Уільям джемс (і842-і910)

Американський психолог і філософ. Один із засновників прагматизму — філософського напрямку,' який ставить значущість знання у залежність від його практичних наслідків.

Розвиваючи ідеї Ч. Пірса, висунув І новий "прагматичний" критерій " істинності, за яким, істинним є те, що відповідає практичній успішності дії, тобто "вигідне". Єдиною реальністю оголосив безпосередній чуттєвий досвід

індивіда (т.з. "радикальний емпіризм"). Первинний матеріал досвіду — "нейтральний", але його елементи можуть виступати в процесі пізнання і як фізичне, і як психічне з метою практичної зручності. Основні роботи: "Принципи психології", в 2-х томах (1890); "Плюралізм релігійного досвіду" (1902); "Прагматизм" (1907); "Значення істини" (1909); "Есе про радикальний емпіризм" (1909).

Прагматизм Лекція 2 Що таке прагматизм?

... Прагматичний метод - це перш за все метод уладнання філософських спорів, котрі без нього могли б тривати без" кінця. Являє собою світ єдине чи множинність? - панує в ньому свобода чи необхідність? - лежить в основі його принцип матеріальний чи духовний? Все це однаково правомірні точки зору на світ - і спори про них безконечні. Прагматичний метод у подібних випадках намагається витлумачити кожну думку, вказуючи на її практичні наслідки. Яка виявиться для кого-небудь практична відмінність, коли прийняти за істинну саме цю думку, а не іншу? Якщо ми не в змозі знайти жодну практичну відмінність, то обидві протилежні думки означають по суті одне і те ж, і всякий подальший спір тут зайвий. Серйозний спір виникає лише у тому разі, коли ми можемо вказати на яку-небудь практичну відмінність, яка витікає із припущення, що рацію має яка-небудь із сторін.

Погляд, кинутий на історію цього вчення, виявить нам ще краще, що таке прагматизм. Назва ця походить від того самого грецького слова Прауца (тобто "дія"), від котрого походять наші слова "практика" і "практичний". Вперше воно було введене у філософію Чарлзом Пірсом¹ 1878 року. В статті під заголовком "Як зробити наші ідеї ясними", вміщеній у січневій книжці журналу "Popular Science Monthly" за 1878 p., Пірс вказує спершу, що наші переконання є фактично правилами для дії, потім він казав, що для того, щоб вияснити смисл якого-небудь твердження, ми маємо лише визначити цей спосіб дії, котрий вона здатна викликати: в цьому способі дії і полягає для нас усе значення даного твердження. В основі всіх шуканих нами між нашими думками (твердженнями) відмінностей - навіть найтоншої та субтильної властивості - лежить такий конкретний факт: жодна з них не настільки тонка, щоби виражатися якось по-іншому, аніж у вигляді якоїсь можливої відмінності в царині практики. Тому, аби домогтися повної ясності в наших думках про якийсь предмет, ми повинні лише розглянути, які практичні наслідки містяться в цьому предметі, тобто яких ми можемо очікувати від нього відчуттів і до яких реакцій зі свого боку ми маємо підготуватися. Наше уявлення про ці наслідки - як найближчі, так і віддалені - і є все те, що ми можемо уявити собі про цей предмет, - поскільки взагалі це уявлення має яке-небудь позитивне значення.

У цьому полягає принцип Пірса, принцип прагматизму. Протягом двадцяти років він залишався ніким не поміченим, поки я у доповіді, прочитаній перед філософським гуртком професора Гаупсона у Каліфорнійському університеті, не скористався ним і не застосував його спеціально до релігії. [...]

В прагматичному методі нема нічого абсолютно нового. Сократ був прихильником його. Аристотель методично користувався ним. З допомогою його Локк, Берклі та Г'юм зробили чималі цінні набутки для істини. Шедуорз Ходжсон настійливо повторював, що дійсність є лише те, чим вона "визначається". Та всі ці попередники прагматизму користувалися ним лише випадково, уривками: це була мовби прелюдія. Тільки нашого часу метод прагматизму набув всезагального характеру... [...]

Прагматизм являє собою знайомий філософський напрямок -саме емпіричний напрямок, хоча він представляє його, як мені здається, у більш радикальній формі і притому у формі, менш доступній запереченням, аніж ті, в яких виступав досі емпіризм. Прагматист рішуче, раз назавжди, відвертається від цілої купи застарілих звичок, так милих професіональним філософам. Він відвертається від абстракції і недоступних речей, від словесних рішень, від поганих апріорних аргументів, від твердих, незмінних принципів, від замкнутих систем, від мнимих абсолютів і начал. Він звертається до конкретного, до доступного, до фактів, до дії, до влади. Це означає і щиру відмову від раціоналістичного методу, і визнання панування методу емпіричного. Це означає відкрите повітря, все розмаїття живої природи, протиставлених догматизмові, штучності, претензіям, на закінчену істину.

Прагматизм в той же час не виступає на користь якихось певних спеціальних висновків. Він - тільки метод. Але повне торжество цього методу потягне за собою колосальну переміну в тому, що я ... назвав темпераментом філософії. Прихильникам ультрараціоналістичного методу прийдеться непереливки, як приходиться скрутно царедворцям у республіках чи священникам-ультрамонтанам у протестантських країнах. Наука і метафізика зблизяться між собою і зуміють на ділі працювати дружно, пліч-о-пліч.

Метафізика звичайно використовувала досить первісний метод дослідження. Ви знаєте, що люди завжди мали схильність до забороненої законом магії, і ви знаєте також, яку роль в магії відігравали завжди слова. Дух, геній, демон, взагалі всяка чиста і нечиста сила перебувають під вашою владою, якщо ви тільки знаєте її ім'я чи сполучну її формулу заклинання. Соломон знав імена всіх духів і завдяки цьому тримав їх у себе в повній покорі. Словом, світ завжди уявлявся первісному розуму у вигляді своєрідної загадки, ключ до котрої слід шукати в якомусь всеосяючому, надаючому владу імені чи слові. Це слово дає принцип світу, і володіти ним означає, певною мірою, володіти самим світом. "Бог", "Матерія", "Розум", "Абсолютне", "Енергія" - все це подібні, відгадуючі загадку світу, імена. Якщо ви їх маєте, ви можете бути спокійні. Ви перебуваєте тоді у кінці свого метафізичного дослідження.

Але якщо ви оперуєте прагматичним методом, ви ніколи не побачите у подібному слові завершення свого дослідження. З кожного слова ви повинні дістати його практичну наявну вартість, повинні примусити його працювати у потоці вашого досвіду. Воно розглядається не стільки як рішення, скільки як програма для подальшої роботи, зокрема, як вказівка на ті методи, з допомогою котрих може бути зміненою дана нам дійсність. [...] Таким чином, прагматичний метод зовсім не означає яких-небудь певних результатів - він являє собою лише відоме відношення до речей, відому точку зору. саме таку точку зору, яка спонукає нас відвертати нашу увагу від різних принципів, перших речей, "категорій", надуманих необхідностей, і заставляє нас дивитись у напрямку до останніх речей, результатів, плодів, фактів.

Сказано досить про прагматичний метод... Та слід зауважити, що слово "прагматизм" стали вживати і в більш широкому смислі, маючи на увазі також певну теорію істини. [...]