
- •Філософія платон (арістокл) (428/7-348/7 Зо н.Е.)
- •Гіппй більший [ідея прекрасного]
- •Арістотель (384 - 322 до н. Є.)
- •Метафізика
- •Книга четверта Глава перша
- •Книга п'ята Глава перша
- •Глава третя
- •Глава четверта
- •Глава чотирнадцята
- •Глава двадцять п'ята
- •Глава двадцять шоста
- •Глава тридцята
- •Книга дванадцята Глава сьома
- •Аврелій августин (блаженний) (354 - 430)
- •Сповідь
- •Частина XIV Аналіз поняття часу
- •Частина XVI Коли треба вимірювати час?
- •Частина XVII Де знаходяться минувшина і прийдешність?
- •Частина XX Висновки аналізу трьох часів
- •Нові труднощі вимірювання часу
- •Частина XXIV
- •Частина XXVIII Час вимірюємо розумом
- •Тома (thoma) з аквіно Tома Аквінський 1225/26 - 1274
- •Сума теології
- •Ніколай кузанський (і40і - 1464)
- •Про учене незнання книга перша
- •Глава 1 Про те, що знання є незнання
- •Глава 2 Попередній огляд нижчеподаного
- •Глава 22 Про те, що божественне провидіння з'єднує протилежності
- •Книга друга
- •Глава 3 Про те, що максимум незбагненно згортає і розгортає все
- •Френсіс бекон (1561 - 1626)
- •Новий органон, або істинні вказівки для витлумачення природи афоризми про тлумачення природи і царство людини
- •Рене декарт (1596 - і650)
- •Першоначала філософії Лист автора до французького перекладача "Першоначал філософії", доречний тут як передмова
- •Першоначал філософії Перша частина Про основи людського пізнання
- •Міркування про метод,
- •Щоб вірно спрямовувати свій розум і відшукувати істину в науках
- •Друга частина
- •Основні правила методу
- •Четверта частина Доводи про існування Бога і безсмертя душі, або основи метафізики
- •Бенедикт (барук) сліноза
- •Доведена геометрично
- •Частина перша про бога
- •Визначення
- •Частина друга про природу і походження душі
- •Григорій сковорода (1722-1794)
- •Начальная дверь ко христіанскому добронравію
- •Наркісс разглагол о том: узнай себе
- •Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни
- •Разговор, назьіваемьій алфавит, или букварь мира
- •Книжечка, назьіваемая silenus alcibiadis, сирьчь икона алківіадская
- •Діалог. Имя ему - потоп зміин
- •Іммануель кант
- •Критика чистого розуму Передмова до першого видання
- •Передмова до другого видання
- •Вступ і. Про відмінність чистого й емпіричного пізнання
- •Іі. Ми маємо деякі пізнання і навіть звичайний розсудок ніколи не буває без них
- •Георг вільгельм фршріх гегель (1770-1831)
- •Енциклопедія філософських наук Вступ
- •§ 16. ...Філософія як ціле складає тому істинно єдину науку, хоча вона може також розглядатися як ціле, що складається з кількох особливих наук [...].
- •Людвіг андреас фойєрбах (1804-1872)
- •Сутність християнства вступ Глава перша Загальна сутність людини
- •Глава друга Загальна сутність релігії
- •Глава четверта Бог як моральна сутність або закон
- •Глава п'ята Таємниця втілення або Бог як сутність серця
- •Глава двадцять перша
- •Глава двадцять восьма Закінчення
- •Артур шопенгауер (1788 - i860)
- •Світ як воля і уявлення книга перша Про світ як уявлення
- •Книга друга Про світ як волю
- •Книга четверта Про світ як волю
- •Огюст конт (1798 - 1857)
- •Курс позитивної філософії
- •Карл генріх маркс (1818-1883)
- •Економічно-філософські рукописи 1844 року
- •Фрідріх енгельс (1820-1895)
- •Людвіг фойєрбах і кінець класичної німецької філософії
- •Памфіл юркевич (і827 - і874 )
- •Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова божого
- •Володимир соловйов (1853-1900)
- •Оправдання добра. Моральна філософія
- •Уільям джемс (і842-і910)
- •Прагматизм Лекція 2 Що таке прагматизм?
- •Лекція 6 Прагматизм і його концепція істини
- •Іван франко (1856-1916)
- •Що таке поступ?
- •Зігмунд фройд (1856 - 1939)
- •Я і воно
- •Я і Воно
- •Про призначення людини досвід парадоксальної етики
- •Володимир вернідський (1863-1945)
- •Наукова думка як планетне явище
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Філософські дослідження Частина і
- •Феномен людини1
- •IV. Наджиття за межами колективу
- •1. Конвергенція особистості і точка Омега а. Універсум і особистість
- •Б. Універсум і персоналізація
- •2. Любов - енергія
- •Втеча від свободи Людський характер і соціальний прогрес
- •Альбер камю (1913-1960)
- •Міф про сізіфа. Есе про абсурд
- •Філософське самогубство
- •Жан поль cаptp (1905-1980)
- •Екзистенціалізм - це гуманізм
- •Істина і метод частина перша. Виклад проблеми істини стосовно пізнання мистецтва
- •2. Наслідки для естетики і герменевтики
- •D) реконструкція та інтеграція як завдання герменевтики
- •Частина третя. Онтологічний поворот герменевтики на провідній нитці мови
- •3. Мова як горизонт герменевтичної онтології а) мова як досвід світу
- •Герменевтика та історизм
- •Післямова
- •Томас семюел кун (нар. 1922)
- •Структура наукових революцій
- •На шляху до нормальної науки
- •Реакція на кризу
- •Природа і необхідність наукових революцій
Володимир вернідський (1863-1945)
Вчений із світовим іменем, мислитель-натураліст, основоположник учення про біосферу та ноосферу, організатор і перший президент Всеукраїнської Академії наук. Його праці - суттєвий внесок у розвиток наукового світогляду, становлення сучасної наукової картини світу. Всесвіт він розглядав як сукупність живої речовини, біосфери й людства. Результат, діяльності останнього приведе до перетворення біосфери у нове середовище життя - ноосферу (сферу розуму).
Наукова думка як планетне явище
Глава VI
98. Чим ближче наукове охоплення реальності до людини, тим обсяг, розмаїття, глибина наукового знання неодмінно зростає. Безперервно збільшується кількість гуманітарних наук, число котрих теоретично безкінечне, бо наука є творення людини, її наукової творчості та її наукової роботи; меж пошукам наукової думки немає, як нема меж безконечним формам - проявам живої особистості, особливо людської, котрі всі можуть стати об'єктом наукового пошуку, викликати безліч особливих конкретних наук.
Людина проживає у біосфері, від неї невіддільна. Вона лише її може безпосередньо досліджувати всіма своїми органами чуття - може відчувати її та її об'єкти.
За межі біосфери вона може проникати тільки побудовами розуму, виходячи із відносно небагатьох категорій численних фактів, котрі вона може отримати у біосфері зоровим дослідженням небозводу й вивченням у біосфері ж відображення космічних випромінювань потрапляючої до біосфери космічної позаземної речовини.
Очевидно, наукове знання Космосу, яке лише так можна отримати, за різноманітністю і за глибиною охоплення, за різноманітністю і за глибиною охоплення не може бути навіть порівнюваним з тими науковими проблемами і охоплюваними ними науковими дисциплінами, котрі відповідають об'єктам біосфери та їх пізнанню.
Об'єкти біосфери людина може охоплювати всіма своїми органами чуття безпосередньо, і в той же час людський розум, матеріально й енергетично невіддільний від біосфери, її об'єкт, будує науку. Він вводить в наукові побудови переживання людської особистості, більш могутні і сильні, аніж ті, що збуджуються у ньому доступною лише йому візуально картиною зоряного неба і планет. Для вивчення небесних світил і збудованого з них Космосу людина може користуватися тільки їх випромінюванням, їх фізіологічною дією (зором), їх фізико-хімічним аналізом та їх охопленням математичною думкою. Лише порівняно мізерні енергетичні і матеріальні прояви космічних тіл, якими є космічний пил чи космічні гази, метеорити, що стають, попадаючи у біосферу, земними об'єктами і тим самим максимально доступними для людського мислення. Але в картині людської особистості вони відіграють досить незначну роль.
Явища, пов'язані з космосом за межами нашої планети, відповідають у науковому апараті, мабуть, більше, ніж сотням мільйонів швидко зростаючих точних даних.
Але все ж кількість таких науково встановлених фактів мізерна у порівнянні з об'єктами наукового охоплення біосфери та з їх різнобічними до надзвичайності впливом і проникненням у людську особистість.
Наше знання про космос різко відрізняються -від знання наук, побудованих на об'єктах біосфери. Воно дає нам тільки основні загальні контури його будови.
99. Але в інший бік від біосфери, не вгору від неї, в космічних просторах, а внизу, у земних надрах, в глибині планети ми зустрічаємося з аналогічними умовами - з природніми обмеженнями точного знання, завдяки тому, що людина не може безпосередньо вивчати це середовище, а може робити висновки про його характер і про його будову за законами свого розуму і на основі тих відголосків, явищ, що відбуваються у ньому, котрі вона може вловлювати й інструментами зводити до своїх органів чуття.
Однак тут людина позбавлена того головного, що дає їй можливо глибоко охопити космічні простори, - зору, так тісно і нерозривно зв'язаного з мозком і подаючого можливість відтворити із видимого оточуючого людину — реальність -те, що єдино охоплюється науковим знанням, науками про біосферу.
Але, з іншого боку, його охоплення цієї області планети різноманітніше, поскільки воно може: 1) поступово у ході часу поглиблювати область, безпосередньо доступну для органів чуття, і межа цього поглиблення зайде далеко за межі біосфери. З кожним десятиліттям все швидше і швидше воно просувається вглибину і 2) воно може зв'язувати глибини планети - земну кору нижче біосфери і, може бути, найближчі закорові більш глибокі області, нерозривно матеріально з біосферою зв'язані, з тим різноманітним й глибоким науково охоплюваним фактичним матеріалом, котрий витікає з наук, що вивчають біосферу. Завдяки цьому, в цій області реальності ми протягом небагатьох століть (науково точно з XVII ст.) досягли знання, цілком порівнянного із знанням космосу, і прогноз для подальшого тут більш сприятливий, аніж для наукової побудови космосу.
Це пов'язано з тим, що ми тут не виходимо за межі природного тіла - планети, на котрій існуємо і можемо через це, спираючись на вивчення біосфери, отримати не лише загальні лінії явища, але й певною мірою пишнобарвну картину реальності.