - примирна – спрямована на те, щоб на період дії договору не допустити трудових конфліктів і висування нових вимог із питань, що уже включені в угоди і колективні договори.