Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
281.09 Кб
Скачать

5. Конструювання слідчих версій. Встановлення особи загиблого

Висунення слідчих версій, як основи планування розслідування завжди передбачає складну аналітичну діяльність, пов'язану з уявним проникненням в логіку подій. Це являє особливу складність при розслідуванні вбивств з розчленуванням трупа, де слідчий має справу тільки з окремими фрагментами події з яких потрібно отримати інформацію. Початковим етапом розслідування є кримінальна ситуація, тобто дані про подію злочину. У цьому виді вона позбавлена доказової інформації, що піднімає її до рівня слідчої ситуації, і тому слідчий в цей період може оперувати тільки типовими версіями абстрактного характеру, позбавленими необхідної для конкретної версії обґрунтованості. На даному етапі версії про подію злочину носять орієнтуючий характер, Надалі, з накопиченням доказів, складається слідча ситуація, яка є джерелом вже обґрунтованих версій. Під слідчої ситуацією в криміналістичній літератури розуміється сукупність доказової інформації на певному етапі розслідування.

Стосовно даної методики розслідування вбивств з розчленовуванням трупа деякі автори виділяють кілька типових ситуацій: Так , І.В. Борисенко до типових ситуацій, які мають місце на початковому етапі розслідування, відносить випадки, коли: а) не встановлено особу потерпілого і відсутні відомості про підозрюваного, б) встановлено особу загиблого, проте відсутні дані про підозрюваного; в) є дані про особі, що вчинила злочин, але відсутня інформація про потерпілого особистість потерпілого не встановлено, г) встановлено особу розчленованого трупа і є досить повні дані про особу, що скоїла вбивство . [4] Перша ситуація є найбільш поширеною для даного виду злочину, є складною і належить до проблемних - невідома особа потерпілого, невідома особа злочинця. У такій ситуації головна орієнтаційно -пошукова роль належить типовими версіями, що стосуються характеристики події злочину. Тому висуваються наступні версії,

а) має місце побутове вбивство, б) має місце сексуально-садистське вбивство, в) ритуальне вбивство, г) вбивство з метою трансплантації людських органів. Крім версій про подію злочину, тісно пов'язаними з ними є версії про особу вбитого і особи вбивці.

У більшості випадків даних про особу вбитого буває дуже мало або вони відсутні, тому висуваються типові версії, що мають у своїй основі науково узагальнену слідчу практику та теоретичні дослідження в області методики розслідування злочинів. Тут найбільш перспективними є версії щодо осіб, які раніше піддавалися реєстрації (криміналістичному обліку). До них можна віднести: а) осіб, що раніше були судимі; б) потерпілий був зареєстрований у картотеці осіб, зниклих безвісти. [18]

Версії висуваються і про те, яке може мати відношення загиблий до місцевості, де був виявлений його труп. Таких версій може бути кілько 1) вбитий був особою, що проживав в найближчих районах; 2) загиблий проживав далеко від місця, де були виявлені його останки; 3) вбитий був особою, що приїхали з іншої місцевості: а) нікому не відомим; б) контактував з місцевим населенням. В першу чергу перевіряються версії щодо осіб, зниклих без вести в даній місцевості, а при негативних результатах висуваються нові версії про ставлення особи до місцевості, в якій виявлений труп або його частини. Такі перевірки здійснюються шляхом запитів у відділення сусідніх регіонів про зникнення тих або інших осіб у період, що приблизно збігається з часом виявлення трупа.

У розслідуванні вбивств з розчленуванням трупа важливе місце належить встановлення особи, що скоїла злочин. Досить важлива інформація про особистість злочинця може бути отримана при вивченні способу вбивства і способу розчленування. Виявляються ознаки, що характеризують психофізіологічну сферу злочинця, силу ударів, які спричинили смерть потерпілого, уявлення про знаряддя, яким завдавали ударів, мотиви - сексуально-садистські або що свідчать про помсту вбивці ,жорстокість злочинця, що виражається в значній кількості колото-різаних ран ,вирізання окремих частин тіла які можуть бути використані як фетиші або для рахунку числа жертв своєї злочинної діяльності - відрізання вух, дії, які явно свідчать про порушення психіки , тощо. Поряд з цим значний інтерес для характеристики особистості злочинця представляє виявлення професійних знань і навичок при розчленовуванні трупа, зокрема навичок хірурга, патологоанатома, м'ясника, особи – « трансплантолога» та ін. Особлива роль належить аналізу обставин виявлення розчленованого трупа, способів його транспортування і приховування. Якщо частини трупа виявлено в поїзді або в багажі, то, відповідно, висуваються версії про те, що вони доставлені з іншого міста або з іншого населеного пункту. Ретельне упакування частин трупа може свідчити про їх переміщення здалеку і навпаки. [7] Певне значення мають версії щодо місця проживання злочинця, як і місця розтину трупа. Так, виявлення трупа у воді, зазвичай пов'язано з версією про те, що злочинець проживає неподалік від річки, озера і така версія нерідко знаходить своє підтвердження. Знаходження трупа або його частин неподалік від залізничних колій або в пакхаузах товарних станцій також може стати підставою для припущень про місце проживання злочинця, способи транспортування трупа, а в окремих випадках при дослідженні пакувальних матеріалів встановити конкретну адресу відправника і місце його проживання. При всіх ситуаціях є різна за своєю ступеня можливість звертатися не тільки до типових версій, але і будувати достатньо обґрунтовані конкретні версії. У такій побудові одним з важливих джерел є спосіб вчинення злочину.

При схожості способів вчинення вбивства і розчленування, а також приховування трупів може використовуватися метод побудови версій за аналогією. Джерелами аналогією можуть служити: 1) слідчі оперативні дані по схожих по складу і методам здійснення розкриті злочини; 2) оперативні і слідчі матеріали з однотипних нерозкритих злочинів; 3) загальні теоретичні положення, засновані на узагальненні слідчої практики і дозволяють скласти певну кількість версій по конкретному злочину; Як свідчить практика метод побудови версій за аналогією найбільш часто використовується при розслідуванні сексуально-садистських вбивств з розчленуванням тіла жертви. Спосіб здійснення, і більше того, механізм розчленування, є свого роду підказкою, що вказує на особу злочинця, характеристику його фізичних і психічних параметрів, у тому числі і сексуально-садистських відхилень. Велике значення для висунення слідчих версій в будь-який з раніше названих ситуацій мають статистичні дані, які є результатом багаторічних узагальнень практики розслідування. Ці данні вказують на певні закономірності в скоєнні злочинів, незалежно від методів їх здійснення й приховання, вказуючи в них найбільш типове. Типовим є припущення про те, що такі вбивства здійснюються близькими або знайомими особами, розчленовування як і вбивство, відбувається в закритому приміщенні. Частини трупа розкидаються в різних районах міста чи села, пакувальні матеріали мають однотипний вигляд, на них нерідко є частинки схожі з обстановкою квартири або одягу вбивці. [18] Разом з тим, не можна стверджувати, що у всіх випадках вбивства з розчленуванням трупа картина події однотипна, а дані для побудови версій аналогічні. Навіть при подібних даних особливостей розчленування інтерпретація їх може бути іншою. Наприклад, множинні удари ножем можуть вказувати, як на жорстокість, так і на стан афекту. Відрізання у жертви статевих органів зустрічається як у вбивстві з помсти, так і при сексуально садиських вбивствах. Тому кожна версія обов’язково повинна підлягати ретельній перевірці.

Встановлення особи загиблого

У криміналістицііснує думка багатьох вчених, схильних до того, що не встановлення особистості трупа в кінцевому підсумку не дасть позитивних результатів розкриття злочину.Саме тому В.Ф.Черваков, стверджує, що ідентифікація особистості вбитого по справах про вбивства з розчленуванням трупа, є першим, головним і провідним завданням.Такої думки дотримується і професор В.П. Колмаков.

О.С. Саінчин розробив систему методів за допомогою яких можна встановити особу загиблого: [17]

Субєктивно-описовий метод:полягає у тому, що слідчий для пошуку використовує характерні риси будоби тіла вбитої людини, приміти та особливості(шрами, родові плями, бородавки, татуювання, протези, тощо). Далі основні данні, що стосуються статі, віку, зросту особи в сукупності з прикметами порівнюються з данними з заяв про зникнення осіб.

Програмно-комбінаційний метод (реставраційний): полягає у використанні фото та відео зйомки частин трупа, одягу і пакувального матеріалу, як основни для подальшого впізнання.

Дактилоскопічний метод (при виявленні вичленованих рук): полягає в ідентифікації особи за відбитками рук шляхом перевірки дактилокарт чи відбитків пальців при житті(залишених на предметах).

Наочно- обєктний метод: полягає у вивченні різних обєктів на місці події, за якими слідчий може встановити особу потерпілого.Упізнання за цим методом досянається шляхом предявлення виявлених обєктів для впізнання заявникам, свідкам, дослідження цих обєктів.

Тактична операція «Встановлення особи невпізнаного трупа», включає в себе такі процесуальні дії як:

1) огляд місця події та частин трупа;огляд одягу трупа і пакувального матеріалу;

2) допит свідків;

3) призначення і проведення судово-медичної експертизи й інших судових експертиз;

4)пред’явлення частин трупа для впізнання;

5) фотографування його за правилами впізнавальної зйомки і виготовлення фотопортрета;

6) складання карти невпізнаного трупа;

7) використання службово-розшукового собаки;

8) подвірно-поквартирний обхід у районі виявлення частин трупа або в місцях, де загиблий відпочивав, проживав, працював;

9) виявлення осіб, які зникли в районі виявлення трупа і в сусідніх регіонах;

10) перевірка особи загиблого за криміналістичними обліками;

11) зіставлення фотознімків невпізнаного трупа з фотографіями в «оперативних фотоальбомах»;

12) підготовка і розсилання орієнтування і фотографій невпізнаного трупа в районні, міські й обласні відділи МВС України; [3]