Рене декарт (1596 - і650)

Великий французький філософ і учений-природодослідник, математик; представник класичного раціоналізму, один з родоначальників "нової філософії" і нової науки, що виступала за перегляд всієї минулої традиції. Вимагав покласти в основу філософського мислення принцип очевидності або безпосередньої достовірності. Основні праці: "Міркування про метод, щоб вірно спрямовувати свій розум і відшукати істину в науках" (1673), "Роздуми про

першу філософію..." ("Метафізичні роздуми" - 1641), "Першоначала філософії" (1644).

Першоначала філософії Лист автора до французького перекладача "Першоначал філософії", доречний тут як передмова

[...] Перш за все я хотів би вияснити, що таке філософія, почавши з найбільш звичного, а саме: з того, що слово філософія означає заняття мудрістю і що під мудрістю розуміється не лише розсудливість у справах, але й доскональне знання всього, що може пізнати людина, це знання, котре спрямовує наше життя, служить збереженню здоров'я, а також відкриттям в усіх мистецтвах. А щоб воно стало таким, воно з необхідністю повинно бути виведеним з першопричин так, щоб той, хто намагається оволодіти ними (а це значить, власне, філософствувати), починав з дослідження цих першопричин, які йменуються першоначалами.

Для цих першоначал існують дві вимоги. По-перше, вони повинні бути настільки ясними і самоочевидними, щоб при уважному розгляді людський розум не міг засумніватися в їх! істинності, по-друге, пізнання всього іншого повинно залежати від них так, що хоча основоположення і могли б бути пізнанням інших речей, однак ці останні, навпаки, не могли б бути пізнаними без знання першоначал. Потім треба спробувати вивести знання про речі з тих начал, від котрих вони залежать, отже, щоб у всьому ряду висновків не зустрічалось нічого, що не було б цілком очевидним. [...]

Далі я запропонував би обговорити корисність цієї філософії і разом з тим довів би, що філософія, поскільки вона простягається на все доступне для людського пізнання, лише тільки відрізняє нас від дикунів і варварів і що кожний народ тим більш цивілізований і освічений, чим краще у ньому філософствують; тому немає для держави більшого блага, як мати істинних філософів. [...] Дійсно, ті, хто проводить життя без філософії, зовсім зажмурили очі і не намагаються їх розплющити; між тим задоволення, яке ми отримуємо при спогляданні речей, доступних нашому окові, незрівнянне з тією втіхою, яку робить нам пізнання того, що знаходимо з допомогою філософії. [...]

Першоначал філософії Перша частина Про основи людського пізнання

1. Людині, яка досліджує істині/, необхідно хоча б раз у житті взяти під сумнів усі речі — наскільки вони можливі. ... нас відволікає від істинного пізнання безліч забобонів; очевидно, ми можемо позбавитися їх лише в тому разі, якщо хоч один раз у житті постараємося засумніватися в усіх тих речах, відносно достовірності котрих ми маємо хоча б найменшу підозру. [...]

3. Однак цей сумнів не слід спрямовувати на життєву практику.

Але цей сумнів повинен бути обмеженим лише сферою споглядання істини. [...]

4. Чому ми можемо сумніватися в чуттєвих речах.

... по-перше, тому що ми помічаємо, що чуття інколи помиляються, а розсудливість вимагає ніколи не довіряти надто тому, що хоча б один раз нас обмануло; [...]

7. Ми не можемо сумніватися у тому, що, поки ми сумніваємося, ми існуємо: це - перше, що ми пізнаємо в ході філософствування.

Отож, відкинувши все те, відносно чого ми можемо якимось чином сумніватися, і, більш того, вважаючи всі ці речі хибним, ми з легкістю допускаємо, що ніякого Бога нема і нема ні неба, ні яких-небудь тіл, що самі ми не маємо ні рук, ні ніг, ні якого б то не було тіла; однак не може бути, щоб внаслідок всього цього ми, думаючи таким чином, були нічим: бо гадати, що мисляча річ саме у той самий час, коли вона мислить, не існує, буде явним протиріччям. А тому положення Я мислю, отже, я існую - первинне й достовірніше з усіх, які можуть постати перед ким-небудь у ході філософствування. [...] 9. Що таке мислення.

Під словом "мислення" я розумію все те, що здійснюється у нас усвідомлено, поскільки ми це розуміємо. Отже, не лише розуміти, хотіти, уявляти, але також і відчувати є те ж саме, що мислити. [...]

34. Для судження потрібен не лише розум, але й воля. ... для судження потрібен як розум (бо ми жодною мірою не можемо судити про річ, яку ніяк не сприйняли), так і воля, котра повинна виразити схвалення того, що ми якимось чином сприйняли. [...]

51. Що таке субстанція і чому це ім'я у різних значеннях стосується Бога і його творення.

... Під субстанцією ми можемо розуміти лише ту річ, яка існує, абсолютно не потребуючи для свого буття іншої речі. [...]

53. Кожній субстанції притаманний один головний атрибут, як мислення —розумові, а протяжність - тілові. ... кожній субстанції притаманна якась одна головна властивість, що складає її природу і сутність, причому з Цією властивістю зв'язані всі інші. А саме: протяжність у Довжину, ширину і глибину складає природу тілесної субстанції, мислення ж утворює природу субстанції мислячої. 75. Коротке резюме положень, яких потрібно дотримуватись, щоб правильно філософствувати.

Отже, для серйозного філософствування і пошуку істини Усіх пізнаванних речей перш за все слід відкинути всякі забобони, або, інакше кажучи, потрібно всіляко уникати довірятися яким би то не було раніше прийнятим думкам як істинним без попереднього нового їх дослідження. Далі, нам треба по порядку уважно переглянути наявні у нас поняття, і ті з них - зокрема і всі разом, - які за такого перегляду будуть визнані ясними і чіткими, слід вважати істинними. Вчиняючи так, ми в першу чергу відзначимо, що ми існуємо, поскільки ми - істоти мислячі; разом з тим ми зрозуміємо, що існує Бог і ми від нього залежимо, а також, що на основі розгляду його атрибутів можна досліджувати істинність інших речей, оскільки він - їх причина; накінець, потрібно відзначити, що крім понять Бога і нашого розуму, у нас є розуміння безлічі положень, що мають характер вічних істин, таких, як «Ніщо не виникає з нічого» і т.д.; у нас є також поняття якоїсь тілесної природи - протяжної, подільної, рухомої і т.д.; є у нас і поняття деяких виникаючих у нас відчуттів - таких, як відчуття болю, кольору, смаку і т.д., хоча поки що ми і не знаємо, з якої причини ці відчуття у нас таким чином виникають. Співставляючи все це з тим, що ми раніше неясно припускали, ми набудемо навичок утворення ясних і чітких понять усіх пізнаванних речей. В цих небагатьох положеннях я вбачаю головні засади людського пізнання.[...]