МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

Кафедра

КУРСОВА РОБОТА

з Криміналістики

на тему: РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ ІЗ РОЗЧЛЕНУВАННЯМ ТРУПА

Студентки 4_ курсу _13 групи Інституту підготовки кадрів для міністерства юстиції України Нарзіддінової Сагдіани Керівник: к. ю .н ., доцент, Дудніков А.Л. __________________________________

Національна шкала __________________ Кількість балів: ______Оцінка: ECTS ___ ____________ ______________________ ____________ ______________________

Оцінка:

Члени комісії

м. Харків – 2013 рік

План:

Вступ

Завдання №1:

1. Криміналістична характеристики вбивств із розчленуванням трупа.

2. Тактичні особливості проведення огляду місця події і частин розчленованого трупа;

3. Залучення експерта і проведення судово-медичної експертизи;

4. Організація пред’явлення для впізнання розчленованого трупа загиблого.

5. Конструювання слідчих версій. Встановлення особи загиблого.

6. Організація тактичних операцій.

7. Залучення експерта і проведення експертиз;

8. Особливості тактики проведення обшуку.

Завдання№2:

-План розслідування

-Тактична операція «Встановлення особи загиблого»

-Слідчі версії

-Критичний аналіз протоколу огляду місця події

Висновок

Список використаної літератури

Вступ:

Вбивство, тобто умисне спричинення смерті іншій людині, є одним з найтяжчих видів злочинів. Розслідування цієї категорії злочинів має приділятися особлива увага через їх суспільну небезпечність.

Вбивство з розчленовуванням трупа входить у велику групу кримінальних справ, що порушувалися за ознаками вбивства у зв'язку з виявленням трупа або його частин. Проте, ця категорія вбивств стоїть окремо, тому що інші вбивства з виявленням трупа розслідуються за однією певною методикою, що відрізняється від розслідувань вбивств з розчленовуванням трупа.

По методиці розслідування вбивств в нашій криміналістичній літературі є ряд спеціальних робіт і статей таких вчених-криміналістів, як В.Ф. Черванов, І.В. Борисенко, О.М.Васильєв, С.П. Хачатрян, А.В.Іщенко, Н.І.Клименко, В.О.Коновалова, Ю.В. Сулгакова, В.В.Тіщенко, В.Ю.Шепітько, та інш.

Значну увагу цій темі приділяється і в підручниках криміналістики. Однак у багатьох роботах переважно висвітлюються питання розслідування справ, що порушуються у зв'язку з виявленням трупа потерпілого. Що ж стосується справ, що порушуються у зв'язку з виявленням частин розчленованого трупа, то питання методики розслідування таких вбивств висвітлені фрагментарно , зупиняючись лише на деяких особливостях чого, на мій погляд, не достатньо. Основними наукововими працями, присвяченими ком­плекс­ному дослідженню вказаних злочинів, є роботи В.П.Колмакова “Методика розслідування справ про вбивства з розчленуванням трупів” та Борисенко І. В. « Методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа».

Проводячи розслідування по такій справі, слідчий не має відомостей ні про місце вбивства, ні про місце розчленовування, ні про спосіб чи знаряддя вбивства, також досить проблематично встановити потерпілу особу.

В процесі слідства доводиться встановлювати факт вбивства і, здійснювати заходи щодо розшуку відсутніх частин, одночасно шукати місце скоєння вбивства і розчленування.

Ускладнюється розслідування данної категорії вбивств й часовим чинником: в продовж тривалого періоду йдуть пошуки всіх(або принайні багатьох) частин трупа, багато часу потребує проведення судово-медичних та інших експертиз, здійснення обшуків, допитів, котрі не завжди допомогають при розкритті злочину.

Наведені міркування у поєднанні з актуальністю посилення боротьби з даним видом вбивства роблять, на мій погляд, своєчасним і потрібним написання даної роботи.

Мета і завдання роботи: на підставі загальних положень науки криміналістики і теоретичних засад методики розслідування окремих видів злочинів, вивчення, аналізу й узагальнення судово-слідчої практики ознайомитись, узагальнити та вивчити криміналістичну методику розслідування вбивств з розчленуванням трупа.

Предметом роботи виступає спосіб вчинення вбивств з розчленуванням трупа і формування на цій основі криміналістичної характеристики й особливостей розкриття і розслідування даної категорії злочинів.

У даній роботі я планую розглянути наступні питання:

1. Криміналістична характеристики вбивств із розчленуванням трупа.

2. Тактичні особливості проведення огляду місця події і частин розчленованого трупа;

3. Залучення експерта і проведення судово-медичної експертизи;

4. Організація пред’явлення для впізнання розчленованого трупа загиблого.

5. Конструювання слідчих версій. Встановлення особи загиблого.

6. Організація тактичних операцій.

7. Залучення експерта і проведення експертиз;

8. Особливості тактики проведення обшуку.

Друга частина роботи складається з виконання таких практичних завдань як:

- План розслідування

- Тактична операція «Встановлення особи загиблого»

- Слідчі версії

- Критичний аналіз протоколу огляду місця події

Завдання №1

1.Криміналістична характеристики вбивств із розчленуванням трупа.

Поняття «розчленування трупа» як злочинне вперше було сформульовано видатним криміналістом В.Ф. Червановим. Відповідно до його визначення, злочинне розчленування -це «отделение каких-либо частей (части) трупа убитого человека с целью препятствия опознанию личности, а также в целях облегчения транспортировки и сокрытия частей трупа» [1]

На мій погляд це визначення є , на сьогодні, не зовсім вірним, тому що, по-перше, метою розчленування трупа не завжди виступає перешкоджання для впізнання потерпілого та полегшення транспортування (офензивне розчленування) ,по-друге, розчленування може бути не тільки посмертним, а й пожиттєвим.

Слід зазначити, що вчинення вбивства, яке передує розчленовуванню трупа, не завжди буває умисним (наприклад, імпульсивні вбивства), в той же час розчленовування завжди являється умисним, направленим на приховування злочину або задоволення інших потреб.

Виходячи з вищеназванного вбивство з розчленуванням трупа можна визначити, як позбавлення життя (умисне або необережне) з навмисним відділенням частин(частини) від тіла убитої або живої людини в злочинних цілях, що викликає порушення його анатомічної цілісності.

Важливими елементами криміналістичної характеристики вбивств із розчленуван­ням трупа є: способи приготування, способи розчленування, способи приховування та типові сліди, особа потерпілого та особа злочинця.

Способи приготування до вбивства.

Дії злочинців з підготовки до вчинення подібних вбивств полягають у виборі:

1) жертви вбивства;

2) засобів та знарядь вбивства (розчле­нування);

3) часу та умов, що надалі сприяють прихованню злочину;

4) місця, де перед­бачається вбити та розчленувати жертву;

5) відповідних способів вчинення, розчлену­вання і приховування;

6) медичної, юридичної й іншої спеціальної літератури, якщо об­раний спосіб здійснення розчленування якимось чином пов’язаний зі спеціальними пізнаннями;

7) співучасників злочину;

8) способу знайомства із жертвою.

Отже комплекс підготовчих дій передбачає не лише вибір тих або інших знарядь вбивства, але і забезпечення згодом можливості заховання злочину, зокрема трупа або його частин. Злочинець нерідко достатньо довго і ретельно проводить таку підготовку.

Наприклад, Д. перш ніж здійснити свій намір позбавити життя мати і розчленувати труп, тривалий період часу ретельно вивчав спеціальну кріміналістічну і судово-медичну літературу, що відноситься до питань методики розслідування вбивств з розчленуванням трупа. Ще на стадії підготовки до злочину їм був продуманий відповідний спосіб розчленовування і «оригінальний» спосіб приховування частин трупа (м'язові тканини були перекручені на мясорубці і законсервовані у банці та поміщені в льох) (Архив Коминтерновского суда г. Харькова, 1991 г)

Способи розчленування.

Особливу роль в розслідування данної категорії злочинів відіграє спосіб расчленування трупа.

Існують два види розчленування залежно від цілі : дефензивне (захисне) і офензивне (наступальне). Цілями дефензивного розчленування є: приховування місця вчинення вбивства; полегшення транспортування і приховування трупа; перешкоджання ідентифікації особи загиблого.

Ознаками дефензивного розчленування є слідовий комплекс дій, пов’язаних із прихо­вуванням трупа (або його частин).

У разі офензивного розчленування, навпаки, цілі зло­чинця полягають у задоволенні своїх бажань (сексуальних, садистських, некрофільних потреб тощо), тобто заходи для приховування трупа і перешкоджання встанов­ленню особи вбитого (у більшості випадків) не вживаються.

Ознаками офензивного розчленування є:

1) надзвичайно недоцільне знівечення тіла: розпорювання живота, відрізання грудей і статевих органів, видобування нутрощів, Здирання шкіри з тіла;

2) завдавання ненормальних ран вмираючій або убитій людині;

3)безладність і безцільність знівечення; ознаки незвичайних дій з трупом (залежно від форми сексуального відхилення вбивці);

4) розчленування трупа на дуже дрібні части­ни;

5) заподіяння величезної кількості ушкоджень, що може свідчити про садистські схильності або про вчинення вбивства психічно неповноцінною особою.

Офензивне розчленування може бути прижиттєвим і посмертним. [2]

Всі страти, що зберігалися в історії кримінальної політики, мают ознаки офензівного прижиттєвого розчленування і розраховані на посилення страждань засудженого і залякування оточуючих. Такі ж ознаки характерні для ритуальних вбивств, які супроводжуються поїданням частин тіла жертви. Сектанти вирізують на живому тілі магічні знаки, співають каннібаліські гімни, після чого з'їдають серце і інші органи жертви.Ілюстрацією таких дій може служити злочин, здійснений в 1997 році в Харкові. Кримінальна справа була розпочата за фактом виявлення розчленованих частин тіла дівчини. Через деякий період часу була затримана група підлітків, підозрюваних у вбивстві. В ході розслідування було встановлено, що потерпілу більше тижня тримали у підвалі, били молотком по пальцях, заганяли під нігті розжарену голку, підігрівали на вогні металеву ложку і прикладали її до лоба, прикладали до різних частин тіла оголені дроти. Обвинувачений С. відрізував потерпілій вушні раковини, відчувая при цьому садистське задоволення в самому процесі спричинення страждань жертві. Після здійснення вбивства злочинці розчленували труп і розкидали частини в різних місцях. Визначним в цьому випадку було те, що всі злочинці випробовували садистське задоволення бачивши муки жертви, зокрема тортури пріжиттєвого відрізання вушних раковин і ін. Всі перераховані ознаки є ознаками офензівного розчленовування. (Из практики Харьковской областной прокуратуры, 1997 г.)

Дії із розчленування жертви вбивства розрізняють за обсягом, формою та характером впливу на труп.

За обсягом умисне розчленування поділяється на три групи:

декапітація — відділення тільки голови від трупа людини (мета — перешкодити встановленню особи вбитого);

часткове (неповне) — полягає у відділенні частин тіла по суглобах, голова відділяється в ділянці шийних хребців, рука — в плечових суглобах, ноги в тазостегнових, крім того, до цієї групи належить перерубування трупа в ділянці живота, відділення голови та ніг із залишенням рук у тулуба;

повне — розчленування трупа на дрібні частини.

За формою розрізняють такі різновиди розчленування:

простої форми — проводиться злочинцем з метою полегшення транспортування і подальшого приховування трупа (розчленування трупа без його знівечення, оскільки для вбивці байдуже, чи буде встановлено особу вбитого);

складної форми — знівечення, де основною метою розчленування є перешкоджання встановленню особи вбитого;

змішана форма — поєднання простої форми і знівечення, де метою розчленуван­ня є як полегшення транспортування і приховування частин трупа, так і прагнення зло­чинця унеможливити встановлення особи вбитого у разі виявлення частин трупа;

розчленування з використанням транспортних засобів;

розчленування з використанням вибухових пристроїв та вибухових речовин.

За характером впливу на труп (залежно від знарядь, що використовуються злочинцем для розчленування) розрізняють:

розпилювання;

розрізання;

розривання;

розрубу­вання;

розтин трупа.

Способами приховування є такі дії:

приховування трупа (його частин): а) знівечення трупа: знищення особливих прикмет, зрізання шкіри з пальців рук, спотворення об­личчя;

б) знищення трупа (його частин) шляхом: спалення; розчинення; розварювання

в) упакування частин трупа: пошуки пакувального матеріалу тощо;

г) транспортування частин трупа: вибір маршруту транспортування; місця приховування;

ґ) приховування частин трупа: їх закопування; утоплення; розкидання в різних місцях; комбінація за­значених вище способів;

приховування знарядь і засобів вбивства (розчленування), а також інших слідів злочину шляхом: а) знищення знарядь вбивства (розчленування); б) укриття знарядь вбивства (розчленування); в) приховування інформації, пов’язаної зі злочином, та її носіїв; г) знищення інших матеріальних джерел інформації; ґ) маскування (змінення вигляду, властивостей і ознак окремих слідів і об’єктів або їх стану);

приховування слідів злочину шляхом створення неправдивої інформації та її носіїв: а) створення неправдивого алібі; б) явно неправдива заява (наприклад, злочи­нець із власної ініціативи звертається із заявою про розшук родичів, які зникли, розпов­сюджує чутки щодо їх від’їзду в інше місце тощо); в) явно неправдиві свідчення;

інсценування нещасного випадку або самогубства (як правило, на залізничному транспорті).

Способи приховання вбивств з розчленуванням трупа дуже різні і залежать від об'єктивних і суб'єктивних чинників. До об'єктивних чинників, відносяться: умови місця і обстановки скоєння злочину; наявність ізольованого приміщення; наявність у злочинця знарядь, придатних для розчленування трупа; можливість непомітно для навколишніх зберігати, а потім транспортувати (виносити) частини трупа; пакувальні матеріали. Суб'єктивні чинники можуть включати соціальні характеристики, психологічні, психічні і фізичні, а також інтелектуальні . Не менш важливе значення для розслідування мають ознаки, що свідчать про наявність професійних знань при спалюванні трупа ; при розчиненні частин трупа в хімічних речовинах при використанні вибухонебезпечних предметів і тому подібне. [2]

Типові сліди злочину.

До таких слідів належать сліди розчленування, що утворилися внаслідок застосування знарядь розчленування: сліди розрубу; сліди розпилу; сліди розрізу; сліди розриву. Своєрідність їх полягає в тому, що вони локалізуються на частинах трупа, місці їх виявлення та прилеглій території з об’єктами, що знаходяться на ній, па­кувальному матеріалі, місці вчинення вбивства (розчленування), злочинці, знаряддях вбивства (розчленування). Потрібне ретельне їх дослідження, спрямоване на встанов­лення особливостей злочинця і на ідентифікацію знарядь вбивства (розчленування).

Типові сліді сексуально-садиських вбивств, пов’язаних з розчленуванням трупа, вражає своєю зовнішньою неприродністю , «психической ненормальностью», нелогічністтю, очевидною відсутністю причинно-наслідкових зв’язків, які можуть бути виявлені тільки завдяки розумінню символіки,властивій збоченням [3].До таких «символік» можуть бути віднесені: відчленовування грудних залоз у жінок, видрізання статевих органів у чоловіків і жінок, видалення вух «на пам'ять», відрізання частини волосся, частин одягу, особливо привабливих для вбивці. Вирішальне значення для розуміння такої символіки мають сліди, вказуючі на ті або інші форми сексуально-садистських відхилень в злочинця. Типовим в цьому відношенні є наступний випадок.

У яблуневому саду, недалеко від залізничної станції, був виявлений труп дівчини, перебування пошкоджень на якому явно свідчило про схильності злочинця. Труп був обезглавлен, причому способом, який надалі по висновку судово-медичного експерта свідчив про наявність у злочинця професійних медичних знань.Більш того, грудні залози були відрізані і повішені на гілках дерев зростаючих поряд. Такі сліди явно свідчила про сексуально-садистські відхилення злочинця. Надалі саме дві ці ознаки (наявність професійних знаній і спрямованість злочинних дій) дозволили встановити вбивцю (Из практики Харьковской областной прокуратуры, 1982 г.)

Борисенком, зроблена спроба розробити класифікацію вбивств з розчленовуванням тіла жертви. До неї відносяться: 1) побутові вбивства; 2) сексуальні вбивства, як пов'язані із зґвалтуванням, так і сексуально-садиські; 3) вбивства з метою трансплантації людських органів, тканин; 4) ритуальні вбивства. Запропонована класифікація важлива, так як кожна з груп цієї категорії вбивств в залежності від специфіки вимагає своєрідних методів і прийомів розслідування, а значить, і застосування різних криміналістичних методик. Істотною вона є з позиції криміналістичної характеристики. Кожній із зазначених груп притаманні свої типові способи здійснення вбивств з розчленовуванням і способи розчленовування, в результаті застосування яких утворюються і типові сліди. Свої особливості та характеристики особистості злочинців і потерпілих різних групп.Так, особистість злочинця, що здійснив сексуально-садиське вбивство , буде істотно відрізнятися від особистості «побутового» вбивці. Відповідно, свої відмінності по різних параметрах будуть мати і потерпілі тієї або іншої групи досліджуваної категорії убийств. Окрім іншого, наявність класифікації є можливістю дати найбільш повну криміналістичну характеристику вбивств з розчленовуванням трупа в даний час.[4]. 1. Традиційно склався підхід, у силу якого вбивства з розчленовуванням трупа прийнято було вважати «побутовими вбивствами», в даний час він не відображає реально існуючої картини. Але все ж узагальнення слідчої практики свідчать про те, що в значній кількості випадків розслідування вбивств з розчленуванням трупа злочинець і жертва були знайомі і знаходилися в певних взаєминах: службових, дружніх, родинних, інтимних і т.п. При найрізноманітніших мотивах вбивства труп піддавався злочинцем розчленуванню з метою приховування своєї причетності до події злочину. В умовах здійснення вбивства незнайомими людьми на відкритій місцевості злочинець намагається якнайшвидше залишити місце злочину, не піклуючись про тем, ким і коли воно буде виявленно, і яке це буде мати значення для встановлення осіб, що скоїли даний злочин. У конфліктних відносинах, що склалися у друзів чи родичів та інших осіб, у випадках вбивства необхідно гарантувати собі безпеку від переслідування і підозри, оскільки перші відомостін,як правилов надходять від осіб, які близько знали жертву, або перебували з нею поруч в період, що передує вбивству. Ця обставина змушує шукати вбивці різні способи приховування і серед них вибирати розчленовування трупа, як найбільш оптимальний. Тому в рекомендаціях криміналістики по висуненню версій про особистість злочинця з убивств даної категорії називаються в числі перших особи, які мали різний характер відносин з жертвою. 2. Сексуальні вбивства поділяються на дві групи: пов'язані із зґвалтуванням і сексуально-садиські, які переслідують мету - задоволення садиських бажань. Під сексуальними зазвичай розуміють вбивства, які мають подібні криміналістичні ознаки і безпосередньо пов'язані з сексуальним задоволенням .[5].Сексуальні вбивства об'єднують злочини на міжвидовому рівні, оскільки в цю категорію входять вбивства як пов'язані із зґвалтуванням, так і ті, які здійснюються особами з перекрученими сексуальними схильностями - різного роду парафилиями. Слід зазначити, що при вбивствах, які супроводжуються зґвалтуванням жертви, злочинець розчленовує труп виключно з метою приховання злочину -дефензивне розчленовування. Для сексуально-садистських вбивств найбільш характерна оффензивне розчленування в якому реалізуються відхилення сексуальних потреб, що супроводжується різного роду формами відчленовування грудей, статевих органів та ін. . Сексуально-садиські вбивства визначають ,як умисне позбавлення життя людини з метою реалізації відхилень сексуальних потреб у формі садизму .[3].Підготовчі дії характерні для сексуально-садистських вбивств з розчленовуванням жертви, вибір жертва, час, місце та спосіб її вбивства. Найбільш важливим у розкритті такого роду злочинів є те, що намічені способи здійснення вбивства є постійними. Так, при серійних вбивствах названі обставини дозволяють слідчим спільно з фахівцями у галузі судової медицини й судової психіатрії та сексології прогнозувати поведінку злочинця і створювати його психологічний портрет, що сприяє виявленню злочинця і розслідуваню злочину. Характерним в цьому відношенні є «дело А. Чикатило», який в період з 1979 по 1990 рік з сексуальних мотивів убив з особливою жорстокістю більше п'ятдесяти жінок і підлітків. Злочинець заздалегідь готував знаряддя вбивства, які перебували в його портфелі (сокира, мотузка, ніж). Обираючи жертву, він заводив розмову тільки з тими жінкамии ,дівчатами або хлопчиками, які створювали у нього враження, як люди самотні, та легко входять у контакт. Перш ніж підійти до жертви, Чикатило починав розмову здалеку на нейтральні теми, щоб не злякати жертву до моменту нападу, яке завжди був раптовим. Вбивця ударяв жертву ножем, сокирою або душив мотузкою. Потім він відрізав губи, ніс, груди, соскик, у хлопчиків – яєчка, в більшості випадків розчленовував трупи. Злочинець заздалегідь обирав не тільки жертви, але і місце їх вбивства й розчленуванняи. Це було особливо важливим для вбивці, так як він на даному місці повинен був провести ряд маніпуляцій із розчленування трупа і вирізання, цікавлячих його частин тіла. Тому напад, як правило, відбувалося в лісі, в лісопосадках, тобто в місцях, прихованих від людських очей..[6].

4. Новою формою злочину з розчленуванням трупа можна назвати вбивства в цілях трансплантації окремих органів людини. Трансплантація органів у медичних установах, дозволена певними відомчими актами і передбачена законом викликала значний інтерес у злочинців, які прагнули перетворити ці операції в прибутковий бізнес. У слідчій практиці стали з'являтися випадки виявлення трупів, в яких при судово-медичному дослідженні констатувалася відсутність окремих органів і тканин (найчастіше нирок). При цьому, злочинці будь-якими способами намагалися приховати скоєнея нерідко вдаючись до допомоги співробітників лікувальних установ. Оскільки органи, придатні для трансплантації, мають велику ціну, окремі хірурги, також стали займатися такого роду бізнесом, хоча і знали про кримінальної відповідальності за подібні дії. При розслідуванні таких вбивств чітко простежується зв'язок з медичними установамим і ця обставина полегшує схему розслідування та встановлення особи, що вчинили злочин. ..[7]. 5. Окрему групу вбивств з розчленуванням трупа складають так звані ритуальні вбивства, які нерідко супроводжуються канібалізмом. Такі злочини особливо небезпечні сьогодні своєї поширеністю, що обумовлено чисельністтю в Європі сект поклоніння сатані, в культові обряди яких входять жертвоприношення і поїдання частин тіла жертви. Останніми роками спостерігається все більший вплив на людей (особливо молодого віку) нетрадиційних форм релігії і окультних наук. За даними правоохоронних органів Українин в р. Києві на початок 1998 року налічувалося більше тридцяти релігійних організацій, пов'язаних з культом сатани, більшість членів яких не виключають можливості людських жертвоприношень в здійсненні культових обрядів ( За матеріалами МВС України) Цілком реальна і тенденція до скоєння культових (ритуальних) вбивств на релігійному ґрунті.

Особа потерпілого:

До особливостей потерпілих (жертв), які мають криміналістичне значення для даного злочину, належать їх вік,стать і пов'язані з ними особливості психіки, рід занять, сімейний стан, фізичний та інтелектуальний розвиток, а також наявність фізичних і психічних недоліків. Крім того, серед особливостей поведінки потерпілих слід назвати такі, як спосіб життян характер зв'язків, поведінка в побутіт, зловживання алкоголем, наркотиками та інше, що характеризує їх украй негативно. При аналізі причин та умов, які сприяють злочинам цієї категорії, значне місце належить взаєминам злочинця і жертви, зокрема поведінка жертви, яка у багатьох випадках стає причиною злочинного результату. Диференціація вбивств з розчленуванням трупа проводиться за двома групами потерпілих: 1) жертви «побутових» вбивств; 2) жертви сексуальних, у тому числі сексуально-садистських вбивств.

Поведінка жертви також є підставою для виділення випадкових вбивств і вбивств, провокованих потерпілими . Якщо звернутися до характеристики жертв «побутових» вбивств, то можна стверджувати, що ними стають особи, які перебували в досить тісному зв'язку (спорідненої, дружній) з особами, що здійснюють цей злочину, або службових відносинах, товариші по службі, підлеглі. При побутових вбивствах з розчленовуванням трупа характер тісного зв'язку між елементами злочинець - жертва і поведінка потерпілогого, як правилол виключає ознаку випадковості. Однак практика розслідування дозволяє виділити групу випадкових жертв - це можуть бути малолітні діти, люди похилого віку, які стали жертвами психічно неповноцінних людей або осіб з психопатичними прихильностями, які неадекватно реагують на людину, яка стає для них постійним подразником будучи при цьому слабким і беззахисним. ..[8]. Другу групу вбивств з розчленуванням трупа складають сексуальні і сексуально-садистські злочину. Жертви цих вбивств підрозділяються на випадкові та жертви, що провокують злочин. До випадкових жертв відносяться ті потерпілі, які внаслідок вікових або психічних особливостей (надмірна довірливість і необережність) не можуть реально оцінити виктимогенну ситуацію, яка складається у момент злочину. Як правилол це діти та особи з психічними відхиленнями або захворюваннями. Поряд з ними до випадкових жертв можна віднести потерпілих здатних адекватно оцінювати ситуацію, яка передує злочину однак, в силу тих чи інших уявлень нехтують заходами обережності. До них можна віднести людей, які ходять в безлюдних місцях у вечірній час без супроводу, користуються послугами випадкового транспорту та ігнорують можливість нападу і т.п. Увагу слідчого при розслідуванні таких вбивств, особливо серійних, що супроводжувалися розчленовуванням трупа повинні зауважувати ту обставину, що вибір жертв сексуального вбивства в значній кількості випадків пов'язаний з особливою офетишизацією сексуальних уявлень злочинця, тобто тих суб'єктивних параметрів і прагнень, які були його подразниками. Так, одні з вбивць воліють в якості жертв тільки підлітків, інші - тільки хлопчиків і дівчаток, які одягнені в білі шкарпетки», треті - молодих жінок, схожих на «струнких кішечок», які нагадують першу в їх житті жінку, яка знехтувала їхньою увагою, четверті - фетишем обирають споглядання голого тіла і т.п[9].

Ознакою випадкового обрання жертви злочину являється обставина, що всі вони характеризуються приналежністю до різних соціальних верствя мають різні вік, професію, освіту. Поряд з випадковими жертвами злочинів, досить численну категорію становлять жертви, що провокують скоєння вбивств. До них відносяться особи, які мають, за висловом В.Я. Рибальської, власу віктимізацію - відкритоу провокацію злочину. Ці люди з великою вірогідністю можуть бути жертвами злочинів внаслідок особливостей своєї поведінки, що свідчить про сексуальну доступність, розбещеність, манери, які збуджують сексуальні емоції. Їх називають своєрідними групами ризику, як правило- це наркомании, повії, жінки-алкоголікии, жінки-волоцюги тощо. [10]. Окремі злочинці у відповідності зі своєю уявною «соціальною функцією» називали себе «санітарами природи», повідомляючи на допитах, що відчуває особливу ненависть до вад нашого суспільства і тому відчищує його, вбиваючи тільки жінок, які ведуть аморальний спосіб життя. Цікаво і те, що такого роду «санітари», вбиваючи потерпілих сокирою знімали з них шкіру і виймали нутрощі, що свідчило про їх садиські схильності. У таких злочинців поведінка жертви викликає не тільки осуд, але в деяких категорій осіб, прагнення очистити суспільство від такого «антисоціальною бруду» який загрожує його моральним засадам. Особа злочинця: До числа особливих ознак особистості злочинця відносяться дані про їхню поведінку в минулому, а також безпосередньо до, під час і після скоєння злочину. При цьому важливо відзначити, що в криміналістичному аспекті дані про особу злочинця використовуються для встановлення таких відомостей, які можуть мати значення для обрання та застосування найбільш ефективних прийомів розслідуванняя у тому числі злочинів названої категорії. При дослідженні такої категорії злочинівй як вбивства з розчленовуванням трупа підставою для класифікації особистості злочинця, як відзначають деякі авториы є мотив [4]. Так, для побутових вбивств типовими стають ревнощі, помста, користь, бажання позбавитися від певної особи (старіи дітии і стійкі конфліктні відносини). Для вбивств на сексуальному ґрунті мотивом є задоволення сексуальних потребй в тому числі і неприродним. Мотиви при цьому не завжди бувають однозначними. Вони можуть бути і конкуруючими. У криміналістичній літератури представлена класифікація побутових злочинцівв підставою для якої обрані глибинаа стійкість і вираженість антисоціальних ознак [11].

1. До першої групи відносяться особи, які ведуть анти громадський спосіб життя, раніше судимі за умисні злочини і не стали на шлях виправлення. Такі особи надзвичайно конфліктні й скоєння вбивства для них є виразом твердої антисоціальною установки. Для злочинців цієї категорії характерно скоєння вбивства особливо жорстоким способомм з нанесенням численних ран жертві й з численними ознаками офензивного розчленуваннян що свідчить у таких випадках про психопатичних особливості притаманні даної особи. 2. У другу групу входять особи, які виросли в так званих неблагополучних сім'ях. У них відсутні ознаки жорстокості при здійсненні вбивств, їм також не властива серійність в скоєнні злочинів. Такі злочинці звертаються до розчленування трупа тільки з однією метою - приховання злочину. Тому це розчленовування - дефензивне. 3. У третій групі знаходяться злочинці, які скоїли вбивство на свого роду емоційному ґрунті, внаслідок особливих складних обставин особистому житті, трагічних сімейно-побутових конфліктів. Такі вбивства нерідко відбуваються в стані сильного душевного хвилювання, як свого роду реакція на деякий сильний подразник. Серед мотивів найбільш частими є ревнощі, користь, тривалі неприязні стосунки. Примітно і те, що після вчинення злочину особи цієї категорії каються в скоєному. У цих випадках характерна явка з повинною, правдиві свідчення про обставини злочину, вказівка на місце приховання частин трупа, допомогу правоохоронним органам у розслідуванні. Розчленування трупа носить яскраво виражений дефензивный характер, вбивця робить ці дії виключно з метою приховання злочинуя тому не робить ніяких додаткових дійи спрямованих на нанесення ушкодженьн або інших дій, що свідчать про садистські наміри. 4. Четверту групу злочинців, які здійснюють вбивства з розчленуванням трупа, є психічно неповноцінні особи, які страждають відхиленнями внаслідок алкоголізму, шизофреніїи психопатії, дебільності, черепно-мозкових травм та ін. Важливо відзначити, що статистика вбивств свідчить про те, що вони в значній кількості випадків здійснюються особами, які раніше були на обліку в психоневрологічних диспансерах.

Інші характеристики має особа злочинця, здійснююча сексуально-садистські вбивства з розчленуванням трупа. Такі особи переслідують головну мету - задоволення сексуальных потреб в процесі розчленовування трупа. Характер розчленовування при цьому - офензивный(наступальний), воно не є способом приховання злочину. Більше того, злочинець у більшості випадків не робить дій, спрямованних на приховування трупа або його частин.

У літературі здійсненні спроби типологизации сексуальних злочинців, особливо тих, хто здійснював серійні вбивства. Найбільш вдалою, являється типологизация С.А. Афанасьєва, основою для якої послужили особливості способу здійснення вбивства і комплекс сексуального задоволення. За цими ознакам автором виділені три групи [7].

До першої групи відносяться злочинці, ретельно плануючі свої дії, при цьому сексуальне задоволення і вбивство являються тільки першим етапом спілкування с потерпілою, згодом задоволення відбувається в різних формах з трупом у вигляді некрофілії, гомосексуалізму, педофілії, вампіризму і інших відхилень.

Другий тип сексуально-садистських злочинців відрізняється відсутністю попередніх стосунків, відбіру при пошуку жертви не існує: вона з'являється ситуативно і головною в цьому виборі буває доступність останньої і її привабливість (фігура, хода і пр). Першому і другому типам вбивць властиві схожі методи розчленовування трупа, відділення його частин (в деяких випадках їх поїдання), нанесення чисельних ушкоджень.

Третя група - це вбивці, що скоюють злочини з хуліганських мотивів, вони як правило, труп не розчленовують.

Схожість способів скоєння злочину і розчленовування, мотивів, способів приховання, аномальної картини розчленування, при якому злочинець зусереджується на окремих місцях, що є свого роду фетишем, є основою для складання психологічного портрета злочинця. Його використання дозволяє дійти висновку про те, що всі злочини цього різновиду здійснені однією особою по сексуально-садистским мотивам і тим самим визначити шляхи пошуку і встановлення злочинця.

Такі відомості були використані при виявленні і розслідуванні серійних вбивств, здійснених маніяком Чекатило. Бухановским була запропонована найбільш обгрунтована версія: витягання внутрішніх органів як фетишів для сексуального задоволення разом з поїданням - так званий "сексуальний вампіризм" розам з садизмом, некросадизмом і фетишизмом у вигляді смаку і виду крові..

Слід акцентувати увагу на тому, що при виявленні подібних жертв для консультацій доцільно запрошувати психіатрів, оскільки наявність спеціальних знань в області пато-сексологии і психіатрії допомагає у висуненні слідчих версій відносно особи злочинця.