Володимир вернідський (1863-1945)

Вчений із світовим іменем, мислитель-натураліст, основоположник учення про біосферу та ноосферу, організатор і перший президент Всеукраїнської Академії наук. Його праці - суттєвий внесок у розвиток наукового світогляду, становлення сучасної наукової картини світу. Всесвіт він розглядав як сукупність живої речовини, біосфери й людства. Результат, діяльності останнього приведе до перетворення біосфери у нове середовище життя - ноосферу (сферу розуму).

Наукова думка як планетне явище

Глава VI

98. Чим ближче наукове охоплення реальності до людини, тим обсяг, розмаїття, глибина наукового знання неодмінно зростає. Безперервно збільшується кількість гуманітарних наук, число котрих теоретично безкінечне, бо наука є творення людини, її наукової творчості та її наукової роботи; меж пошукам наукової думки немає, як нема меж безконечним формам - проявам живої особистості, особливо людської, котрі всі можуть стати об'єктом наукового пошуку, викликати безліч особливих конкретних наук.

Людина проживає у біосфері, від неї невіддільна. Вона лише її може безпосередньо досліджувати всіма своїми органами чуття - може відчувати її та її об'єкти.

За межі біосфери вона може проникати тільки побудовами розуму, виходячи із відносно небагатьох категорій численних фактів, котрі вона може отримати у біосфері зоровим дослідженням небозводу й вивченням у біосфері ж відображення космічних випромінювань потрапляючої до біосфери космічної позаземної речовини.

Очевидно, наукове знання Космосу, яке лише так можна отримати, за різноманітністю і за глибиною охоплення, за різноманітністю і за глибиною охоплення не може бути навіть порівнюваним з тими науковими проблемами і охоплюваними ними науковими дисциплінами, котрі відповідають об'єктам біосфери та їх пізнанню.

Об'єкти біосфери людина може охоплювати всіма своїми органами чуття безпосередньо, і в той же час людський розум, матеріально й енергетично невіддільний від біосфери, її об'єкт, будує науку. Він вводить в наукові побудови переживання людської особистості, більш могутні і сильні, аніж ті, що збуджуються у ньому доступною лише йому візуально картиною зоряного неба і планет. Для вивчення небесних світил і збудованого з них Космосу людина може користуватися тільки їх випромінюванням, їх фізіологічною дією (зором), їх фізико-хімічним аналізом та їх охопленням математичною думкою. Лише порівняно мізерні енергетичні і матеріальні прояви космічних тіл, якими є космічний пил чи космічні гази, метеорити, що стають, попадаючи у біосферу, земними об'єктами і тим самим максимально доступними для людського мислення. Але в картині людської особистості вони відіграють досить незначну роль.

Явища, пов'язані з космосом за межами нашої планети, відповідають у науковому апараті, мабуть, більше, ніж сотням мільйонів швидко зростаючих точних даних.

Але все ж кількість таких науково встановлених фактів мізерна у порівнянні з об'єктами наукового охоплення біосфери та з їх різнобічними до надзвичайності впливом і проникненням у людську особистість.

Наше знання про космос різко відрізняються -від знання наук, побудованих на об'єктах біосфери. Воно дає нам тільки основні загальні контури його будови.

99. Але в інший бік від біосфери, не вгору від неї, в космічних просторах, а внизу, у земних надрах, в глибині планети ми зустрічаємося з аналогічними умовами - з природніми обмеженнями точного знання, завдяки тому, що людина не може безпосередньо вивчати це середовище, а може робити висновки про його характер і про його будову за законами свого розуму і на основі тих відголосків, явищ, що відбуваються у ньому, котрі вона може вловлювати й інструментами зводити до своїх органів чуття.

Однак тут людина позбавлена того головного, що дає їй можливо глибоко охопити космічні простори, - зору, так тісно і нерозривно зв'язаного з мозком і подаючого можливість відтворити із видимого оточуючого людину — реальність -те, що єдино охоплюється науковим знанням, науками про біосферу.

Але, з іншого боку, його охоплення цієї області планети різноманітніше, поскільки воно може: 1) поступово у ході часу поглиблювати область, безпосередньо доступну для органів чуття, і межа цього поглиблення зайде далеко за межі біосфери. З кожним десятиліттям все швидше і швидше воно просувається вглибину і 2) воно може зв'язувати глибини планети - земну кору нижче біосфери і, може бути, найближчі закорові більш глибокі області, нерозривно матеріально з біосферою зв'язані, з тим різноманітним й глибоким науково охоплюваним фактичним матеріалом, котрий витікає з наук, що вивчають біосферу. Завдяки цьому, в цій області реальності ми протягом небагатьох століть (науково точно з XVII ст.) досягли знання, цілком порівнянного із знанням космосу, і прогноз для подальшого тут більш сприятливий, аніж для наукової побудови космосу.

Це пов'язано з тим, що ми тут не виходимо за межі природного тіла - планети, на котрій існуємо і можемо через це, спираючись на вивчення біосфери, отримати не лише загальні лінії явища, але й певною мірою пишнобарвну картину реальності.