4. Реформування системи управління промисловістю

Мета реформування системи управління промисловістю полягає в удосконаленні механізмів ринкової самоорганізації та створенні повнофункціональної ієрархічної системи, спроможної забезпечувати ефективне державне регулювання її розвитку на всіх етапах інноваційно-інвестиційного циклу в умовах ринкових відносин.

Основними напрямами реформування системи управління промисловістю є:

— застосування нових стратегій управління шляхом переходу від запізнілого виправлення дефектів попереднього розвитку до випереджаючих багатовекторних спрямовуючих дій;

— удосконалення механізмів ринкової самоорганізації підприємств на виконання стратегічних напрямів промислового розвитку;

— формування повнофункціональної структури системи управління з включенням в неї центральних і регіональних органів;

— законодавче розмежування повноважень з формування та реалізації державної і регіональної промислової політики;

— перехід на функціонально спрямовану організаційну структуру органів управління з переважною орієнтацією державної промислової політики на створення сприятливих умов функціонування і розвитку промисловості;

— поліпшення управління державною промисловою власністю;

— створення умов для ринкової самоорганізації великомасштабних інноваційно орієнтованих об’єднань та передачі їм частини управлінських повноважень з реалізації промислової політики;

— підготовка менеджерів нової формації для роботи в органах державного управління промисловістю та стимулювання впровадження лідерного менеджменту, сучасних методів бізнес-планування і стандартів інноваційного та інвестиційного проектування на промислових підприємствах;

— впровадження комп’ютеризованих систем підтримки управлінських рішень та створення єдиної облікової бази даних.

Орієнтація на нові стратегії управління потребує вдосконалення засобів державного регулювання розвитку промисловості. Їх базовими складовими є програмно-цільові механізми та нормативно-правове забезпечення.

Масштаби промислового комплексу не дають можливості розв’язати його проблеми в межах однієї програми. Необхідне розроблення цілісної системи програм, які формуються на виконання завдань цієї Програми і вирішують ключові питання розвитку окремих секторів і напрямів у промисловості.

Основою нормативно-правового забезпечення повинен стати Закон України “Про промисловість” та інші вдосконалені закони, що регламентують окремі аспекти і напрями інноваційного розвитку промисловості.

Послідовність розроблення та вдосконалення документів з державного регулювання розвитку промисловості (законів, концепцій, програм) буде визначатися щороку у міру прийняття їх вищими органами державної влади.

5. Міністерство промислової політики України ключовий орган управління промисловістю

Міністерство промислової політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і яке діє на підставі Положення про Міністерство промислової політики України, затвердженого Указом Президента України від 21 вересня 2001 року N 849/2001.

Мінпромполітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики України.

Міністерство промислової політики України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості України. Мінпромполітики України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Мінпромполітики України є:

— підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики України, а також розроблення механізмів її реалізації;

— розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектора економіки України;

— реалізація державних програм розвитку промисловості України;

— визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектора економіки України;

— розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;

— створення сприятливих умов для розбудови високорозвинутого промислового сектора економіки України;

— участь у розробленні та реалізації державної регіональної промислової політики;

— забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості.

Мінпромполітики України відповідно до покладених на нього завдань:

— бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечує відповідно до своєї компетенції її реалізацію;

— бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку промисловості;

— бере участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері економічної безпеки;

— забезпечує відповідно до законодавства проведення у промисловому секторі економіки України єдиної соціальної, науково-технічної, інвестиційної та природоохоронної політики;

— у межах своєї компетенції координує зовнішньоекономічну діяльність промислових підприємств, у тому числі у сфері оборонного комплексу, забезпечує в установленому порядку складання та подання українськими суб’єктами господарювання антидемпінгових, антисубсидиційних і спеціальних скарг (заяв);

— бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів у порядку, встановленому законодавством;

— виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення особливостей приватизації підприємств, що належать до сфери його управління;

— сприяє створенню нових організаційних форм підприємництва та бере участь у розробленні механізмів структурної перебудови у промисловому секторі економіки;

— бере участь у підготовці пропозицій щодо формування і реалізації державної податкової, антимонопольної та цінової політики в промисловості, в установленому порядку розробляє фінансово-економічні та інші нормативи, механізми їх запровадження;

— організовує і виконує роботи із стандартизації в межах повноважень, визначених законом;

— у встановленому порядку сприяє залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток промисловості;

— здійснює моніторинг та аналітично-інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринку;

— забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, визначених законодавством України;

— забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у апараті Мінпромполітики України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

— аналізує стан розвитку промислового виробництва, формує баланси виробництва та споживання основних видів промислової продукції;

— здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з питань промислової політики;

— розробляє та реалізує відповідно до законодавства України заходи щодо дотримання інтересів держави під час здійснення зовнішньоекономічних операцій з товарами військового призначення і подвійного використання, забезпечує участь підприємств та організацій, що належать до сфери його управління, в міжнародних виставках озброєнь, військової техніки тощо;

— організовує виконання робіт з комплексної утилізації непридатних боєприпасів, утилізації рідинних компонентів і твердого ракетного палива та інших токсичних речовин на підприємствах і в організаціях, що належать до сфери управління Міністерства;

— забезпечує державний нагляд за безпекою польотів експериментальних повітряних суден та суден авіаційного парку промисловості;

— реалізує державну політику у сфері функціонування і розвитку оборонно-промислового комплексу з метою забезпечення національних інтересів України;

— забезпечує координацію заходів, здійснюваних центральними і місцевими органами виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері функціонування і розвитку оборонно-промислового комплексу;

— готує пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання у сфері функціонування та розвитку оборонно-промислового комплексу;

— готує пропозиції щодо фінансування оборонно-промислового комплексу та формування Державного бюджету України;

— визначає напрями реструктуризації оборонно-промислового комплексу;

— організовує і координує наукові дослідження в інтересах оборони та підвищення ефективності військово-технічного співробітництва в частині, що належить до його компетенції;

— вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення особливостей приватизації підприємств оборонно-промислового комплексу;

— бере участь у реалізації державної кадрової політики в оборонно-промисловому комплексі;

— координує діяльність відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та організацій щодо співробітництва України з іноземними державами з питань організації та проведення наукових і дослідно-конструкторських робіт, виробництва товарів військового призначення;

— проводить наукові дослідження у сфері функціонування та розвитку оборонно-промислового комплексу в інтересах оборони держави;

— здійснює контроль за науково-технічним та технологічним розвитком оборонно-промислового комплексу в інтересах підвищення обороноздатності держави;

— у межах своєї компетенції забезпечує здійснення державного управління у сфері охорони праці, пожежної безпеки, охорони довкілля, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, вирішення питань цивільної оборони, здійснює відповідне методичне керівництво і контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

— подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності у сфері промисловості, державних інноваційних програм і необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування, створення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для здійснення фінансової підтримки зазначених програм;

— затверджує порядок формування і використання коштів спеціалізованими державними інноваційними фінансово-кредитними установами, які належать до сфери його управління;

— забезпечує проведення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік;

— виступає замовником та забезпечує проведення державної науково-технічної експертизи інноваційних програм, проектів та об’єктів інтелектуальної власності у сфері промисловості;

Мінпромполітики України для виконання покладених на нього функцій має право: залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України; утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади комісії та експертні групи, в тому числі із залученням фахівців на договірній основі; одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів влади, підприємств, установ і організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Мінпромполітики України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав. Мінпромполітики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Мінпромполітики України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Нормативно-правові акти Мінпромполітики України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення Мінпромполітики України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Мінпромполітики України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Міністр: 1) керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної промислової політики і виконання Міністерством своїх завдань і функцій; 2) спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань промислової політики, на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей;

3) подає в установленому порядку Прем’єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посади перших заступників та заступників Міністра; 4) вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі Міністерства урядових органів державного управління та подання про призначення на посади та звільнення з посад їх керівників; 5) призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Міністерства, в тому числі за погодженням з Кабінетом Міністрів України — керівників структурних підрозділів центрального апарату Міністерства; 6) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінпромполітики України; 7) за поданням керівників урядових органів державного управління, утворених у складі Міністерства, затверджує граничну чисельність їх працівників, погоджує структуру, штатний розпис та кошторис видатків цих органів; 8) призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників підприємств, установ та організацій, що перебувають в управлінні Міністерства. Керівник підприємства, установи, організації, яка є суб’єктом міжнародного військово-технічного співробітництва, призначається на посаду та звільняється з посади за погодженням з Президентом України.

Міністр має перших заступників, у тому числі першого заступника — керівника апарату Міністерства та першого заступника у зв’язках з Верховною Радою України, та заступників, які належать до числа керівників Міністерства.

Перших заступників та заступників Міністра призначає на посади за поданням Прем’єр-міністра України і припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінпромполітики України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та питань розвитку галузей промисловості у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), перших заступників та заступників Міністра (за посадою), а також інших керівних працівників Мінпромполітики України. У разі потреби до складу колегії Мінпромполітики України можуть входити в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує і увільняє від обов’язків Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Мінпромполітики України. У складі Мінпромполітики України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Для розгляду найважливіших питань дальшого розвитку конкурентоспроможного промислового комплексу, наукових рекомендацій та інших пропозицій, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінпромполітики України може утворюватися науково-технічна рада, інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр промислової політики України.

До місцевих органів державного управління промисловістю належать територіальні органи міністерств і державних комітетів, відповідні управління місцевих (обласних та районних, міських міст Києва та Севастополя) державних адміністрацій (наприклад: промислової політики, палива, енергетики та енергозбереження, транспорту та зв'язку; з питань підприємництва та ін.), а також адміністрації державних промислових підприємств та їх об'єднань.

Управління галузями та підгалузями промисловості організується, як правило, за трьохланковою системою: міністерство — обласне управління — підприємство.

У ряді випадків (при управлінні великими промисловими утвореннями — об'єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе для народного господарства чи галузі значення) використовується двохланкова система: міністерство — промислове підприємство або об'єднання.

При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок зростає і може мати такі схеми: а) міністерство — обласне управління — управління райдержадміністрації (або міської міст Києва та Севастополя держадміністрації) — підприємство; 6) міністерство — промислове об'єднання — обласне управління — управління райдержадміністрації (або міської міст Києва та Севастополя держадміністрації) — промислове підприємство. Облуправління та управління відповідних держадміністрацій тут виконують опосередковані (координуючі та контролюючі) управлінські функції.

Управління основною виробничою ланкою промисловості — промисловим підприємством здійснює адміністрація об'єднання (для підприємства, яке входить до його складу) або міністерство — для об'єднань і деяких важливих підприємств міністерства та казенних підприємств, які підпорядковані безпосередньо міністерству.