Прийменники (Praepositiōnes)

У латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом.

1. Найуживаніші прийменники з акузативом:

ad – до, біля, для; ante – перед, до; apud – в, біля, при; contra – проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra – всередині, протягом; inter – між; ob – перед, внаслідок; praeter – мимо, крім; per – через, крізь; post – після, позаду; trans – через, за, по той бік; supra – вище, над.

2. Найуживаніші прийменники з аблативом:

a (ab) – від; de – з, про, по; pro – попереду, перед, за, замість; sine – без; cum – з; e (ex) – із, з; prae – перед, через.

3. Прийменники з акузативом і аблативом:

in – в, на, до

sub – під

super – над чим, на чому, на що.

На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.

Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за керують ґенетивом і вживаються постпозитивно.

Синтаксис простого поширеного речення

1. Порядок слів у латинській мові такий:

а) підмет (subiectum) стоїть на першому місці;

б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;

в) прямий додаток стоїть тільки в акузативі без прийменника перед присудком;

г) узгоджене означення стоїть переважно після означуваного слова.

2. Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається, за винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.

3. Іменна частина складеного присудка виражається іменником, прикметником, дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись із підметом.

4. Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення.

5. У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Scientia est potentia. – Знання – сила. Слова належать англійському філософові Ф.Бекону (1561-1626), «Новий органон», І, 3: Scientia et potentia humāna in idem coincĭdunt. – Людські знання і сила збігаються в одному і тому ж.

2. Historia magistra vitae est. – Історія – вчителька життя. Ціцерон, «Про оратора», ІІ, 9, 36: Historia vero testis tempŏrum, lux veritātis, vita memoriae, magistra vitae, nuntia vetustātis. – Історія насправді – свідок часів, світло істини, життя пам’яті, учителька життя, вісниця старовини.

3. Ubi concordia, ibi victoria. – Де згода, там – перемога.

4. Aurōra Musis amīca est. – Аврора – подруга муз. (Ранок сприятливий для занять науками і мистецтвами).

5. Experientia est optĭma magistra. – Досвід – найкращий вчитель.

6. Amicitia vitam ornat. – Дружба прикрашає життя.

7. Natūra nihil sine causa gignit. – Природа нічого без причини не народжує.

8. Charta (Epistŭla) non erubescit. – Папір не червоніє. Ціцерон, «Листи до близьких, V, 12, 1: Epistŭla non erubescit. – Лист не червоніє.

9. Mala herba cito crescit. – Погана трава швидко росте.

10. Aquĭla non captat muscas. – Орел не ловить мух.

11. Nemo patriam suam amat, quia magna, sed quia sua est. – Ніхто не любить своєї батьківщини за те, що вона велика, а за те, що вона його.