Глава VII
100.
Науки про біосферу та її об'єкти, тобто
всі науки гуманітарні без винятку, науки
природничі у власному смислі слова
(ботаніка, зоологія, геологія, мінералогія
і т.п.), всі науки технічні - прикладні
науки у широкому їх розумінні -є галузями
знання, котрі максимально доступні для
наукового мислення людини. Тут
зосереджуються мільйони мільйонів
неперервно науково встановлюваних і
систематизованих
фактів, котрі є результатом організованої
наукової праці, і нестримно зростають
з кожним поколінням, швидко і свідомо,
починаючи з XV-XVII
століть.
Зокрема, наукові дисципліни про будову знаряддя наукового пізнання, нерозривно зв'язані з біосферою, можуть бути науково розглядуваними як геологічний фактор, як прояв її організованості. Це науки "про духовну" творчість людської осооистості в її соціальній обстановці, науки про мозок і органи чуття, проблеми психології або логіки. Вони обумовлюють пошук основних законів людського наукового пізнання, тієї сили, котра перетворила в нашу геологічну епоху, охоплену людиною біосферу в природне тіло, нове по своїх геологічних і біологічних процесах - у новий її стан, ноосферу...
її створення в історії планети, яке інтенсивно (у масштабі історичного часу) почалося кілька десятків тисяч років тому, є подією великої важливості в історії нашої планети, зв'язаною перш за все з ростом наук про біосферу, і, очевидно, не є випадковістю.
Можна сказати, отже, що біосфера є основною галуззю наукового знання, хоча тільки тепер ми переходимо до її наукового виділення із оточуючої нас реальності.
101. З попереднього ясно, що біосфера відповідає тому, що в мисленні натуралістів і у більшості розмірковувань філософії, у випадках, коли вони не торкались Космосу в цілому, а залишались в межах Землі, відповідає Природі у звичному її розумінні. Природі натуралістів зокрема.
Однак ця природа не аморфна і не безформна, як це віками вважалося, а має певну, дуже точно обмежену будову, котра повинна як така відображатися і враховуватися в усіх висновках, з Природою зв'язаних.
У науковому пошуку особливо важливо цього не забувати і це враховувати, бо несвідомо, протиставляючи людську особистість Природі, учений і мислитель подавляються величчю Природи над людською особистістю.
Але життя в усіх його проявах, і в проявах людської особистості у тому числі, різко змінюють біосферу такою мірою, що не тільки сукупність неподільних властивостей життя, а у деяких проблемах і єдина людська особистість у ноосфері, не можуть бути у біосфері залишені без уваги.
102. Жива природа є основною рисою прояву біосфери, вона різко відрізняє її тим самим від інших земних оболонок. Будова біосфери перш за все і більш всього характеризується життям.
... між фізико-геометричними властивостями живих організмів - у біосфері вони проявляються у вигляді сукупностей - живої речовини, і між такими ж властивостями заскорузлої матерії за вагою і за кількістю атомів, що складає переважну частину біосфери, пролягає в деяких відношеннях непрохідне провалля. Жива речовина є носієм і творцем вільної енергії, в жодній земній оболонці у такому масштабі не існуючій. Ця вільна енергія - біогеохімічна енергія -охоплює всю біосферу і визначає в основному всю її історію. Вона викликає і різко змінює по інтенсивності міграцію хімічних елементів, що будують біосферу, і визначає її геологічне значення.
У межах живої речовини в останнє десятитисячоліття створюється і швидко зростає у своєму значенні нова форма цієї енергії, ще більша за своєю інтенсивністю і складністю. Ця нова форма енергії, зв'язана з життєдіяльністю людських спільнот, роду Homo та інших (гомінід), близьких до нього, зберігаючи у собі прояв звичайної біогеохімічної енергії, викликає в той же самий час нового роду міграції хімічних елементів, за різноманітністю і потужністю далеко залишаючи за собою звичну біохімічну енергію живої речовини планети.
Ця нова форма біогеохімічної енергії, котру можна назвати енергією людської культури чи культурною біогеохімічною енергією, котра створює в наш час ноосферу...
Ця форма біогеохімічної енергії притаманна не лише Homo Sapiens, але й усім живим організмам. Хоча, однак, у них вона є мізерною, порівняно із звичайною біогеохімічною енергією, і ледь помітно проявляється у балансі природи, і то тільки у геологічному часі. Вона зв'язана з психічною діяльністю організмів, з розвитком мозку у найвищих проявах життя і виявляється у формі, що творить перехід біосфери у ноосферу тільки з появою розуму. [...]
ЛЮДВІГ ВІТГЕНШТЕЙН (1889-1951)
Австрійський філософ. Основоположник лінгвістичної філософії. В головній праці пізнього періоду -"Філософські дослідження" філософія трактується ним як активність, спрямована на прояснення мовних виразів. Крім цього, вказана робота велике значення має як модель філософського методу.