4. Організація пред’явлення для впізнання розчленованого трупа загиблого.

При розслідуванні вбивств із розчленуванням трупа встановлення особистості вбитого є домінуючим питанням від вирішення якого, зазвичай залежить успішність розслідування справи. Це пов’язано з тим, що більшість цих вбивств деффензивного характеру, відповідно є зв’язок «вбивця—жертва».

Після повного судово- медичного дослідження розчленованого трупа у випадках, якщо до цього моменту труп не впізнано, слідчий зобов’язаний забезпечити виконання нового комплексу перед- ідентифікаційних дій, що забезпечують більш глибоку перевірку з встановлення особи невідомого:

1) туалет трупа або реставрацію;

2) фотографування;

3) взяття проби трупної крові для визначення її групи й інших особливостей;

4)складання впізнавальної картки трупа.

тощо

Туалет і реставрація голови трупа проводяться тільки судово-медичним експертом і тільки після судово-медичного дослідження. Оброблення шкіряного покрову обличчя (туалет трупа) здійснюється за допомогою різних косметичних та хімічних засобів, губи вкривають помадою, очі розплющують за допомогою ін’єкцій у повіки, робиться зачіска відповідно до стрижки волосся. Якщо обличчя було знівечено, то проводиться скульптурна реконструкція.

Відразу ж після «оживлення» в обов’язковому порядку проводиться її фотографування за правилами упізнавальної зйомки. До голови прикладається одяг, щоб не було видно, що вона відрізана[17]

Від того, наскільки чітко, правильно і повно будуть організовані та проведені перед-ідентифікаційні заходи, серед яких важливу роль відіграє туалет і реставрація голови трупа, значною мірою залежить і успішне проведення пред’явлення трупа (голови) для впізнання.

Необхідно наголосити на недостатньому використанні фотографічних знімків для впізнання особистості розчленованого трупа. Це проявляється у тому, що виготовляється незначна кількість фотокарток і вони пред’являються незначному колу осіб. Саінчін вважає необхідним застосовувати практику публікацій таких знімків у ЗМІ та телебаченні.

У разі пред’явлення для впізнання розчленованих частин (частини) трупа, за винятком голови або обличчя трупа, впізнання може бути лише у формі встановлення схо­жості, а не тотожності. Такі впізнання вимагають ретельного контролю шляхом проведення слідчих, експертних і оперативно-розшукових дій, направлених на подальшу ідентифікацію особи загиблого. З цією метою призначається низка судових експертиз (судово-портретна, дактилоскопічна, товарознавча та ін.).

Також для впізнання та дослідження можуть пред’являтися не тільки частини трупа, а й об’єкти знайдені при огляді місця події (одяг, речі, предмети тощо)

Перелік заходів, направлених на встановлення невпізнаного трупа, зводиться, як правило, до звичайних прийомів зіставлення за:

фотознімком голови невпізнаного трупа і безвісти зниклої особи (метод аплікації). На сьогодні вже є програми для виконання операцій з поєднання прижиттєвого зображення і зображень черепа не методом фото суміщення, а засобом комп’ютерної графіки;

групою крові, яка встановлюється за біологічними виділеннями з трупа і безвісти зниклої особи (відомості, зафіксовані у військово-облікових документах, лікарнях, до­норських пунктах тощо);

зразками волосся, вилученого за місцем проживання безвісти зниклого;

прижиттєвими та посмертними рентгенограмами;

різного роду захворюваннями, встановленими під час судово-медичного досліджен­ня частин трупа і за амбулаторними картками, що вилучаються в медичних установах, де особа перебувала на лікуванні, або надаються родичами вбитого. [3]