Книга четверта Про світ як волю

§55

Воля - це дещо первинне і основне, пізнання ж тільки сприяє прояву волі і служить його знаряддям. Тому всяка людина є те, що вона є, в міру своєї волі, і її характер складає в ній корінне начало, тому що хотіння - основа її єства. Завдяки прихідному пізнанню вона на протязі досвіду дізнається, що вона таке, тобто дізнається про свій характер. Таким чином, вона пізнає себе внаслідок якостей своєї волі і відповідно їм, а не старим поглядам - воліє внаслідок свого пізнання і відповідно цьому. [...]

... Всяке щастя має лише негативний, а не позитивний характер, [...] тому воно не може бути тривалим вдоволенням і втіхою, а завжди звільняє тільки від якого-небудь страждання, або ... безпредметна туга і нудьга, - це знаходить собі підтвердження і у вірному дзеркалі сутності і життя - у мистецтві, особливо в поезії. [...]

§71

Якщо ми ... пізнали внутрішню сутність світу як волю і в усіх його проявах побачили тільки її об'єктивність, котру простежили від несвідомого пориву темних сил природи до свідомої діяльності людини, то ми ніяк не можемо уникнути висновку, що разом з вільним запереченням, відміною волі, зникають і всі ті явища, те невпинне намагання і пошук без цілі і без відпочинку, на всіх ступенях об'єктивності, в яких і через які існує світ, зникає різноманіття спадкових форм, з волею зникають всі її прояви і, накінець, загальні форми останнього, час і простір, як і остання форма його - суб'єкт і об'єкт. Нема волі - нема уявлення, нема світу. [...]

Огюст конт (1798 - 1857)

Французький мислитель; засновник позитивізму - філософського напряму, основаного на принципі, що все істинне, "позитивне" знання може бути отриманим лише як результат окремих спеціальних наук у їх систематичному об'єднанні і що філософія як особлива наука, котра претендує на самостійне дослідження реальності, не має права на існування. j Підґрунтям концепції його є закон трьох стадій (кожне з наших Ш понять з необхідністю проходить

три стадії - теологічну або фіктивну, метафізичну або абстрактну, наукову або позитивну). Відомим став завдяки 6-томному "Курсу позитивної філософії" (1830-1842).

Курс позитивної філософії

... кожна з наших головних ідей, кожна з галузей нашого знання проходить послідовно три різні теоретичні стани: стан теологічний або фіктивний; стан метафізичний або абстрактний; стан науковий або позитивний. Іншими словами, людський дух, за самою природою своєю, у кожному із своїх досліджень користується послідовно трьома методами мислення, за характером своїм істотно різними і навіть прямо протилежними один одному: спочатку теологічним методом, потім метафізичним і, нарешті, позитивним методом. Звідси і виникають три взаємо виключаючі один одного види філософії, або три загальні системи поглядів на сукупність явищ: перша є необхідною вихідною точкою людського розуму; третя - його певний і остаточний стан; друга служить лише перехідним ступенем.

У теологічному стані людський дух, спрямовуючи свої дослідження, головним чином, не внутрішню природу речей, первісні й конечні причини вражаючих його явищ, прагнучи, одне слово, до абсолютного пізнання, вважає, що явища творяться прямим і постійним впливом більш чи менш численних надприродних факторів, довільне втручання котрих пояснює всі уявлювані аномалії Світу.

У метафізичному стані, що насправді являє собою тільки загальну видозміну теологічного, надприродні фактори замінені на абстрактні сили, справжні сутності (уособлені абстракції), нерозривно зв'язані з різними речами і у змозі самі собою творити всі спостережувані явища, пояснення котрих полягає у такому випадку лише у пошуку відповідної сутності.

Накінець, в позитивному стані людський дух пізнає неможливість досягнення абсолютних знань, відмовляється від дослідження походження та призначення існуючого світу і від пізнання внутрішніх причин явищ і прагне, правильно комбінуючи розмірковування та спостереження, пізнати дійсні закони явищ, тобто їх незмінних відношень послідовності й подоби. Пояснення явищ, доведе до його дійсних меж, є віднині тільки встановленням зв'язків між різними окремими явищами і деякими загальними фактами, число котрих зменшується все більше і більше в міру прогресу науки.

Теологічна система досягла найвищого ступеня доступної їй досконалості, коли вона замінила дією однієї істоти різнорідні втручання численних, незалежних один від одного божеств, існування котрих до цього моменту передбачалося. Точно так само і межа метафізичної системи полягає у заміні всіх різноманітних сутностей однією загальною великою сутністю, природою, котру і належало б розглядати як єдине джерело всіх явищ.

Паралельно цьому досконалість, до котрої постійно, хоча, можливо, і безуспішно, прагне позитивна система*, полягала б у можливості представити всі окремі спостережувані явища як окремі випадки одного загального факту, подібного, наприклад, до тяжіння...

Із попереднього видно, що основна характеристична риса позитивної філософії полягає у визнанні всіх явищ підпорядкованими незмінним природним законам, відкриття і зведення числа котрих до мінімуму і складає ціль усіх наших зусиль, хоча ми і визнаємо абсолютно недоступним і безглуздим пошук перших чи останніх причин. Марно довго наполягати на принципі, котрий нині добре відомий усім тим, хто дещо глибше проник у засновані на спостереженні науки. Дійсно, усякий знає, що навіть у найдосконаліших поясненнях позитивних наук ми не претендуємо на указування першопричини явищ, бо таким чином ми лише відсунули б утруднення назад; ми обмежимося точним аналізом обставин виникнення явищ і пов'язуємо їх один з одним природними відношеннями послідовності і подоби. [...]

... Чи обіймає усі розряди явищ позитивна філософія, котра за останні два століття дістала таке широке розповсюдження? Очевидно, ні, і тому чекає ще більша наукова робота для того, щоб надати позитивній філософії характеру універсальності, необхідної для остаточної її побудови.

Дійсно, в чотирьох ... головних категоріях природних явищ, тобто явищах астрономічних, фізичних, хімічних і фізіологічних, можна замітити суттєвий пропуск, саме явищ соціальних, котрі, хоча і входять неявно до числа явищ фізіологічних, але заслуговують, однак, як за своєю важливістю, так і за особливими труднощами їх вивчення, на виділення їх в особливу категорію. Ця остання група понять, що стосуються найбільш окремих, найбільш складних і найбільш залежних від інших явищ, завдяки цій одній обставині повинна удосконалюватись повільніше від усіх інших... Як би то не було, очевидно, що соціальні явища не ввійшли ще до області позитивної філософії, і теологічні, і метафізичні методи, котрими при вивченні інших родів явищ ніхто не користується ні як засобом дослідження, ні навіть як прийомом аргументації, досі і у тому, і в іншому відношенні тільки одні і використовуються при вивченні соціальних явищ, хоча недостатність цих методів цілком усвідомлюється всіма розумними людьми, стомленими безконечними і пустими суперечками між божественним правом і главенством народу.

Отже, ось дуже значний, але, очевидно, єдиний пропуск, котрий слід заповнити, щоб закінчити побудову позитивної філософії. Тепер, коли людський дух створив небесну фізику і фізику земну, механічну і хімічну, а також і фізику органічну, рослинну і тваринну, йому залишається завершити систему спостережувальних наук створенням соціальної фізики. Така в наш час найбільша і найнагальніша у багатьох суттєвих відношеннях потреба нашого розуму... [...]

Якщо тільки ця умова буде в дійсності виконана, сучасна філософська система у всій своїй сукупності буде поставлена на міцну основу, так як тоді не буде існувати жодного доступного для спостереження явища, котре не входило б в одну з встановлених вище п'яти великих категорій явищ: астрономічних, фізичних, хімічних, фізіологічних і соціальних. Після того як всі наші поняття стануть однорідними, філософія остаточно досягне позитивного стану; вона не буде вже у змозі змінити свій характер і їй залишиться тільки розвиватися безконечно шляхом нових, постійно зростаючих набутків, котрі стануть неодмінним результатом нових спостережень і більш глибоких роздумів. [...]

Тепер... вважаю за необхідне...вказати на головну користь, котру подібна робота (тобто визначення загального духу курсу позитивної філософії. Прим, уклади.) може принести прогресу людства, якщо всі суттєві умови будуть належним чином виконані. Цей останній ряд міркувань я обмежу зазначенням чотирьох основних властивостей.

По-перше, вивчення позитивної філософії,... дає нам єдино раціональний засіб виявити логічні закони людського розуму, до відшукання котрих досі використовувались засоби, досить мало для того придатні...[...]

Другим не менш важливим, але ще більш цікавим наслідком, котрий необхідно спричинить міцне обґрунтування позитивної філософії,... є провідна роль її у всезагальній реформі нашої системи виховання. [...]

Спеціальному вивченню загальних положень наук судилося не лише змінити виховання, але й сприяти прогресові окремих позитивних наук; це і складає третю основну властивість...

Дійсно, поділ, котрий ми робимо між науками, хоча й не досить довільно, як дехто думає, однак за суттю своєю є штучним. Насправді предмет усіх досліджень один, і ми ділимо його лише з метою виокремити утруднення, що зустрічаються при його вивченні, аби потім краще упоратися з ними. [...]

...Нарешті, четверта і основна властивість науки, яку я назвав позитивною філософією... полягає в тому, що позитивну філософію можна вважати єдиною міцною основою суспільних реформ, що мають покласти край тому критичному стану, в котрому так давно вже перебувають найбільш цивілізовані народи... [...]