Глава двадцять п'ята

Частиною називається (1) (а) те, на що можна так чи по-іншому розділити якусь кількість...; (б) в іншому смислі частинами називається тільки те, що служить мірою; тому два в одному смислі є частиною трьох, а в іншому - ні; (2) те, на що можна розділити вид, не беручи до уваги кількість, також називається частинами його; тому про види говорять, що вони - частини роду; (3) те, на що поділяється чи з чого складається ціле, або форма, або те, що має форму; наприклад, у мідної кулі чи у мідної гральної кості і мідь (тобто матерія, котрій надана форма) і кут є частинами; (4) те, що входить до визначення, яке роз'яснює кожну річ, також є частиною цілого...[...]

Глава двадцять шоста

Цілим називається (1) те, у чого невідсутня жодна з тих частин, складаючись з яких, воно йменується цілим від природи, а також (2) те, що так обіймає охоплювані ним речі, що останні складають дещо одне; а це буває двояко: або так, що кожна з тих речей є одне, або так, що з усіх них складається одне. [...]

Глава тридцята

Привхідним, чи випадковим, називається(І) те, що притаманне чомусь і про що може бути вірно сказано, але притаманне не з необхідністю і переважною частиною, як, наприклад, якщо хтось, копаючи яму для рослини, знайшов скарб. Це знайдення скарбу, звісно, — випадкове для того, хто копав яму: бо ж не з необхідністю витікає одне з іншого чи після іншого і не в переважній кількості випадків знаходять скарб, саджаючи рослини. [..«]

Книга дванадцята Глава сьома

...Є вічна, нерухома і обособлена від чуттєво сприйманих речей сутність;... ця сутність не може мати яку-небудь величину, вона позбавлена частин і неподільна (бо вона рухає необмежений час, між тим ніщо обмежене не володіє безмежною здатністю; а так як усяка величина або безмежна, або обмежена, то обмеженої величини ця сутність не може мати з вказаної причини, а необмеженої - тому що взагалі ніякої необмеженої величини немає); з іншого боку,... ця сутність не підвладна нічому і незмінна, бо всі інші рухи - дещо наступне відносно просторового руху... [...]

Аврелій августин (блаженний) (354 - 430)

Християнський теолог і церковний діяч, родоначальник християнської філософії історії, видатний представник західної патристики. Автор величних філософських і богословських трактатів (майже 100 творів у 232 книгах). Його філософія (християнський неоплатонізм) справила величезний вплив на розвиток західноєвропейської філософської думки .

Сповідь

КНИГА ПЕРША ЧАСТИНА І

Похвальна молитва

1. "Великий єси, Господи, і достойний безконечної хвали"; "велика могутність Твоя, і немає міри премудрості Твоїй".

І величати хоче Тебе людина, маленька частинка створіння Твого, людина, що носить із собою смертність свою, що носить із собою свідоцтво гріха свого і доказ, що Ти, Господи, "опираєшся гордим".

Та одначе величати Тебе хоче людина - маленька частинка створіння Твого [...]

ЧАСТИНА II

Бог є в людині — людина в Возі

... Чи обіймають Тебе "небо й земля", що Ти їх створив, і в лоні яких Ти створив і мене ? Чи, може, з того, що існує, виходить, що все суще охоплює Тебе ? Та якщо і я існую, то чому ж благаю Тебе, щоб Ти вступив у мене, у мене, що не існував би, коли б Тебе не було в мені? Бо нема мене ще в підземеллі, а Ти й там є, бо "хоча б я зійшов і до Пекла, то й там знайшов би Тебе".

Отже, я не існував би,_Боже мій, не існував би взагалі, якщо б Тебе не було в мені. Або, скоріше, я б не існував, коли б я не був у Тобі, "з Якого і в Якому - все"? Так, так, Господи, так воно є. Куди ж волаю до Тебе, коли я сам у Тобі? Або звідкіля ввійшов би Ти в мене? Бо куди ж я б мав відійти поза небо й землю, щоб звідтіля вступив у мене Бог мій, що сказав: "Це я виповнюю небо й землю" [...]

КНИГА СЬОМА

ЧАСТИНА XI

Яким чином створіння існує й не існує?

17. І я придивився до всього, що нижче за Тебе, і переконався, що вони ні безумовно існують, ні безумовно не існують. Вони існують тому, що походять від Тебе; вони не існують тому, що вони не те, що Ти. Бо тільки те справді існує, що триває незмінно.

КНИГА ОДИНАДЦЯТА

ЧАСТИНА V

Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова 7. Але ж яким чином Ти створив небо й землю? Яким знаряддям послуговувався Ти при творенні такої безконечності? Бо ж Ти не був у стані митця, який за своєю уявою формує тіло за допомогою іншого тіла, який уміє відтворити ті форми, що завдяки своєму внутрішньому зору бачить у собі. Але звідки узялася б ця його спроможність, якщо б Ти не створив її ? Адже ті форми він надає матерії, що вже здавна існує, що посідає своє буття, як земля, камінь, дерево, золото тощо. Отже, звідки походило б усе те, коли б Ти не створив його ? Ти дав митцеві тіло, Ти наділив його духом, який повеліває тілом, Ти дав матеріал, з якого він може щось зробити, Ти дав розум, яким він охоплює свій задум і бачить у собі те, що має намір зробити поза собою, Ти наділив тіло відчуттям, за посередництвом якого він переносить від духу до матеріалу те, що виготовляє, і знову сповіщає духові, що зроблено, аби той У своїй глибині порадився з вищим суддею, правдою, чи

Добре виконано твір.

Усі ці речі прославляють Тебе як Творця всіх речей. Але ж яким чином, Боже мій, Ти створив небо й землю ? Це ж очевидне, що Ти створив небеса й землі ні на небі, ні на землі, , ба, навіть не в повітрі, ані під водами, що також належать до царства неба й землі. Ані у Всесвіті Ти не створив Всесвіту, бо ж він не мав місця, де б міг існувати до того, як був створений для існування. Ти не мав у руках нічого, що могло б придатися Тобі для створення неба й землі. Бо звідки ж узявся б той матеріал, якщо б Ти не створив його, звідки Ти міг взяти те, чого Ти не створив і з чого можна було б щось створити? Бо хіба існує що-небудь, що не завдячувало б свого існування Твоєму існуванню? [...]