Визначення

1. Під причиною самого себе (causa sui) я розумію те, сутність чого містить у собі існування, іншими словами, те, чия природа може бути уявлюваною не інакше, як існуючою.

2. Конечною у своєму роді називається така річ, яка може бути обмежена іншою річчю тієї ж природи. Так, наприклад, тіло називається конечним, тому що ми завжди уявляємо інше тіло, ще більше. Але тіло не обмежується думкою, і думка не обмежується тілом.

3. Під субстанцією я розумію те, що існує саме у собі і уявляється саме через себе, тобто те, уявлення чого не потребує уявлення іншої речі, з якої воно повинно було б утворитися.

4. Під атрибутом я розумію те, що розум уявляє у субстанції як утворюючу її сутність.

5. Під модусом я розумію стан субстанції (Substantiae affectio), іншими словами те, що існує в іншому, і уявляється через це інше.

6. Під Богом я розумію істоту абсолютно безконечну (ens absolute infinitum), тобто Субстанцію, яка складається з нескінченно багатьох атрибутів, з яких кожний виражає вічну і безкінечну сутність. [...]

7. Свободною називається така річ, котра існує через одну тільки необхідність своєї власної природи і визначається до дії тільки сама собою. Необхідною, або краще сказати, примушеною називається така, котра чим-небудь іншим обумовлюється до існування і дії за відомим і визначеним способом. [...]

Аксіоми

1. Все, що існує, існує або саме у собі, або в чому-небудь іншому.

2. Що не може бути уявлюваним через інше, повинно бути уявлюваним саме через себе.

3. З даної визначеної причини необхідно витікає дія, і, навпаки, якщо нема ніякої визначеної причини, неможливо, щоб виникла дія.

4. Знання дії залежить від знання причини і містить у собі останнє.

5. Речі, що не мають між собою нічого спільного, не можуть бути і пізнаванними одна через іншу; іншими словами, уявлення однієї не містить у собі уявлення іншої. [...]

Теорема 1. Субстанція за природою є первинною щодо своїх станів.

Доведення. Це ясно з визначень 3 і 5. [•••]

Теорема 5. В природі речей не може бути двох або більше субстанцій однієї і тієї ж природи, іншими словами, з одним і тим же атрибутом.[...]

Теорема 6. Одна субстанція не може створюватися іншою субстанцією. [...]

Короларій. Звідси витікає, що субстанція чим-небудь іншим створюватися не може. [...]

Теорема 7. Природі субстанції притаманне існування.[...]

Теорема 8. Усяка субстанція необхідно безконечна.[...]

Теорема 11. Бог, або Субстанція, що складається з безконечно багатьох атрибутів, з яких кожний виражає вічну і безконечну сутність, необхідно існує. [...]

Теорема 13. Субстанція абсолютно безконечно неподільна. [...]

Теорема 14. Крім Бога, ніяка субстанція не може ні існувати, ні бути уявлюваною. [...]

Теорема 15. Все, що тільки існує, існує у Богові, і без нього не може ні існувати, ні бути уявлюваним. [...]

Схолія. Є люди, котрі вважають, начебто Бог, подібно до людини, складається з тіла і душі і підвладний пристрастям. Та вже із доведеного ясно, як далекі вони від пізнання істинного бога.[...] Бо всі, котрі якимось чином міркували про божественну природу, заперечують тілесність Бога. Вони доводять це краще всього тим, що під тілом ми розуміємо деяку величину, яка має довжину, ширину і глибину, і обмежену якою-небудь визначеною фігурою; про Бога ж, істоту абсолютно безконечну, не можна нічого сказати безглуздіше від цього, [...]

Протяжна субстанція складає один з багатьох атрибутів Бога. [...]

Безконечна величина недоступна для виміру і з конечних частин складатись не може. [...] Речі, реально відмінні одна від одної, звичайно, можуть існувати і залишатися у своєму стані одна без іншої. Але, поскільки пустого простору в природі не існує..., то всі частини повинні сходитись таким чином, щоб між ними пустого простору не було; звідси витікає, що ці частини не можуть бути реально відмінними між собою, тобто що тілесна субстанція, поскільки вона субстанція, не може бути подільною. [...]

Теорема 28. Все одиничне, іншими словами, всяка конечна і обмежена за своїм існуванням річ може існувати і спонукається до дії тільки в тому разі, якщо вона спонукається до існування і дії якою-небудь іншою причиною, також конечною і обмеженою за своїм існуванням. Ця причина в свою чергу також може існувати і спонукається до дії тільки в тому випадку, якщо вона спонукається до існування і дії третьою причиною, також конечною і обмеженою за своїм існуванням, і так до безконечності. [...]

Схолія. ... Бог є абсолютно першою причиною речей, безпосередньо створених ним, а не першою, як-то кажуть, в межах свого роду...

Про Бога можна власне сказати, що він являє собою віддалену причину окремих речей, за винятком, мабуть, того випадку, коли такий" вираз зживається, щоб відрізняти ці речі від тих, котрі він творить безпосередньо або, краще сказати, котрі витікають з його власної природи. Бо під віддаленою причиною ми розуміємо таку, яка ніяк не зв'зана із своєю дією. [...]

Теорема 29. В природі речей немає нічого випадкового, бо все визначене для існування і дії за певним зразком із необхідності божественної природи. [...]

Схолія. [...] я хочу викласти тут, або краще сказати нагадати, що ми повинні розуміти під natura naturans (природа породжуючая) і natura naturata (природа породжена)... Під natura naturans нам належить розуміти те, що існує саме по собі і визначається саме через себе, іншими словами, такі атрибути субстанції, котрі визначають вічну і безконечну субстанцію, тобто... Бога, поскільки він розглядається як вільна причина. А під natura naturata я розумію все те, що виникає з необхідності природи бога, іншими словами, кожного з його атрибутів, тобто всі модуси атрибутів Бога, поскільки вони розглядаються як речі, котрі існують у Богові, і без Бога не можуть ні існувати, ні бути уявлюваними. [...]