Природа і необхідність наукових революцій

Що ж таке наукові революції і яка їхня функція в розвитку науки? [...] наукові революції розглядаються тут як некумулятивні епізоди розвитку, під час яких давніша парадигма замінюється, цілком або почасти, новою несумісною парадигмою. [...] Чому ми називаємо революцією таку зміну парадигми? Адже між розвитком політичним і розвитком науковим існує величезна й істотна відмінність, тож який такий паралелізм може виправдати вживання одного терміна "революція" у двох таких неоднакових сферах?

Один з аспектів такого паралелізму вже цілком очевидний. Політичні революції вибухають унаслідок того, що в однієї з фракцій політичної спільноти зростає почуття, іноді притлумлене, що наявні інституції перестали адекватно відповідати на проблеми середовища, виникненню якого вони самі ж таки сприяли. Так само й наукові революції починаються, коли в однієї малої фракції наукової спільноти зростає почуття, часто притлумлене, що та чи та парадигма перестала задовільно функціонувати в процесі дослідження певного аспекту природи, на який раніше ця сама парадигма активно спрямовувала науковий пошук. У процесі політичного розвитку, як і в процесі наукових студій, неодмінною умовою революцій є відчуття розладу у функціонуванні, розладу, який може призвести до кризи. Крім того, використана нами метафора має навіть ширший змістТ і розглядуваний паралелізм стосується не лише найголовніших змін парадигми, таких, які, наприклад, пов'язують з іменами Коперника або Лавуазьє, а й у випадку набагато менш важливих змін, пов'язаних із освоєнням нововідкритого явища або елемента, - тут, зокрема, можна навести приклад кисню або рентгенівських променів. [...]

1 Проституція є лише певним особливим вираженням загального проституювання робітника, а через те що це проституювання являє собою таке відношення, в яке потрапляє не тільки проституйований, але й проституючий, причому мерзенність останнього ще значно більша, то й капіталіст і т.д. підпадає під цю категорію.

1 Я дозволю тут собі одно особисте пояснення. Останнім часом не раз вказували на мою участь у виробленні цієї теорії. Тому я змушений сказати тут кілька слів, які вичерпують це питання. Я не можу заперечувати, що і до і під час моєї сорокарічної спільної роботи з Марксом брав певну самостійну участь як в обгрунтуванні, так і особливо в розробленні теорії, про яку йде мова. Але величезна частина основних провідних думок, особливо в економічній та історичній області, і, ще більше, їх остаточне чітке формулювання належить Марксу. Те, іцо вніс я, Маркс міг легко зробити і без мене, крім, може, двох-трьох спеціальних галузей. А того, що зробив Маркс, я ніколи не міг би зробити. Маркс стояв вище, бачив дальше, охоплював більше й швидше, ніж усі ми. Маркс був геній, ми, в кращому разі, - таланти. Без нього наша теорія далеко не була б тепер тим, чим вона є. Тому вона по праву називається його ім'ям.

1 Буття. 3, 7-11. - Прим, уклад.

1 Вживаю слово саме просте, звичайно ж у літературі з цього предмета вживається термін "симпатія" чи "співчуття".

1 Чарльз Сандерс Пірс (1839-1914) заклав основи прагматизму, зробивши нарис його найважливіших принципів. Розвинути їх у широкий світогляд, в особливе філософське учення було справою У. Джеймса, а пізніше і Джона Дьюї (1859-1952) - Прим, уклад.

1 Подаємо фрагмент з основного твору мислителя за вид.: Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - М.: Наука, 1987. - С.203-213.

1 Шотландського геолога (1797-1875 pp.), який виступав проти креаціоністських теорій. - Прим, уклад.

67