Глава четверта Бог як моральна сутність або закон

... Людина шукає заспокоєння в релігії, релігія - її найбільше надбання... Отже, якщо людина знаходить заспокоєння у богові, то це означає, що бог - її дійсна сутність, а все, в чому вона шукала заспокоєння і що досі вважала своєю сутністю, було сторонньою, чужою їй сутністю. Тому якщо людина прагне і має знайти у богові заспокоєння, вона повинна спочатку знайти у ньому саму себе. [...]

...Бог як істота морально досконала є не що інше, як здійснена ідея, уособлений закон моральності, обернена в абсолютну сутність власна моральна сутність людини. [...]

... Людина усвідомлює, що серце, любов — найвища, абсолютна сила та істина, і вбачає у богові не лише закон, моральну сутність і сутність розуму, але й люблячу, сердечну, навіть суб'єктивно-людську істоту. [...]

Любов є зв'язок, опосередковуюче начало між досконалим і недосконалим, гріховним і безгрішним, всезагальним та індивідуальним, законом і серцем, божественним і людським. Любов є сам бог, і поза любов'ю немає бога. Любов робить людину богом і бога - людиною. Любов зміцнює слабке і послаблює сильне, принижує високе і звеличує низьке, ідеалізує матерію і матеріалізує дух. Любов є справжньою єдністю бога і людини, духа і природи. [...]

Глава п'ята Таємниця втілення або Бог як сутність серця

... Таємниця втілення afio олюднення бога полягає в усвідомленні божественної любові, або, що те ж саме, в погляді на бога як на людську істоту. Втілення є не що інше, як фактичний, чуттєвий прояв людського єства у богові. [...]

Людина є в релігії божественним об'єктом, божественною ціллю, і, отже, в релігії виражається її ставлення до самої себе, до своєї власної сутності. Найбільш очевидним і неспростовним доказом цього слугує любов бога до людини -основа і зосередження релігії. [...] Якщо ... бог любить людину, виходить, людина є серце боже, благо людини - його головний помисел. Отже, людина як об'єкт бога є одночасно своїм власним об'єктом у богові. Сутність бога є людською сутністю, поскільки бог є любов, а істотний зміст цієї любові є людина. Любов бога до людини як основа і зосередження релігії, є любов людини до самої себе, об'єктивована і споглядувана як найвища істина, як найвища сутність людини. [...]

Глава двадцять перша

Релігія є відношення людини до своєї власної сутності -у цьому полягає її істинність і моральна спасительна сила, - але не як до своєї сутності, а як до іншої, відмінної від неї і навіть протилежної їй сутності; в цьому таїться її брехня, її обмеженість, її протиріччя з розумом і моральністю, в цьому - згубне джерело релігійного фанатизму, найвищий, метафізичний принцип кривавих людських жертв - одне слово, у цьому полягає першопричина всіх жахів, всіх разючих сцен у трагедії історії релігії. [...]

Глава двадцять восьма Закінчення

... Любов до людини не повинна бути похідною; вона має стати первинною. Тільки тоді любов буде істинною, священною, надійною силою. Якщо людська сутність є найвища сутність людини, то і практично любов до людини повинна бути найвищим і першим законом людини. Людина людині бог - таке найвище практичне основоначало, такий і поворотний пункт всесвітньої історії. Відношення дитини до батьків, чоловіка до дружини, брата до брата, друга до друга, взагалі людини до людини, коротше, моральні відносини самі по собі - істинно релігійні відносини. [...]