3. Залучення експерта і проведення судово-медичної експертизи;

Проведення судової експертизи регламентовано Законом України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальним кодексом України (ст. ст. 69–70, 101–102, 242–245),Цивільним процесуальним кодексом України (ст. ст. 22–24, 47, 53, 66,142–150, 170, 171, 239), Законом України «Про виконавче провадження» (ст. ст. 14, 17), а також Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судо вої експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що пере буває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду. [14]

Судово-медичні експертизи поділяються на експертизи трупа, живих осіб, речових доказів. Їх завдання полягає у встановленні причини смерті, характеру та ступе ня тяжкості тілесних ушкоджень, визначенні групової належності і походження різ них виділень організму людини та вирішенні інших питань, що вимагають застосу вання судово-медичних знань.

Призначення судово-медичної експертизи у справах про вбивства з розчленуванням трупа є обов’язковим (ст.242 КПК України) та входить до невідкладних слідчих дій. ЇЇ проведення доцільне в обласному науково-дослідному інституту судово-медичної експертизи із залученням за необхідності різних фахівців. У міру виявлення бракуючих частин трупа в кожному випадку призначають судово-медичну експертизу. [15]

Слідчий при підготовці судово-медичної експертизи повинен залежно від наявних у нього матеріалів орієнтуватися на постановку таких питаньс які можуть при їх вирішенні дати якнайповнішу інформацію. Такі питання підрозділяються в залежності від інтересів на групи: 1. Питання, що відносяться до події злочину: 2. Питання, пов'язані з ідентифікацією об'єктів: 3. Питання, що мають значення для встановлення особи жертви: 5 Питання щодо розтину трупа: 6. Питання, що мають значення для встановлення способу приховання 7. Питання, спрямовані на встановлення особи злочинця

На початковому етапі проведення судово-медичної експертизи у випадках, якщо частини трупа були виявлені в пакувальному матеріалі, останній підлягає ретельному огляду з подальшим описом і фотографуванням його ознак. Після цього пакувальний матеріал або його частини, останки одягу вилучаються, висушуються і передаються під розписку слідчому. [3]

Судово-медична експертиза відіграє важливу роль у збиранні відомостей про ідентифікаційні ознаки розчленованого трупа. В першу чергу це дані, які встановлюють загальні ознаки: стать, вік, зріст, група і тип крові, колір очей, колір волосся. Відносно трупів жінок додатковими ознаками є ознаки перенесених пологів, стан і термін вагітності, ознаки післяпологового стану . [16]

Особливе місце під час дослідження відводиться дослідженню зубного апарату ( якщо серед частин була знайдена голова). У судово-медичній експертизі розчленованих частин зуби є не тільки об’єктом, що доповнює в сукупності з іншими даними відомості про расу, вік та стать їх власника, але й носіями цінних індивідуальних ознак, що нерідко забезпечують можливість ідентифікації особи. За наявності достатньої кількості інформації позитивне ідентифікаційне дослі­дження може бути здійснене тільки за зубним апаратом без залучення будь-яких інших методів дослідження. Тому до дослідження голови у всіх випадках необхідно залучати стоматолога.

У разі ускладнень у встановленні особи трупа за морфологічними ознаками викори­стовується генотипова ідентифікація (за молекулами ДНК). Висока чутливість цього методу дослідження дає змогу використати його для встановлення належності виявле­них частин до одного трупа, особи невпізнаного трупа (порівняно з ДНК близьких родичів) та ін.

Враховуючи можливості генної дактилоскопії (генотипоскопії), призначати її доцільно навіть за наявності однієї частини тіла. У такому випадку необхідно вказати мету призначення експертизи: «Виділення ДНК для можливості подальшої ідентифікації особи або встановлення належності частин (виявлених пізніше) одному трупу». Одночасно вказують за необхідності дослідження і на встановлення статевої належності частини або частин тіла. Використовують можливості генної дактилоскопії і для ідентифікації особи злочинця за слідами біологічного походження, залишених на місці події (крові, слини, сперми, волосся тощо). [3]

Важливі відомості, що дають змогу робити висновки про професію вбитого, може дати і паталогоанатомічна «картина розтину трупа», що може виявити характерні озна­ки професійних захворювань: емфізема легенів та інші, типові для тієї або іншої професії.

Слід зазначити, що різні тканини або виділення організму(м'які тканини, внутрішні органи, кров, волосся, слина, сперма) досліджуються в біологічних відділеннях судово-медичних лабораторій , куди їх направляє експерт, який проводив судово-медичну експертизу.У результаті дослідження волосся експертним шляхом можуть бути вирішені питан­ня щодо його походження, групової, регіональної та статевої належності. [7]