Глава друга Загальна сутність релігії

... об'єкт людини є ніщо інше, як її ж об'єктивна сутність. Бог людини такий, якими є її думки й наміри. Цінність бога не перевищує цінності людини. Усвідомлення бога є самоусвідомлення людини, пізнання бога - самопізнання людини. Про людину можна судити по богові і про бога - по людині. Вони тотожні. Божество людини міститься в її духові і серці, а дух, душа і серце людини виявляються в її богові. Бог є одкровення внутрішньої сутності людини, вираження її "Я"; релігія є урочисте розкриття скарбів людини, визнання її заповітних помислів, відкрите сповідання її таємниць любові. [...] ... Божественна сутність - ніщо інше, як людська сутність, очищена, звільнена від індивідуальних границь, тобто від дійсної, тілесної людини, об'єктивна, тобто розглядувана і шанована як стороння, окрема сутність. Тому-то всі визначення божественної сутності стосуються і сутності людської. [...]

... Релігія є тотожний єству людини погляд на сутність світу і людини. Однак не людина зноситься над своїми поглядами, а вони зносяться над нею, одухотворяють і визначають її, панують над нею. [...]

... Людина, особливо релігійна людина, є мірою всіх речей, усякої реальності... Релігія охоплює всі предмети у світі; все існуюче було предметом релігійного поважання. Сутність і усвідомлення релігії вичерпуються тим, що міститься у сутності людини, її свідомості і самосвідомості. У релігії немає власного особливого змісту.

... Людина приписує богові те, що вона заперечує у собі. Релігія відволікається від людини і від світу, але вона може абстрагуватися тільки від дійсних чи уявлюваних, недостатніх чи обмежених, дріб'язкових явищ, а не від сутності і не від позитивних властивостей світу і людства. [...]

Людина - і в цьому полягає таємниця релігії - об'єктивує свою сутність і робить себе предметом цієї об'єктивованої сутності, що перетворилася в суб'єкт, в особистість, вона ставиться до себе як до об'єкта, але як до об'єкта іншого об'єкта, іншої сутності. Так і тут. Людина є об'єктом бога. [...]

ЧАСТИНА ПЕРША

Істина, тобто антропологічна сутність релігії

Глава третя

Бог як сутність розсуду

В релігії людина роздвоюється у самій собі: вона протиставляє себе богові як щось протилежне йому. Бог є не те, що людина, а людина - не те, що бог. Бог - безконечна, людина - конечна сутність; бог - доскональний, людина - недоскональна; Бог - вічний, людина - смертна; бог -всемогутній, людина — безсила; бог - святий, людина -гріховна. Бог і людина складають крайності. Бог - поняття позитивне, сукупність усіх реальностей, людина - поняття негативне, сукупність всього незначного.

Але людина втілює у релігії свою власну потаєг-шу сутність. Отже, ... той розлад між богом і людиною, на якому основана релігія, є розладом людини з її власною сутністю. [...]

... Бог як протилежність людині, як нелюдська, тобто не індивідуально людська, сутність, є об'єктивованою сутністю розсуду. Чиста, досконала, повноцінна божественна сутність є самосвідомістю розсуду, усвідомленням розсуду своєї власної досконалості. Розсуд не знає страждань серця; йому чужі бажання, пристрасті, потреби і, отже, недоліки та слабкості, властивості серцю... Розсуд - набуток роду. Серце є носієм приватних, індивідуальних потягів, розсуд - потягів всезагальних... Тільки з допомогою розсуду і у розсуді людина набуває сили абстрагувати від самого себе, тобто від своєї суб'єктивної, особистої сутності, зноситься до всезагальних понять і відношень, відрізняти об'єкт від враження, яке він справляє, розглядати його власне по суті, окрім його відношення до людини. [...]

Бог як такий, тобто як меконечна, нелюдська, нематеріальна, не-чуттєва сутність, є лише об'єктом мислення... є нічим іншим, як об'єктивною сутністю здатності, ... завдяки котрій людина усвідомлює розум, дух... [...] Бог як такий, тобто як сутність, що слугує лише об'єктом розуму, є лише об'єктивованим розумом. Тільки бог роз'яснює тобі, що таке розсуд чи розум. Все має виражатися, виявлятися, здійснюватися, утверджуватися. Бог є розум, що виражає і утверджує себе в якості найвищої сутності. Для уявлення розум є одкровенням бога, а для розуму бог є одкровенням розуму. Сутність розуму, його могутність втілюється в богові. Бог є потреба мислення, необхідна думка, найвищий ступінь здатності мислення. [...]