2. Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція відображає розміри створеного націо­нального продукту і породжену даними масштабами відтворення зміну цін. Крива сукупної пропозиції показує рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Форма кривої сукупної пропозиції залежить від того, що від­бувається з витратами на одиницю продукції, а тому і з цінами, які по­винні дозволити підприємствам покрити витрати і отримати прибутки при збільшенні реального обсягу національного виробництва.

Форма кривої сукупної пропозиції фіксує зміни рівня питомих витрат на виробництво тієї чи іншої величини ВНП і залежить від пріоритетів і “кризових точок” економічного зростання, від рівня вироб­ництва, нижче якого настає стрімкий розпад господарської системи.

Крива сукупної пропозиції (рис. 3.4) ділиться на такі три частини:

1. Кейнсіанський відрізок - горизонтальний, тому що при значному безробітті можна розширити виробництво без збільшення витрат на одиницю продукції і підвищення рівня цін. Обсяг виробни­цтва Y на горизонтальному відрізку значно менший від рівня націо­нального виробництва при повній зайнятості (точка F). Отже, це озна­чає, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду чи рецесії, і більша частина засобів виробництва та робочої сили не використову­ється. Ці невикористовувані ресурси можна привести в дію, не підви­щуючи ні цін на матеріальні ресурси (їх в умовах кризи віддають де­шево, аби купили), ні зарплати робітникам (безробітний згоден на будь-яку оплату). Отже, це означає, що розширення виробництва не супроводжується ростом витрат.

Проміжний відрізок - коли у виробництві з’являються вузькі місця і використовується менш ефективне обладнання і менш кваліфіковані робітники, витрати на одиницю продукції збільшуються. Тому на цьому відрізку при розширенні реального обсягу національ­ного виробництва повинні зростати ціни.Вся економіка складається з безлічі ринків товарів і ресурсів, повна зайнятість виникає нерівномірно і неодночасно у всіх секторах чи галузях промисловості. Тому, коли реальний обсяг національного виробництва досягає відрізка Y\F (наприклад, комп’ютерна промис­ловість з високими технологіями може відчути дефіцит кваліфікованих робітників), в деяких традиційних галузях, наприклад, легкій про­мисловості, може зберігатися значне безробіття; в деяких галузях про­мисловості виникнуть дефіцит і інші вузькі місця у виробництві. Роз­ширення виробництва означає, що при роботі підприємства на повній потужності певні фірми змушені використовувати старе і менш ефек­тивне обладнання і найняти менш кваліфікованих робітників. З цих причин витрати на одиницю продукції зростають і фірми змушені при­значати більш високі ціни на товари, щоб виробництво було рента­бельним. Саме тому на проміжному відрізку збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується ростом цін.

3. Класичний відрізок відповідає стану повної зайнятості, реальний обсяг національного виробництва знаходиться на макси­мальному рівні, його вже не можна збільшити, але у відповідь на збільшення сукупного попиту рівень цін підніметься.

Коли економіка досягла рівня повної зайнятості (точка F) і є лише природне безробіття, то економіка знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли за короткий строк немож­ливо досягти подальшого збільшення обсягів виробництва. Це означає, що чергове підвищення цін не приведе до збільшення реального об­сягу виробництва, оскільки економіка вже працює на повну потуж­ність. При повній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розши­рити виробництво, запропонувавши вищу ціну на ресурси, ніж інші фірми.

Внаслідок обмеженості ресурсів більше надходження їх до да­ної фірми означає втрату їх для іншої фірми. В результаті ціни (затра­ти) на ресурси і ціни на товари збільшаться, але реальний обсяг вироб­ництва залишиться незмінним.

Наш аналіз кривої сукупної пропозиції показав, що реальний обсяг національного виробництва змінюється (зростає), коли еконо­міка рухається зліва направо, проходячи послідовно кейнсіанський, проміжний і класичний відрізки. Ці зміни в обсязі національного ви­робництва є результатом руху за кривою сукупної пропозиції точки а в точку b під впливом зміни цін на ресурси при абстрагуванні від дії інших факторів (рис. 3.5).

Переміщення пропозиції з точки а в точку b показує зміну ве­личини сукупної пропозиції з У, до Y₂ при зміні цін з Р, до Р₂.

Необхідно також відрізняти зміщення самої кривої сукупної пропозиції, тобто, існуюча крива сукупної пропозиції встановлює за­лежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробниц­тва за інших рівних умов (абстрактно). Але в реальній дійсності діє ряд нецінових факторів, які зміщують криву AS1, в позицію AS₂ чи AS₃ (рис. 3.6).

Зміщення кривої з AS1 на AS₂ показує зростання сукупної про­позиції на проміжному і класичному відрізках. Зміщення вправо пока­зує, що всі разом взяті підприємства будуть виробляти більший, ніж раніше, обсяг національного продукту за даним рівнем цін ( Y₂ > Y1).

На кейнсіанському відрізку збільшення сукупної пропозиції означає зниження рівня цін при рівних рівнях обсягу національного виробництва (з рівня Р1 до Р₂). Тобто, фактично крива AS₂ відносно кривої AS1, зміщується вправо і вниз.

Зміщення кривої з AS\ до AS₃ показує зменшення сукупної пропозиції і відповідно менший рівень виробництва реального ВНП (У3 < Y1) на проміжному і класичному відрізках за даним рівнем цін.

На кейнсіанському відрізку кривої виробники призначатимуть вищі ціни при даному обсязі національного виробництва (з рівня Р1 до Р₃).

Таким чином, крива сукупної пропозиції може змінювати своє положення на графіку під дією нецінових факторів, які визначають витрати на одиницю продукції.

Існують такі нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію: