44. Рівновага в економіці обміну. Діаграма Еджуорта. Крива споживацьких можливостей.

За умови рівності граничних норм заміни для всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні, має місце рівновага, ефективна за Парето. Будь-які можливості поліпшення розподілу ресурсів споживання вичерпані. Не існує вигідних обмінів і жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів у цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого.

Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна модель „скринька Еджворта” (рис. 12.3). Вона представляє всі можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами . Рівновага встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів до лінії відносних цін (бюджетного обмеження) . Якщо на конкурентному ринку попит не відповідає пропонуванню, ціни будуть змінюватись доти, доки криві байдужості обох споживачів знов стануть дотичними до лінії цін. У точці рівноваги граничні норми заміни благ кожного учасника ринку дорівнюють співвідношенням цін товарів: .

Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті на ринку споживчих товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є Парето-ефективним за споживанням та обміном.

Крива контрактів у продуктовій скриньці Еджворта єднає всі точки ефективного розподілу обмежених благ між двома індивідами . Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого. На основі кривої контрактів будується межа можливих корисностей .

46 46) Теория общего равновесия имеет широкую область применения.

Она используется для анализа эффективности или неэффективности

экономики, например потерь от несовершенной конкуренции.

Однако наиболее важную роль она играет в определении научных

основ политики в области экономики благосостояния.

Критерий Парето опирается на ценностные предпосылки индивида

(личности), он исходит из того, что каждый человек способен лучше

всех оценить свое собственное благополучие. Это приводит к тому,

что благосостояние отдельных людей несопоставимо. Поэтому общественное

благосостояние не может быть определено путем сложения,

не является "суммой счастья" всех членов общества.

Отказ от сравнения межличностных полезностей приводит

Парето к отрицанию существования единственного общественного

оптимума. Вместо этого перед нами раскрывается бесконечное множество

несопоставимых между собой оптимумов.

В 30-е гг. Н. Калдор и Дж. Хикс выдвинули другой критерий1:

благосостояние повышается, если те, кто выигрывает, оценивают

свои доходы выше убытков потерпевших.

Выработка критериев оценки благосостояния является чрезвычайно

актуальной задачей. Однако даже на современной стадии

развития данная теория помогает определить издержки перераспределения

и размеры компенсационных платежей, с тем чтобы

облегчить принятие экономически эффективных решений.