Тема: Межі використання розмовних, просторічних та діалектних елементів у літературній мові, зокрема в засобах масової інформації.

Українська національна мова, що є об'єктом вивчення науки про мову, складається з декількох різновидів. Базисним елементом мови як єдиної знакової системи спілкування і передачі інформації є літературна мова, яка вважається вищою зразковою формою національної мови. Цей тип мови складався поступово, він і зараз знаходиться в стані постійного розвитку. На нього впливають письменники, поети та інші майстри слова, створюючи нові літературні норми. Саме цей тип мови вивчається і пропагується в школах, засобах масової інформації. Проте хочеться підкреслити, що ЗМІ далеко не завжди точно слідують правилам і нормам літературної мови, саме в засобах масової інформації зустрічаються різноманітні помилки, які в результаті значного розміру охоплюваній аудиторії закріплюються в масовій свідомості.

Використовується розмовно-просторічна лексика й у публіцистичному стилі, але забарвлення цих слів постійно відчувається. Тут нею треба послуговуватися вміло,  оскільки публіцистика це об'єкт зображення здебільшого сфери суспільного життя, де просторічна лексика є чужорідним тілом.

Необхідно відзначити, що значна частка в інформаційному потоці належить друкованим виданням: газетам, журналам і т.п. З метою виділення найбільш важливого матеріалу із загальної маси, представникам ЗМІ доводиться вдаватися до різних прийомів експресії. А це досягається найчастіше порушення стилістичної одноманітності тексту або ж використання розмовних слів, просторіччі, жаргонізмів і сленгових понять.

Основні визначення тих понять, з якими ми будемо стикатися в сьогоднішньої лекції. Отже, будь-яка стаття в газеті являє собою авторський текст, який відображає авторську позицію на те подія, про яку йде мова.

Подібного роду матеріалами властива деяка оцінність, стилістична забарвлення слів. У складі оцінної лексики публіцистичних текстів головну роль грає експресія. До неї відносяться слова, що підсилюють виразність писемного мовлення. Вчені відзначають значну кількість прикладів, коли одне нейтральне слово має кілька експресивних синонімів, що розрізняються за ступенем емоційної напруги. Необхідно відзначити, що значна частина лексики стилістично нейтральна, тобто може вживатися в будь-яких видах усній і письмовій мові, не надаючи їй жодних стилістичних відтінків. Однак при вживанні слів не можна не враховувати їх приналежність до того чи іншого стилю мовлення. У сучасній українській мові виділяються книжковий і розмовний типи. Книжковий тип включає в себе науковий, публіцистичний, офіційно-діловий.

 Носіями публіцистичного типу є газети та інші друковані періодичні видання.

Предметом даної лекції є просторічні і розмовні слова. Особливість розмовних слів полягає в тому, що ці слова властиві обиходной, розмовної мови, характеризують повсякденне явище. Також ми поговрім про основні характеристики просторічних слів.

Просторіччя - це слово властиво літературної міської розмовної мови, використовується в літературній мові як стилістичний засіб для надання мови специфічного відтінку. Підкреслимо, що тенденція проникнення в літературну мову просторічних і розмовних слів мала місце завжди. Але в останні роки цей процес стає інтенсивнішим. Крім просторечий і розмовних слів, в літературну мову, особливо в публіцистичний стиль проникають жаргони, як найбільш експресивні і стилістично яскраво забарвлені представники розмовного жанру.

 Жаргон - це мова якої соціальної або професійної групи, яка містить велику кількість специфічних, властивих цій групі слів і виразів.

Поділ лексики української мови за належністю до окремих функціональних стилів не можна вважати абсолютним, раз і назавжди даним, оскільки між стилями постійно відбувається взаємодія і взаємопроникнення. Так, у розмовно-побутовому мовленні постійно використовують суспільно-політичні терміни, лексичні одиниці з різних галузевих термінологічних систем, дуже мобільним є лексичний склад публіцистичних текстів, відкритих для використання як розмовно-знижених, так і урочисто-піднесених слів. Науковці небезпідставно вважають, що функціональні стилі не утворюють замкнутих систем, а перебувають у живому співвідношенні і взаємодії, зазначаючи, що частина ознак, які характеризують мовний стиль, своєрідно, по-своєму повторюється в інших мовних стилях. Мова публіцистики дає багатий матеріал для досліджень у галузі функціональної і практичної стилістики, для з’ясування проблем функціональних стилів, для розроблення теорії газетних жанрів і чітко виділяється як окремий об’єкт вивчення. На газетних шпальтах публіцистичний стиль репрезентований якнайширше, і тому поняття «мова газети» і «публіцистичний стиль» часто ототожнюються. Досі дослідники найбільшу увагу звертали на газетно-журнальний різновид цього стилю – найпопулярніший вид масової комунікації. До основних рис мови газети належать: економія мовних засобів, стислість викладу і водночас інформативне його навантаження; вживання зрозумілих слів та висловів; використання суспільно-політичної термінології; помітна наявність мовних кліше, штампів; переосмислення лексики інших функціональних стилів.

Отже, у процесі роботи можно сформовати наступні висновки:

1. Стилістично знижена лексика, яка становить досить помітний шар у лексичній системі сучасної української літературної мови, значно активізувалася у вживанні з 1990-х років у мові сучасної української публіцистики.

2. Лексичний склад української мови у його відображенні в мові засобів масової інформації досить швидко реагує на зміни як у різних сферах життя, так і в поглядах суспільства на доцільність і прийнятність нормативно-стилістичної основи літературної мови в той чи інший період її розвитку. Як екстралінгвістичні фактори, а саме: зняття політичної цензури, протест проти відсталості суспільства, криміналізація суспільства, необхідність номінації явищ, що не були характерними для попередніх років, так і зміна мовних смаків у бік спрощення, лібералізації, бажання висловити експресію будь-якими засобами, ситуація українсько-російської двомовності приводять до

а) перегляду поняття «літературна норма»;

б) ширшого залучення розмовних, просторічних, жаргонних та діалектних елементів у мову публіцистики.

3. Великий відсоток стилістично зниженої лексики в мові сучасної преси пояснюється тим, що цей шар лексики до кінця 80-х років залучався порівняно мало, а отже, за ним не закріпилися негативно-оцінні конотації. Сьогодні таке слововживання відображає мовні уподобання певної частини суспільства, яка прагне у стилістично зниженій лексиці віднайти засоби адекватної номінації явищ дійсності.

4. Інтенсивне використання стилістично зниженої лексики є, з одного боку, безумовним результатом демократизації всього суспільства, яка, відповідно, привела й до демократизації всієї мови. З іншого ж боку, у своїх крайніх формах вияву це стає вже негативним явищем, що виражається у використанні в мові газет 1990-х років великої кількості лексичних засобів, які перебувають як на межі літературної мови (розмовно-літературна лексика – власне розмовна і розмовно-просторічна), так і поза нею (розмовно-нелітературна лексика – просторічна, включаючи вульгарну й лайливу, жаргонна, включаючи сленг і арго, діалектна, лексика позанормативних запозичень).