Міністерство освіти і науки України

Одеська національна академія харчових технологій

Кафедра менеджменту та фінансів

РОБОЧИЙ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

«Основи менеджменту»

Модуль 2

для студентів напряму підготовки 6.051701

«Харчові технології та інженерія»

Професійне спрямування

«Технологія харчування»

денної та заочної форм навчання

Одеса, ОНАХТ, 2013

Опорний конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту», модуль 2 для студентів напряму підготовки 6.051701 «Харчові технології та інженерія», професійного спрямування «Технологія харчування» / Укладач Н.М. Корсікова.-Одеса: ОНАХТ, 2013.-35 с.

«Основи менеджменту» //Н.М. Корсікова.- Одеса: ОНАХТ, 2013. - 35 с.

Укладач к.е.н., доцент кафедри менеджменту та фінансів Корсікова Н.М.

Рецензенти:

Гончарук А.Г - д.е.н., завідувач кафедри менеджменту та фінансів ОНАХТ;

Захарченко В.І - д.е.н., професор кафедри економіки і управління ОНУ імені І.І. Мечникова.

Тема 5. Сутність і зміст планування як функції менеджменту

1. Сутність планування як функції управління

2. Зміст та етапи формування стратегічних планів

3. Напрями та види поточних планів

4. Концепція управління за цілями

Питання 1. Сутність планування як функції управління

Планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.

Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

Класифікація планів

Форми організації системи планування в організації

Централізоване планування. При вищому керівництві формується центральна служба, яка підпорядковується безпосередньо президенту (голові правління тощо) і займається розробкою як перспективних, так і поточних планів для підприємства в цілому і для окремих підрозділів. Окремі підрозділи не займаються плануванням. Така система використовується в організаціях з невиликою кількістю підрозділів, або з підрозділами з однаковим, або близьким профілем.

Децентралізоване планування. Вищий менеджмент визначає лише загальну стратегію:

• напрями розвитку;

• напрями розміщення і структуру капіталовкладень;

• загальний обсяг виробництва і прибутку.

Центральна служба розробляє форму планів, терміни їх виконання і доводить до підрозділів ті обмеження, які визначаються загальними цілями організаціями.

Принципи планування:

Питання 2. Зміст та етапи формування стратегічних планів

Стратегія – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів і ресурсів організації для досягнення її цілей.

Основними елементами, з яких складається стратегія, є:

Сфера стратегії. Сратегією мають бути визначені орієнтири розвитку, завдання, критерії, такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які б враховували як сприятливі можливості середовища, так і загрози, які виходять з нього.

Розподіл ресурсів. Стратегією мають бути визначені підрозділи організації: куди спрямовуються ресурси (перспективні підрозділи), і підрозділи, звідки забираються ресурси (мало- або безперспективні підрозділи). Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.

Конкурентні переваги. Стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона буде спиратися у своїй діяльності, а також інформацію про види продукції, які будуть запропоновані споживачам, або будуть і надалі розвиватися; види технологій, які будуть використовуватися.

Виділяють три основні рівні стратегій:

1. Загальнокорпоративна стратегія визначає:

2. Стратегія бізнесу є подальшою деталізацією загальнокорпоративної стратегії, але орієнтованою на конкретний структурний підрозділ організації;

3. Функціональна стратегія. Управління організацією здійснюється за функціями (виробництво, маркетинг, фінанси, облік тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами.

За цільовою спрямованістю стратегія буває:

Портфельна – пов’язана з придбанням цінних паперів підприємств у нових галузях з метою отримання додаткового прибутку.

Конкурентна – організація намагається отримати певні переваги на ринку відносно своїх конкурентів.

В залежності від намірів щодо подальшого розвитку конкурентна стратегія може бути представлена як:

Стратегія зростання передбачає збільшення обсягів виробництва, виробничих потужностей з темпами, які перевищюють темпи зростання ВВП та інфляції. Така стратегія може бути реалізована за рахунок: концетрації поточного виробництва; розвитку ринку; розвитку товару; регресійної вертикальної інтеграції; поступової вертикальної інтеграції; горизонтальної інтеграції; концентричної диверсифікації виробництва; конгломератної диверсифікації.

Стратегія стабільності передбачає спрямованість на стійкє зростання прибутку з темпами, тотожними зростанню ВВП та інфляції. Основна увага приділяється зростанню доходів інвесторів (в т.ч. акціонерів).

Стратегія оборони передбачає

• спрямованість на отримання максимального доходу в короткостроковій перспективі, скорочення витрат на закупівлю сировини, оплату робочої сили тощо - стратегія „збору врожаю”;

• визначення нових стратегічних напрямів на майбутнє - стратегія скорочення;

• отримання доходу за рахунок реалізації активів фірми на ринку - стратегія ліквідації.

Комбінована стратегія – поєднання різних стратегій для різних підрозділів корпорації.

Етапи розробки стратегії:

Питання 3. Напрями та види поточних планів

Стратегічне планування має сенс лише тоді, коли воно реалізується. На заключному етапі стратегічного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи поточних планів, до яких відносяться:

1. тактичні плани;

2. одноразові плани;

3. стабільні плани (табл. 5.1).

Таблиця 5.1