Арістотель (384 - 322 до н. Є.)

Великий давньогрецький філософ, учений - енциклопедист, засновник філософської школи - Лікею, основоположник формальної логіки. Його логічні, природничо-наукові трактати, праці з етики, риторики високо цінувались сучасниками. Вони охоплювали всі галузі тодішнього знання. Філософія Арістотеля поділяється на теоретичну (умоглядну), мета якої — знання заради знання, практичну, метою якої виступало знання заради діяльності, і поетичну (творчу), ціль котрої - знання заради творчості. Теоретична філософія, в свою чергу, поділяється на фізичну, математичну і "першу". Ця остання (пізніше названа метафізикою) містить вчення про основні принципи буття - можливість і здійснення, форму і матерію, причину і мету... Основні твори: логічний звід " Органон ", "Метафізика", "Фізика" "Про виникнення тварин", "Про душу", "Етика", "Політика", "Риторика", "Поетика".

Метафізика

КНИГА ПЕРША

Глава дев'ята

[...] слід, очевидно, вважати неможливим, щоб окремо одне від одного існували сутність і те, сутністю чого вона є; як можуть через те ідеї, якщо вони - сутність речей, існувати окремо від них?

Між тим у "Федоні" (діалог Платона. - Прим, перекладача) йдеться саме про те, що ейдоси, (тобто ідеї. - Прим. перекладача) є причинами і буття і виникнення речей; але якщо ейдоси й існують, то речі, причетні до них, все ж не виникли б, якби не було того, що приводило б їх у рух. З іншого боку, виникає багато дечого іншого, наприклад, будинок і каблучка, для яких, як ми стверджуємо, ейдосів не існує. Тому ясно, що і все інше може і бути і виникати з тих же причин, як і щойно вказані речі. [...]

Книга четверта Глава перша

Є певна наука, яка досліджує суще як таке, а також те, що йому притаманне по собі. Ця наука не тотожна ні одній з так званих окремих наук, бо ні одна з інших наук не досліджує загальну природу сущого, як такого, а всі вони, відділяючи якусь частину його, досліджують те, що притаманне цій частині, як, наприклад, науки математичні.

А так як ми шукаємо начала і вищі причини, то ясно, що вони повинні бути началами і причинами чогось самосущого. Якщо ж ті, хто шукав елементи речей, шукали і ті начала, то й шукані ними елементи повинні бути елементами не сущого як чогось привхідного, а сущого, як такого. А тому і нам необхідно осягнути перші причини першого як такого. [...]

Книга п'ята Глава перша

Началом називається (1) те в речі, звідки починається рух, наприклад, у лінії і у шляху звідси одне начало, а з протилежного боку інше; (2) те, звідки всяка справа краще за все може удатися, наприклад: навчання слід інколи починати не з першого і не з того, що є началом у предметі, а звідти, звідки найлегше вчитися; (3) та складова частина, звідки як з першого вона виникає, наприклад: у судна основний брус і у будинка - основа, а у живих істот одні вважають, що це -серце, інші - мозок, треті - якась інша такого роду частина тіла; (4) те, що, не будучи основною частиною речі, є першим, звідки вона виникає, або те, звідки, як від першого, звичним чином починається рух і зміна, наприклад: дитина - від батька і матері, сварка - через ганьблення; (5) те, за чиїм рішенням рухається рухоме і змінюється змінне, як, наприклад, особи, що начальникують у полісах і влада правителів, царів і тиранів; началами називаються і мистецтва, причому з них перш за все мистецтва керувати; (6) те, звідки як від першого пізнається предмет, також називається його началом, наприклад, підстави для доказів. [...]

Глава друга Причиною називається (1) той вміст речі, з чого вона виникає; наприклад, мідь - причина статуї і срібло - причина чаші, а також їх роди є причини; (2) форма, чи першообраз, а це є визначення суті буття речі, а також роди форми, або першообразу..., і складові частини визначення; (3) те, звідки бере перше свій початок зміна чи перехід у стан спокою; наприклад, радник є причиною, і батько - причина дитини, і взагалі виробляючий є причиною виробленого, і змінююче - причина змінного; (4) ціль, тобто те, заради чого, наприклад, мета прогулянок - здоров'я. [...]