Зміст
Вступ
1.Загальна частина
1.1 Історія виникнення електронної пошти
1.2 Система адрес у мережі Internet
1.3 Визначення електронної пошти та її складові
1.4 Характиристика Outlook Express
2. Спеціальна частина
2.1 Інтерфейс програми Outlook Express
2.2 Поштові папки Outlook Express
2.3 Основне меню
2.4 Адресна книга
3. Експлуатаційна частина
3.1 Робота в програмі Outlook Express
3.2 Отримання вхідної пошти ,та читання пошти що прийшла
3.3 Підготовка та відправлення листів електронної пошти
3.4 Відповіді на листи що прийшли і їх пересилання іншим адресатам
4. Графічна частина
5. Охорона праці
Висновки
Література
Вступ
Електронна пошта багато в чому схожа на звичайну пошту. З її допомогою лист - текст, забезпечений стандартним заголовком (конвертом) - доставляється за вказаною адресою, що визначає місцезнаходження машини й ім'я адресата, і міститься у файл, званий скринькою адресата, для того, щоб адресат міг його дістати й прочитати в зручний час . Розвиток електронної пошти для нашої країни, в якій гнітюче низька якість звичайної поштового зв'язку, а тарифи на міжміські телефонні розмови занадто високі, є важливим напрямком розвитку нових інформаційних технологій.
Система електронного зв’язку Microsoft Outlook Express є складовою
частиною операційної системи Microsoft Windows 2010 і надає можливість
широкого спілкування між усіма комп’ютерами, підключеними до мережі
Інтернет. Остання є глобальною мережею комп’ютерів, поєднаних між собою
через сервери, в якій використовуються загально прийняті стандарти, що
дозволяє спілкуватися один з одним за допомогою стандартних програмних
засобів та правил. Мережа Інтернет подібна до міжнародної телефонної
мережі – ніхто не володіє та не керує нею повністю, але вона
організована таким чином, що дозволяє працювати з нею, як з однією
великою цілою системою.
Історія створення Інтернет сягає 1969 року, коли міністерство оборони
США розробило та впровадило експериментальну мережу ARPANET, покликану
децентралізувати керування військами, зокрема, у кризовій ситуації.
Зараз десятки мільйонів людей мають доступ до Інтернет. Одна із
можливостей Інтернет, що найбільш часто використовується, — електронний
зв’язок. Цей вид зв’язку значно надійніший, швидший, дешевший, ніж такі
традиційні види зв’язку, як пошта, телефон, телеграф і т. п.
Система Microsoft Outlook Express надає вам повну підтримку у
спілкуванні з колегами, знайомими та родичами за допомогою електронної
пошти, або при обміні ідеями та інформацією у групах новин.
Майстер підключення до Інтернету допомагає встановити з’єднання з одним або декількома серверами пошти або новин. При цьому вам будуть потрібні наступні відомості, що надаються постачальником послуг (провайдером) Інтернета або адміністратором локальної мережі.
Тип серверу постачальника послуг. Найбільш розповсюджені з них, що
підтримуються, зокрема, системою Microsoft Outlook Express, — POP3 (Post
Office Protocol) та IMAP (Internet Message Access Protocol). Далі розглядається лише тип серверу POP3. У порівнянні з ним сервер IMAP надає деякі нові можливості, про які ви можете узнати у довідці системи.
Щоб додати обліковий запис пошти необхідно задати свої облікове
ім’я та пароль, а також імена серверів вхідної та вихідної пошти.
Для читання новин необхідно задати ім’я серверу новин, до якого ви
хочете підключитися, та, у разі потреби, ваші облікове ім’я та пароль.
Після підключення до серверу ви одержите на ньому обліковий запис і вашу
електронну адресу, яка має загальний вигляд: user@host.domain, де user
означає ваше ім’я, host — ім’я серверу, domain — країну (регіон).
Наприклад, електронна адреса автора цього посібника —
popov@cyb.univ.kiev.ua.
Далі розглядається русифікована версія системи Outlook Express. Запуск системи у Windows можна здійснити принаймні трьома способами:
— «Запустить Outlook Express» на панелі задач, що звичайно розташований на робочому столі.
Натиснути кнопку «Пуск» на панелі задач та вибрати послідовно пункти
«Программы», «Internet Explorer», «Outlook Express».
Після виконання однієї з вказаних дій на екрані з’явиться таке основне
діалогове вікно (панель) системи Outlook Express:
Як і у всіх застосуваннях, що працюють у середовищі Windows, головне
вікно системи Outlook Express має стандартний набір елементів. Вкажемо
їх, перераховуючи зліва направо та зверху вниз. У верхньому рядку вікна
знаходяться: піктограма системного меню, за нею — заголовок вікна і,
нарешті, — кнопки мінімізації, максимізації та закриття вікна. Далі
ідуть меню вікна та панель інструментів. Під ними розташовані: вікно
папок системи Outlook Express, вікно перегляду назв повідомлень у цих
папках та вікно перегляду вмісту зазначених повідомлень. Деякі з
вказаних вікон (областей) обрамляються горизонтальними та вертикальними
лінійками прокрутки. Знизу вікна розташовані рядок стану та зона зміни
розмірів вікна.
Зауваження: Вигляд вікон залежить від ваших настроєк системи Outlook Express і може дещо відрізнятися від тих, що наводяться у цьому
посібнику.
Одержати допомогу з практично усіх питань, які виникають під час роботи з Outlook Express, ви можете, виконавши команду «Справка» (Довідка) головного меню системи. Після цього з(являється таке вікно діалогу:
Ви можете вибрати відповідну тему (вкладка «Содержание»), окреме поняття
(вкладка «Указатель»), або відшукати потрібну довідку, задаючи ключове
слово або фразу (вкладка «Поиск»). Щоб відкрити якусь тему, (двічі) натисніть на її назві або піктограмі лівою кнопкою миші.
До речі, даний посібник написаний на основі матеріалу, викладеного у довідці системи Outlook Express. , яка розташована у правому верхньому куті
вікна. За допомогою лівої кнопки миші перетягніть знак питання вказаної
кнопки на об’єкт вікна, по якому ви хочете отримати довідку. У вікні, що спливає, ви будете мати підказ по обраному об’єкту.
Якщо ви хочете дістати пояснення щодо призначення непідписаних
кнопок,
які розташовані на панелях інструментів,
просто вкажіть мишкою потрібну кнопку
і зачекайте доки з’явиться необхідне
пояснення.
1.Загальна частина
1.1Історія виникнення електронної пошти
Глобальні мережі Wide Area Networks (WAN) об'єднують комп'ютери, що територіально розосередилися, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язку, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато які глобальні мережі будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Через низькі швидкості таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються звичайно обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а в фоновому режимі, з використанням електронної пошти. Для стійкої передачі дискретних даних по неякісних лініях зв'язку застосовуються методи і обладнання, істотно відмінні від методів і обладнання, характерних для локальних мереж. Як правило, тут застосовуються складні процедури контролю і відновлення даних, оскільки найбільш типовий режим передачі даних по територіальному каналу зв'язку пов'язаний зі значними спотвореннями сигналів.
Internet - найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.
Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є інформаційними технологіями "великої" мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних
служб США, Канади, Австралії, європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових від криттів до прогнозу погоди на завтра.
В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно!) свою рекламу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон.
З самого початку розвитку Internet електронна пошта була найбільш популярним додатком Всесвітньої мережі. Ситуація не змінилася і з появою системи Web. Результати опитувань користувачів Internet підтверджують, що понад 90% з них обмінюються поштовими повідомленнями по Всесвітній мережі. Більше того, статистичні дослідження, проведені в США, показали, що 55% користувачів Internet вдаються до послуг електронної пошти частіше, ніж міжміського телефонного зв'язку, а 33% - частіше, ніж місцевого телефонного зв'язку. В даний час до Internet підключено 153 500 000 чоловік (за даними організації Nua) і практично всі вони використовують електронну пошту.
Раніше поштові програми виконували лише одне просте завдання - обмін електронними листами через Internet чи корпоративну поштову систему. Проте з розвитком засобів комунікації коло вирішуваних завдань розширився, і поштові програми стали застосовуватися для управління всіма повідомленнями, що знаходяться в поштовій скриньці.
Практично всі послуги мережі Internet побудовані на принципі "клієнт-сервер".
Сервер (у мережі Internet) - це комп'ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги.
Клієнт - прикладна програма, завантажена в комп'ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.
Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. У міру розвитку мережі з'являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів. Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Internet, необхідно встановити на комп'ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows 98, NT, а також до складу програм-броузерів, наприклад, Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Розглянемо
деякі сервіси, які забезпечує Internet.
Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися вивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер. Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як "гостьові" ім'я й пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації.
Для зручності роботи з цим сервісом розроблено цілий ряд прикладних програма, що забезпечують зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу. Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.
1.2 Система адрес у мережі Internet.
Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла.
Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить IP-адреса. IP-адреса - це чотирибайтне число, перших два байти якого визначають адресу підмережі, а два інших - адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд. Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) - послідовність імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, lviv.ua і т.д.
Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень до
менного імені та позначається крайнім лівим доменом .
Наведемо доменні імена деяких країн та організацій: us- США, au- Австралія, fr- Франція, са- Канада, jp- Японія, ru- Росія, uа- Україна, de- Німеччина, com- комерційні організація, edu - навчальні заклади, gov - урядові установи, net - постачальники мережних послуг, org - неприбуткові організації. Слід зазначити, що IP та DNS - різні форми запису адреси одного й того самого мереж ного комп'ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS.
Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator - уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з трьох частин:
зазначення сервісу, що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть двокрапка: і два знаки / (коса риска): http://... ;
зазначення DNS імені комп'ютера: http://www.itl.net.ua... ;
зазначення повного шляху доступу до файлу на даному комп'ютері: http://www.itl.net.ua/Faes/Arcbiv/pagel.html
Як роздільник у повному імені використовується знак /. Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними. В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака "@" та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача. Наприклад: kovalenko@polynet.lviv.ua .