1. Зміни цін на ресурси:

а) наявність внутрішніх ресурсів, в тому числі:

• земля;

• трудові ресурси;

• капітал;

• підприємницькі здібності;

б) ціни на імпортні ресурси;

2. Зміни в продуктивності праці;

3. Зміни правових норм, в тому числі:

а) податки з підприємств і субсидії;

б) державне регулювання.

Зменшення сукупної пропозиції характеризується зміщенням кривої сукупної пропозиції вліво і вверх, тобто скороченням макси­мального обсягу виробництва, обмеженого класичним відрізком, і під­вищенням мінімального рівня цін, обмеженого кейнсіанським відріз­ком (крива AS₃).

Збільшення сукупної пропозиції визначається зміщенням кри­вої вправо і вниз, тобто ростом максимального обсягу виробництва на класичному відрізку і зниженням мінімального рівня цін на кейнсі­анському відрізку (крива AS₂)

3.Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

Перетин кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції дає агроекономічну рівновагу (рис. 3.7). Можливий перетин кривою AD кривої AS на трьох відрізках: месіанському, проміжному та класи- ному. На перетині кривих AS і AD визначається рівноважний рівень ціни Р_е і рівноважний реальний обсяг національного виробництва У_е.

Представлені три варіанти макроекономічної рівноваги харак­теризують такий стан економіки, коли весь вироблений національний продукт куплено (національний доход дорівнює сукупним витратам).

Точка Е\ - це рівновага при неповній зайнятості без підви­щення рівня цін (без інфляції).

Точка Е₂ - це рівновага при невеликому підвищенні рівня цін і стані, близькому до повної зайнятості.

Точка Е3 - це рівновага за умови повної зайнятості, але з інфляцією.

На рис. 3.8 показано, що рівень цін впливає на визначення рів­новажного обсягу виробництва.

Якби обсяг виробництва був більшим за рівноважний (У₂ > Y_e), то його не можна було б продати за ціною Р_е. Сукупного попиту на кейнсіанському відрізку не вистачило б, щоб продати весь продукт Y₂.

Виникло б затоварювання, що призвело б до повернення виробництва до рівня У_е. Щоб реалізувати обсяг Y₂, треба було б змен­шити ціни до рівня Р2, але це вже був би інший рівень рівноваги Е₂. І навпаки, якби обсяг виробництва досягав Y1 (Y1<Y_e), то він би швидко розкуповувався за ціною Ре. Запаси швидко зменшувалися і це б вик­ликало:

• дефіцит, якщо ціни не підіймати з рівня Р_е до рівня Р1;

• розширення виробництва з відповідним переміщенням точ­ки рівноваги в положення Е1.

Представники кейнсіанської школи вважають криву сукупної пропозиції або горизонтальною, або висхідною і виходять з того, що зменшення сукупного попиту має негативні наслідки для виробництва і для зайнятості, скорочуючи їх.

Розглянемо ситуацію, коли рівноважна ціна не Р_е, а Р1. У цьому випадку графік на рис. 3.9 показує, що за ціни Р1 виробництво не перевищує рівня Y\, але споживачі готові придбати реальний обсяг виробництва Y₂. Виникає конкуренція серед споживачів, попит на макрорівні значно перевищує пропозицію (Y₂> У1), що породжує дефіцит. В умовах ринку ціни повернуться до рівня Р_е і встановиться рівновага в точці Е. Підвищення цін змусить виробників збільшити обсяг вироб­ництва з У1 до Y_e, а споживачів - зменшити бажані покупки з рівня Y₂ до рівня Y_e.

На рис 3.10 показано, що рівень виробництва не впливає на рівновагу.

Якщо припустити, що ціна зменшилася (Р₂ < Р_е), то сукупний попит суттєво збільшився б (Y₂ > Y_e). Але обсяг У₂ є неможливим для економіки, стан якої характеризує класичний відрізок. За умов повної зайнятості і використання ресурсів на повну потужність, розміри виробництва за їх рахунок збільшувати неможливо, зниження цін викликає дефіцит у розмірі Y₂ - Y_e, тому ціни почнуть зростати до рів­ня Р_е, а попит повернеться до Y_e.

За умови підвищення ціни з Р_е до Р1 де Р1 > Р_е ,попит скоро­тився б до рівня Y1. В цьому випадку виникають надлишки у розмірі Уе - У1. Прагнучи продати нереалізовану продукцію, виробники зму­шені були б знизити ціни до рівноважної Р_е, тоді рівновага відновлю­ється у точці Е.

Як відомо, криві сукупного попиту та сукупної пропозиції можуть зміщуватися під впливом нецінових факторів, відповідно змі­нюється стан рівноваги.

Наслідки впливу зміни сукупного попиту на макрорівновагу залежать від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції відбу­вається перетин кривих AD і AS.

Так, на кейнсіанському (горизонтальному) відрізку (рис. 3.11) зміна сукупного попиту (переміщення кривої AD1) приводить до зміни (збільшення, зменшення) реального обсягу національного виробниц­тва, але не змінює ціни (Р_е), інфляції немає.

На класичному (вертикальному) відрізку зміна сукупного по­питу (переміщення кривої AD₂) приводить до зміни рівня цін (рис. 3.12), реальний обсяг на класичному (вертикальному) відрізку не може вийти за межі свого рівня “при повній зайнятості”, (рівень точки F - у відповідь на збільшення сукупного попиту можливостей для розширення виробництва більше немає). Виникає інфляція попиту.

На проміжному відрізку зміна сукупного попиту веде до зміни і реального обсягу національного виробництва, і рівня цін, виникає інфляція попиту (рис. 3.13).

Який з цих варіантів макроекономічної рівноваги кращий? Відповідь на це дає конкретна економічна політика конкретного уряду в конкретній країні (нормативний аналіз). Економічна теорія описує можливі стани такої рівноваги без оціночних суджень (позитивний аналіз).

Модель AD - AS (сукупний попит - сукупна пропозиція) є важливою складовою народногосподарської збалансованості і описує стан загальної макроекономічної рівноваги.

Наслідки впливу зміни сукупного доходу на макрорівновагу.

Зміщення можливе лише на проміжному відрізку (рис. 3.14).

Зміщення вліво (з AS1 на AS₂) приводить до росту цін (Р₂ > Р1) і зменшення виробництва (Y₂ < Y₁), виникає інфляція витрат, воно також зменшує зайнятість.

Поєднання зростання цін (інфляції) із скороченням виробниц­тва і зайнятості є дуже небезпечним, тому що викликає стагфляцію.

Зміщення кривої AS вправо (з AS₁ на AS₃) збільшує обсяг ви­робництва (У₃ > У1) і одночасно зменшує ціни (Р₃ <Р1). Це позитивне економічне явище, що свідчить про економічне зростання, збільшення виробництва і ріст зайнятості.