Заключение

Конец XX века ознаменовался, с одной стороны, дальнейшей специализацией и дифференциацией человеческой деятельности, ее выраженным корпоративным характером и все большей закрытостью для общественной оценки; с другой - широким распространением универсальных биотехнологий, беспрецедентным и широкомасштабным экспериментированием на живом материале (генах, клетках, людях, животных и растениях и др.) вплоть до попыток перепрограммирования «живого». Глобализация технологий стала одной из важнейших причин появления новых для человечества нравственных дилемм. Вопрос о жизни и смерти, пространстве и границах живого и мертвого, из вечной темы философских и религиозно-теологических дискуссий превратился в трагическую реальность жизни, которая заставила человечество искать новые оценки и смыслы этих явлений.

Биоэтика становится одной из попыток переосмысления традиционной дилеммы жизни и смерти человека и человечества, не только как биологического вида, но как носителя нравственных, духовных, культурных ценностей. В настоящее время ее содержание во многом определяется англо-американскими этико-философскими традициями утилитаризма и либерального индивидуализма. И, вместе с тем, биоэтика выступает как транснациональный феномен, часть социокультурного пространства постмодернизма, отражая присущие ему черты. Она развивает гуманистические идеалы Античности, Возрождения и христианскую аксиологическую традицию и таким образом формирует новое европейское самосознание.

Биоэтика - это открытое для творческого и свободного поиска знание с единственной легитимацией - способностью находить нестандартные решения из нестандартных моральных дилемм. Ее принципы и идеалы - это не столько поиск консенсуса, сколько условие для осуществления морального выбора, нравственный ориентир для различных культур. Социальная направленность биоэтики, основанная на соблюдении принципов справедливости, правдивости, автономии и информированного согласия, способствует устойчивой связи между знанием и моральными традициями европейского общества, построению своеобразного моста между ними.

Ограниченность теоретико-философских оснований классического научного знания, одномерность его традиционных аксиологических установок, господство одной формы рациональной легитимации научного дискурса над всеми другими, преодолевается за счет междисциплинарного характера биоэтики. Это объясняется тем, что биоэтическое мировоззрение основывается на предельно широких теоретических предпосылках (философских, христианских, научных) и включает в свое содержание целый арсенал различных этических правил и принципов.

Отличительной чертой современной биоэтики является усиление ее индивидуально-личностной направленности, акцент на необходимости авторизации морального поведения. Она дает возможность сделать правильный выбор из множества стратегий, полифонии оттенков и звучаний этики Жизни. Главные черты биоэтики как этической парадигмы и своеобразной метатеории детерминированы принципом фундаментальной ценности жизни, интегрирующим телесно-физические, психологические, социальные и духовные подходы к понятию личности и феноменологические, экзистенциальные и персоналистические представления о смысле жизни. И все же, мы считаем, что главным ключом к пониманию глубинного содержания предпосылок и оснований биоэтики является ее близость к христианскому мировоззрению; осознание священной природы жизни, необходимости и возможности бережного отношения к ее любому проявлению, как высшей ценности и самоценности. Именно это и является основанием широкого признания биоэтики, возникшей в англоязычном мире, не только в Украине, но и в других странах мира.

В течение последних десятилетий биоэтика постепенно становится мировоззренческим основанием и аксиологией, идеей и одухотворением тех сфер человеческой деятельности, которые связаны с вмешательством в жизнь человека, животных, живой природы. Она начинает выступать как важнейшая этическая составляющая медицины и здравоохранения, социальной работы, деятельности экологических, научно-исследовательских, образовательных и общественных центров и организаций. «Этика жизни» расширяет границы корпоративного сознания медиков, биологов, философов, политиков и социологов до осмысления глобальных проблем человечества, подготавливает новую генерацию к комплексному восприятию возникающих этических проблем в эру технологий и стихийных рыночных отношений, глобализации и интернационализации экономики, политики, образования и др. Она призывает творить новые этические смыслы и намечать ориентиры, исходя из главного - ценности Жизни и всего живого на земле. Постоянно следуя этой цели, биоэтика воспитывает уважение к плюрализму мнений, демократичности взглядов, установок, учит преодолевать догматичность, прежние предубеждения и предрассудки.

Вместе с тем, биоэтика - это и бурно развивающаяся самостоятельная исследовательская область сотрудничества медиков, биологов, философов, юристов, социологов и политиков различных стран. Зарубежные структуры и формы практической реализации идей биоэтики достаточно разнообразны:

- существует ряд центров по биоэтике: Hastings Center, The Center for Bioethics at the Kennedy Institute, Pope John XXIII Center - в Америке; Institute of Medical ethics, Centre for bioethics and public policy - в Англии, L'Institut National de la Santee et de la Recherche Medical, Centre de Documentation et d'Information en Ethique - во Франции; Institute of Antropology, Centre di Bioethica - в Италии; Institute Borja de bioethica, Sociedad Andaluza de Investigacion bioethica - в Испании; Center for Human bioethics - в Австралии и др.;

- созданы и действуют многочисленные этические комиссии и комитеты на местном, национальном и международном уровнях;

- биоэтика изучается в качестве учебной дисциплины в различных учебных заведениях мира;

- публикуется огромное количество научных и научно-популярных периодических изданий, книг и статей. В 1995 году переиздана уникальная в своем роде «Encyclopedia of bioethics» в 5 томах, насчитывающая 3 тыс. страниц, 464 статьи, принадлежащие 437 авторам;

- пишутся и защищаются диссертации, проводится значительная научно-исследовательская работа.

В Советском Союзе биоэтика, как и подавляющее большинство других проявлений, так называемой, западной духовной и интеллектуальной жизни, воспринималась через призму мифологических идеологических построений. Теперь мы можем, объективно оценив роль экспансии западных ценностей в страны постсоветского пространства, создать необходимые условия для успешной адаптации и творческого развития идей биоэтики в Украине. Очевидно, что простое копирование западных этико-правовых идеалов как в теоретико-мировоззренческом плане, так и в прикладном, по крайней мере, не эффективно. Необходимо также учитывать противостояния 2 систем: индивидуальных этических ценностей и ценностей групповой (общинной) этики, имеющей устойчивые позиции в странах бывшего СССР. Вместе с тем это может способствовать широкому участию общественности в формировании биоэтических принципов социальной жизни. Не случайно первой официальной зарегистрированной в 2000 году структурой, взявшей на себя обязательства распространения идей биоэтики в Украине, стала общественная организация - Украинская Ассоциация по биоэтике, объединившая под своей эгидой философов, биологов, медиков, ученых и представителей общественности Украины. Ее целями являются:

- развитие биоэтических идей в Украине;

- гуманизация и демократизация социальных сфер, связанных с охраной здоровья, защитой окружающей среды, образованием;

- сбор, анализ информации по вопросам биоэтики и информирование общественности;

- организация международных и национальных форумов для обсуждения актуальных проблем биоэтики и др.

В 2001 году в Украине была создана Комиссия по вопросам биоэтики при АМН Украины. Главными задачами Комиссии является подготовка рекомендаций для проведения биоэтической экспертизы в Украине; разработка предложений, касающихся законодательного регулирования в области биоэтики; обеспечение участия Украины в международном сотрудничестве по вопросам биоэтики и т.д.

В последние годы число статей и монографий по биоэтике, публикаций и материалов в средствах массовой информации значительно выросло. Среди них: «Требования биоэтики: Медицина между надеждой и опасениями» (1999), Кулиниченко В.Л. «Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (Философско-методрлогический анализ) (2001), Киселев Н.Н., Короткий Т.Р., Кравченко А.Н. и др. «Социально-правовые аспекты клонирования человека» (2001), «Етичний кодекс украшського лшаря» (2002), Сидоренко Л.1. «Сучасна еколопя. Науков!, етичш та фшософсью ракурси» (2002), В.Р. Поттер «Биоэтика: мост в будущее» (2002), «Етичш ком!тети. Становления, структура, функци» (2002), Борейко В.Е. «Философы дикой природы и природоохраны» (2002) и др.

В Украине проведены: Первый Украинско-британский симпозиум по биоэтике (г. Киев, 2000 г.), Международный симпозиум «Биоэтика на рубеже III тысячелетия» (г. Харьков, 2000 г.), Первый национальный конгресс по биоэтике (г. Киев, 2001 г.), Второй международный симпозиум по биоэтике, посвященный памяти В.Р. Поттера (г. Киев, 2002 г.), ряд международных встреч, семинаров и конференций.

Дальнейший процесс адаптации основных принципов биоэтики и трансформации западных демократических ценностей будет определяться характером и качеством рецепции биоэтических принципов с учетом культурных, экономических, исторических, национальных особенностей украинского общества. В системе здравоохранения и высшего образования, в сфере экологии и сохранения природных ресурсов, биоэтика, на наш взгляд, должна стать главной альтернативой парадигмам социологизма и антропоцентризма. Творческое осмысление социокультурных процессов, происходящих в Украине, является одним из факторов универсализации биоэтики, превращения ее в глобальную этику, «этику выживания», необходимость которой обусловлена всем ходом развития современной цивилизации.

133

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УКРАШСЬКОГО ШКАРЯ1 (ПРОЕКТ)

Преамбула

Моральность у м!жлюдських стосунках е визначальною засадою збереження i прогресу демократичного сустльства, основою бюлопчного, соцюкультурного та духовного розвитку людини.

Особливого значения мораль набувае у професшнш д!яльност! лшаря, що обумовлено характером його взаемовщносин з yciMa, кому необхщна допомога, та специфшою проблем, як! йому треба вир!шувати. Оскшьки медицина мае пряме вщношення до життя людини, ф!зичного, псих!чного i духовного здоров'я, вона перебувае п!д особливою увагою i контролем з боку сустльства. Лшар-професюнал повинен особисто в!дпов!дати за виконання CBoi'x обов'язк!в. Ця вщповщальтсть повинна бути також i стльною, узвичаеною, загальноприйнятою для Bcie'i лшарсько! корпорацп у вигляд! правил i принцитв професшно! лшарсько! етики та деонтолог!!.

Покликання лшаря — захищати життя, здоров'я, свободу i добробут людини, яка потребуе допомоги. Професшна д!яльн!сть лшаря грунтуеться на верховенств! загальнолюдських i духовних принцитв. При Н виконанн! лшар виступае нос!ем обов'язюв стосовно:

• пац!ент!в

• людей, що звернулися до нього;

• самого себе;

• фахового медичного ствтовариства в щлому и окремих медичних пращвниюв;

• сустльства в щлому.

Досягнення мети збереження життя потребуе в!д лшаря усвщомлення високих етичних стандарт д!яльност! i поведшки, принцитв !сгини, добра, краен i досконалост!, систематичного шдвищення свое! квал!ф!кац!!, гармоншного поеднання штереав пащента та !нших людей.

Розробка i дотримання лшарями специф!чних етичних i деонтолопчних вимог та правил розглядаеться професшним лшарським сшвтовариством як необхщна и фундаментальна засада повнощнного функц!онування системи схорони здоров'я та головна умова реал!зацп ним важливо! соц!ально-культурно1 i духовно! рол! в сучасному сустльств!.

Дании Кодекс професшно! етики украшського л!каря (дал! — Кодекс) покликаний систематизувати моральн! ор!ентири нев!дкладно1, планово!',

1 Насшник О., Пир1г Л., Вековшин1на С., Кулшченко В. Етичний кодекс украшського лшаря (Проект) - К.: Сфера, 2002. - 24 с.

134

превентивно! та шших вид!в професшно! д!яльност! л!каря, а також закршити едину систему критерпв ощнки етичних засад його фахово! повед!нки i д!ялыюст!.

РОЗД1Л 1. ЗАГАЛЬН! ПОЛОЖЕНИЯ

Стаття 1. Основш терм!ни Кодексу

Вживан! у Кодекс! терм!ни сл!д вважати такими, що мають наступний зм!ст:

Л1кар (медичний прац!вник) — фах!вець-профес!онал, який на п!дстав! в!дпов!дних знань i вм!нь над!лений необх!дними повноваженнями (тобто сертиф!кованими в!дпов!дно до чинного законодавства Украши) для здшснення д!яльност! у сфер! охорони здоров'я.

Суб'ект медично! д1яльност! — людина (трупа людей), яка добров!льно i свщомо звернулася за допомогою чи потребуе а згщно з дшчим законодавством Украши.

Пац1ент — особа, здоров'я i життя яко! лшар захищае або якш в!н надае допомогу, або чш !нтереси вш представляе у формах, передбачених чинним законодавством.

Автономия — визнання сталост! системи ц!нностей, життевих позищй та плашв пашента, його спроможн!сть до прийняття усвщомленого i в!льного в!д зовн!шнього впливу р!шення; авторизац!я пащентом певних моральних ц!нностей.

Компетентн1сть пациента — здатн!сть розум!ти надану йому !нформац!ю i приймати самост!йн! р!шення в!дпов!дно до поставлено! мети i притаманно! йому системи ц!нностей.

Конф1денщЙ1псть — нерозголошення л!карем профес!йно! та приватно! шформащ! без дозволу пащента.

Евтаназ1я — акт навмисного безбол!сного позбавлення життя невидужного пац!ента з метою припинення його страждань.

Угода про надання медично! допомоги — письмова чи усна угода (контракт), згщно з якою одна сторона — лшар (медичний пращвник), що практикуе шдивщуально, або медичне об'еднання — бере на себе доручення !ншо! сторони — пащента (суб'екта д!яльност! у сфер! охорони здоров'я) або його представника про надання медично! допомоги на умовах, передбачених угодою, а !нша сторона — пащент (або його представник) зобов'язуетъся дотримуватися i виконувати норми та правила, вщповщн! розпорядження та рекомендацп лшаря чи л!кувально-проф!лактичного закладу.

Стаття 2. Д1я Кодексу в npocxopi, час! та за колом oci6

(1) Д!я цього Кодексу поширюеться на вс! види професшно! д!яльност! л!каря i в частиш, визначен!й Кодексом, — на шшу його д!яльн!сть (д!!), яка може суперечити його профес!йним обов'язкам як медичного пращвника або п!д!рвати престиж професп медика.

(2) Д!я цього Кодексу поширюеться також на вс!х, хто лрацюе у

135

навичками, тактикою, в!дпов!дними методами та прийомами лшарсько! д!яльност!.

(2) Л!кар повинен тдтримувати i удосконалювати CBOI знания та навички, докладати необхщних зусиль до професшного самоудосконалення на piBHi сучасного стану медицини. У свош робот! л!кар мае керуватися сучасними стандартами обстеження та л!кування.

(3) Л!кар зобов'язаний незалежно в!д сфери свое! переважно! спец!ал!зацп, якщо така мае м!сце, бути компетентним у загальномедичних питаниях, питаниях невщкладно! допомоги i термшальних статв.

(4) Л!кар, який бере участь у сан!тарно-просв!тницьк!й д!яльност!, повинен користуватися науково шдтвердженими даними, проявляти обачлив!сть i брати до уваги можлив! наслщки CBO'IX висловлювань серед громадськост!. При цьому необхщно уникати вчиншв рекламного характеру як на свою особисту користь, так i на користь уставов i оргашзацш, як! л!кар представляе, на користь справи з негативними наслщками.

(5) Якщо л!кар пропагуе у медичному середовищ! недостатньо перев!рений д!агностичний або л!кувальний метод, в!н зобов'язаний супроводжувати свое повщомлення необх!дними застереженнями. Под!бн! повщомлення недопустим! поза медичним середовищем.

Стаття 10. Чесшсть та порядшсть

(1) Л1кар повинен як у свош професшнш д!яльност!, так i у приватному житт! бути чесним i порядним, не вдаватися до омани, погроз, шантажування, пщкупу, використання для досягнення CBO'IX профес!йних чи особистих шлей тяжких матер!альних чи особистих обставин пац!ент!в (суб'ект!в д!яльност! у сфер! охорони здоров'я) .

(2) Поважати права, законш штереси, честь, пдшсть, репутащю та почутгя ос!б, з якими вш працюе та перебувае в шших вщносинах.

(3) Будь-яка угода м!ж лшарями, м!ж лшарями та фармацевтами, медичними пращвниками та шшими ф!зичними чи юридичними особами на шкоду хворого заборонена.

(4) Л!карев! заборонен!:

• будь-яка д!я, що сприяе здобуттю пац!ентом несправедливих або протизаконних переваг;

• будь-як! тльги гр!шми чи натурою, а також ком!с!йн! в!д будь-яко! особи;

• прохання винагороди натурою чи гр!шми, у будь-як!й !нший форм!, прямо чи опосередковано за будь-яке розпорядження або медичну д!ю, чи згода на i'x отримання, за винятком випадк!в, як! встановлен! чинним законодавством Украши.

(5) Л!карев!, який займае виборну або адмш!стративну посаду, забороняеться використовувати свое службове становище з метою примноження свое! кл!ентури.

РОЗД1Л 3. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Л1КАРЯ ЩОДО ПАЩ6НТА Стаття 11. Витий обов'язок лшаря — збереження життя пац!ента

(1) Життя пац!ента — це найвища цштсть, на збереження яко!' повинна бути спрямована професшна д!яльн!сть л!каря (медичного прац!вника). Збереження життя пащента повинно розглядатися лшарем в поеднанн! з! збереженням його якост!, найб!льш високо! за юнуючих умов.

(2) 3 моменту свое! згоди на звертання хворого л!кар бере на себе особисту моральну в!дпов!дальн!сть щодо забезпечення останнього необхщною медичною допомогою.

(3) Л!кар повинен стежити за виконанням патентом (суб'ектом д!яльност! у сфер! охорони здоров'я) призначених медичних припис!в.

(4) Л!кар зобов'язаний сприяти реал!заци права пащента на одержання ним адекватно! медично!' допомоги.

Стаття 12. Л1кар зобов'язаний д{яти на благо пациента

(1) Принцип «роби благо» вимагае позитивних дш з боку л!каря щодо запоб!гання або виправлення шкоди. Заклик «робити благо» припускав не тшьки практичну д!яльн!сть, але и почуття та емоци л!каря, що реал!зуються сп!вчуттям до хворого.

(2) Л!кар зобов'язаний (у межах можливого) використовувати вс! необх!дн! для досягнення блага засоби, сучасш методи д!агностики i терапи, у раз! потреби — звертатися до шших спещал!ст!в.

(3) Л!кар дотримуеться взятих на себе моральних зобов'язань стосовно пащента нав!ть у тому випадку, якщо вш у силу певних причин не в змоз! надати адекватну медичну допомогу.

(4) У вс!х випадках, коли погляди пац!ента на прочее лшування в чомусь в!др!зняються в!д думки л!каря, остантй, незважаючи на це, повинен прагнути полегшити страждання свого хворого, морально його тдтримати.

Стаття 13. У ставлены! до пащента лжар повинен виходити з принципу «не нашкодь»

(1) Л!кар не мае права тддавати пащента невиправданому ризику.

(2) Л!кар зобов'язаний з!ставляти потенц!йну користь з можливими ускладненнями передбачуваного втручання, особливо в тих випадках, коли обстеження чи л!кування приносить ф!зичн! i псих!чн! страждання пащентов!.

(3) Л!кар не може пропонувати хворому л!кувальн! засоби чи процедури, що не набули широкого розповсюдження чи шдтвердження свое! лшувально! ефективност! в медичн!й практищ. Дискредитован! науков! пщходи не повинн! застосовуватися в лшуванн!.

Стаття 14. Л1кар повинен поважати автоном!ю пацдеита

(1) Л!кар (медичний прац!вник) повинен поважати психоф!зичну i духовну ц!л!сн!сть, моральн! !деали, г!дн!сть i достошство особистост! пац!ента i сприяти "Гхньому утвердженню при наданн! медичних послуг.

(2) Л!кар повинен поважати автономно пащента нав!ть у тому випадку,

138

J

139

якщо вш не схвалюе його ршення про вщмову в!д запропонованих окремих процедур чи лшування в ц! лому.

(3) Пащент мае право на свободу вибору i використання нетрадищйних з точки зору медично! науки i практики метод!в д!агностики та лшування.

(4) Негуманне в!дношення до пащента, принижения його людсько! гщност!, використання в особистах щлях пращ пащента неприпустамо.

Стаття 15. Единим критерием справедливого розпод1лу медичних pecypcie e стушнь важкост! стану пащента

(1) При розпод!л! обмежених медичних pecypcie серед пац!ент!в (суб'ект!в д!яльност! у сфер! охорони здоров'я) лшар повинен насамперед керуватися ступеней важкост! Тхнього стану.

(2) Вщдання переваги будь-кому з пац!ент!в при наданш медично! допомоги е неприпустимим, якщо це не викликано терапевтичними показаниями.

(3) Лшар визнае сучасн! ринков! мехашзми зд!йснення принципу справедливое™ при наданн! медично! допомоги в сустльств!, але вважае ix зовшшшми по вщношенню до виконаыня свого лшарського обов'язку.

Стаття 16. Л1кар завжди повинен говорити пащентов} правду

(1) Лшар повинен бути правдивим перед свош пащентом, бути в!рним слову, даному пащентов!.

(2) Лшар не повинен общяти нездшсненне i зобов'язаний виконувати общяне.

(3) Лшар може не говорити правду патентов!, якщо це е бажанням самого пащента або в тому випадку, якщо и повщомлення буде мати серйозн! наслщки для здоров'я останнього.

Стаття 17. При зд!йсненн1 свое'1 д!яльност! л!кар повинен забезпечувати конф1денц1йн!сть i збер!гати л!карську таемницю

(1) Л!кар не мае права розголошувати без дозволу пащента чи його законного представника в!домост!, отриман! в ход! обстеження та л!кування, а також сам факт звертання за медичною допомогою.

(2) Ус! вщомост!, передан! л!карев! пац!ентом в особист!й бес!д!, а також дан! його обстеження заносяться в спец!альн! медичн! карти i е конф! денцшними.

(3) Л!кар зобов'язаний вжити вс!х необх!дних заход!в щодо збереження i нерозголошення медично! таемниц!, а також конф!денц!йност! !нформац!1 про пац!ента на електронних нос!ях.

(4) Л!кар (медичний пращвник) не мае права розголошувати медичну шформащю нав!ть п!сля смерт! пащента, за винятком випадшв профес!йних консультацш чи обставин, передбачених законом.

(5) При використанн! !нформац!1, що становить л!карську таемницю, в навчальному процес!, науково-досл!дн!й робот!, в публ!кац!ях повинна бути забезпечена анон!мн!сть пац!ента.

(6) Представления пащента (колишнього пащента) на наукових

140

I

конференц!ях, в наукових публшащях, у засобах масово! шформаци е етичним лише за умови, що пащент по!нформований про можливу втрату конф!денц!йност!, усвхдомлюе це та у письмов!й форм! дае добров!льну згоду на таке представления.

Стаття 18. Л1кар не повинен втручатися без профес!йно обумовлених причин у справи родини та приватне життя CBOIX

пац1ент!в

Ступ!нь втручання л!каря в приватне життя пац!ент!в повинен визначатися винятково профес!йною необх!дн!стю.

Стаття 19. Л1кар зобов'язаний yciMa своши д!ями сприяти встановленню з пац!ентом в!дносин взаемного сп1вроб!тництва на благо пацдента

(1) Встановлення дов!рчих взаемов!дносин i сп!вроб!тництва м!ж лисарем i пац!ентом визначають ycnix лшування i е одним з головних

обов'язшв лшаря.

(2) Л!кар повинен сприяти усвщомленню та реал!зацп вщповщального ставлення пац!ента до процесу обстеження та лшування.

(3) Авторитарне ставлення лшаря (медичного прац!вника) до пащента без врахування вщношення останнього до процесу лжування неприпустимо, кр!м тих ситуацш, що вимагають иевщкладного медичного втручання.

(4) Якщо стан пащента виключае можлив!сть дов!рчих взаемов!дносин з лшарем, i'x встановлюють з його законними пред ставниками, родиною чи близькими йому людьми.

Стаття 20. Лжар зобов'язаний надати пациентов! вичерпну шформацдю, яка необх!дна для надання йому своечаснсн та як1сно'1 медично! допомоги

(1) Л!кар повинен !нформувати пащента щодо необх!дност!, ступеня ризику, ыайближчих i можливих в!ддалених насл!дк!в для його здоров'я передбачуваного медичного втручання, про альтернативн! методи лшування, i'xHio пор!вняльну ефектившсть, про права пащента та можливост! i'x захисту.

(2) 1нформац!я, що надаеться л!карем, мае бути доступною, повинна викладатися зрозумшою для пащента мовою, з урахуванням стану, особливостей особистост! i культурного р!вня пащента.

(3) Лшар повинен сприяти здшсненню права пащента ознайомитися з !стор!ею свое! хвороби, офщшними документами, будь-якою шформац!ею, отриманою при його обстеженн! та л!куванн!.

(4) У раз! неспроможност! пац!ента (суб'екта д!яльност! у сфер! охорони здоров'я) сприйняти необх!дну !нформац!ю остання повинна бути доведена до в!дома його законних представник!в чи родини.

Стаття 21. Кожне медичне втручання повинно включати спеиДальну процедуру одержання добров!льно1 згодн пацДента

(1) Л!кар зобов'язаний сприяти реал!заци права пац!ента прийняти запропонован! медичн! послуги чи в!дмовитися в!д них.

141

(2) Л!кар повинен уникати невиправданоК наполегливост! та нав'язування пащентов! свое! особисто'! думки, а також будь-яких релтйних чи ате!стичних погляд!в щодо згоди пащента на медичне втручання.

(3) При неможливост! д!знатися про думку пащента щодо медичного втручання через некомпетентшсть останнього необхщно звернутися до його родини або законного пред ставника.

(4) Т!льки вкрай тяжкий стан пащента (загроза життю чи непритомшсть), що вимагае невщкладного медичного втручання, та неможлив!сть зв'язатися з його законними представниками або родиною зв!льняе лшаря в!д зобов'язання отримання згоди.

Стаття 22. Оголошення про несприятливий чи смертельний прогноз

(1) Р!шення про оголошення несприятливого чи смертельного прогнозу повинно прийматися лшарем, виходячи з його досвшу, з урахуванням думки самого хворого та його близьких.

(2) Надання шформацп про несприятливий чи смертельний прогноз, що може травмувати пащента, повинно бути обачним i проводитися з необх!дним почуттям такту та розумшням психолопчного стану хворого.

(3) Родина хворого може бути попереджена про несприятливий д!агноз, якщо сам пащент не заперечуе цього.

(4) У певних випадках на прохаиня самого пащента, або якщо пащент знаходиться в тяжкому психоф!зичному стан!, вш може бути залишений в невщанш щодо небезпечного д!агнозу i прогнозу.

Стаття 23. Надання медичноТ допомоги вмираючому

(1) Лшар (медичний пращвник) повинен надавати медичну допомогу i моральну щдтримку вмираючому до останньо! мит! його життя, прикладати вс1х зусиль для полегшення страждань i збереження його пдност! як особистост!.

(2) Лшар виступае гарантом надання хворому духовно! i морально! шдтримки з боку служителя будь-яко! рел!г!йно1 конфесп.

(3) Активш заходи щодо пщтримки життя пащента припиняються тшьки тод1, коли стан людини визначаеться як незворотна смерть.

(4) Л!кар не мае права нав!ть у випадках, що здаються йому безнадшними, навмисно прискорювати смерть хворого або лереривати необх!дне л!кування. Участь медичного пращвника в евтаназп е неприпустимою.

(5) Лшар, що лшував пащента п!д час передсмертного захворювання та у передтермшальний перюд життя, не може скористатися запов!тними розпорядженнями, зробленими на його користь, за винятком випадюв, передбачених законом.

Стаття 24. Надання медично! допомоги д!тям, людям похилого в!ку та ж!нкам

(1) Д1ти, люди похилого вшу i жшки — соц!альн1 групи, яким лжар

142

(медичний прац!вник) надае допомогу у першу чергу.

(2) При наданш допомоги д!тям i жшкам, людям похилого i старечого в!ку л!кар повинен сприяти забезпеченню сощально справедливого ставлення до них.

(3) Лшар (медичний пращвник) повинен шанобливо ставитися до особистосп пащент!в л!тнього та старечого в!ку, виявляти особливий такт i високу культуру в сщлкуванн! та робот! з ними.

(4) У випадку виявлення л!карем (медичним пращвником) факту ненадежного ставлення будь-яких oci6 до пащент!в дитячого i старечого в!ку, жшочоТ стат! в!н зв!льняеться в!д дотримання принципу конфщенцшност!.

Стаття 25. Надання допомоги некомпетентним та нед!ездатним пациентам

(1) На надання допомоги некомпетентним та нед!ездатним пащентам л!кар повинен отримати згоду батьк!в, оп!кун!в чи !х законних представник!в.

(2) Якщо BiK i стан неповнол!тнього чи дорослого, що перебувае п!д ошкою, допускають можлив!сть адекватного розум!ння ними того, що в!дбуваеться, л!кар зобов'язаний роз'яснити ш необх!дшсть, мету i методи передбачуваного медичного втручання.

(3) Якщо неповнолггнш вимагае конф!денцшност1 в наданщ медичних послуг, л!кар повинен з'ясувати причини, з яких його пащент не бажае шформування батьюв або шших законних представник!в, i пояснити необх1дюсть залучення останн!х до його лжування.

(4) Медична допомога особам, визнаним судом обмежено д!ездатними, надаеться за i'x згодою та згодою ix батьк!в або шших законних лредставник!в.

(5) У раз! потреби невщкладного медичного втручання, якщо неможливо зв'язатися з батьками чи законними представниками неповнол!тнього чи дорослого, що перебувае шд ошкою, лшар (медичний пращвник) зобов'язаний надати необхцщу допомогу.

Стаття 26. Л!кар повинен сприяти одержанню пациентами соц!альних переваг, право на як! обумовлене ix станом

Стаття 27. Пасивне чи активне, неповажне ставлення лшаря, що принижу е пдшсть пащента з огляду на стать, е порушенням р1вних прав чолов!к!в i жшок i е неприпустимим

(1) Л!кар повинен сприяти реал!зац!Т принципу р!вност! чоловЫв та ж!нок на основ! паритетное!! при наданн! \'м медично! допомоги.

(2) Л!кар зобов'язаний забезпечувати р!вшсть можливостей чолов!к!в i ж!нок стосовно згоди чи вщмови в!д медично! допомоги.

(3) Л!кар повинен дотримуватися принципу справедливост! та р!вно! участ! ж!нок i чолов!к!в у розподш! та використанн! медичних ресурс!в.

(4) Л1кар зобов'язаний при встановленн! взаемного

143

проводити лжування головним чином у випадках необхщност! надання невщкладно! допомоги.

(3) Лжар, до якого звернулися за консультащею, повинен, за згодою пащента, пошформувати про це його особистого лжаря i повщомити йому CBoi висновки i р!шення. У випадку вщсутност! дозволу пащента на таку шформащю в!н повинен пошформувати останнього про насл!дки його вщмови.

(4) Якщо лжар не вважае дощльним виб!р пащентом консультанта, то вш може ухилитися в!д видач! направления до нього. У цьому випадку вш повинен порадити звернутися до шшого консультанта i довести пащентов! дощльтсть такого вибору.

(5) Якщо теля консультагщ виявляеться, що висновки консультанта i особистого лжаря не зб!гаються, пащент повинен бути пошформований про це. Особистий лжар може припинити надання CBOIX послуг, якщо пащент чи його близью в!ддадуть перевагу висновков! консультанта.

(6) Консультант не повинен п!д час хвороби, з приводу яко! вш надавав консультащю, з власно!' ш!ц!ативи викликати чи обстежувати пащента, не пошформувавши про це його особистого лжаря (за винятком невщкладиих випадюв).

Стаття 34. Надання допомоги дек!лькома Л1карями та госштал1зандя пащента

(1) Пащент не повинен страждати через розб!жност! м!ж лжуючими його лжарями. Якщо к!лька л!кар!в стльно обстежують чи лжують одного пащента, вони повинн! постшно обмшюватися шформащею; кожний !з цих л!кар!в бере на себе персональну в!дпов!дальн!сть i стежить за шформуванням пац!ента.

(2) Кожний з лшар!в мае право в!дмовитися надавати допомогу чи припинити и надавання за умови, що це не запод!е шкоди хворому i що про це будуть попереджен! його колеги.

(3) Особистий лшар повинен узагальнювати результати р!зних дослщжень, шформувати пац!ента про отриман! дан! та спостереження, пояснювати йому у зрозум!лих для нього виразах висновки, до яких прийшла трупа фах!вщв.

(4) Лшар, що взяв на себе вщповщальшсть за пац!ента у зв'язку з його госттал!защею, повинен сповштити про це особистого л!каря або л)каря, визначеного пац!ентом чи його близькими. Вш повинен 1нформувати цього лшаря про основн) р!шення щодо пащента.

Стаття 35. Д1лов! стосунки з представниками 1нших спец!альностей

(1) В штересах пац1ент!в л!кар! повинш тдтримувати колег!альн1 вщносини з представниками шших спец!альностей як з! сфери охорони здоров'я, так i шших галузей (сощальт прац!вники, психологи тощо). Медичи! пращвники повинн! поважати !хню профес!йну незалежшсть i

146

вшьний виб!р пац!ента.

(2) Л1кар повинен щдтримувати д1яльн!сть мультидисципл!нарних бригад, як! сприяють пол!пшенню обслуговування хворих, проф!лактичним заходам, доглядев! за особами похилого в!ку та пащенпв у передтермшальному стат та особами з обмеженою працездатшстю, а також проведению гумаштарних акщй.

(3) У випадку виникнення розб!жностей в запропонованих рекомендац!ях лжар може:

• звернутися в етичний ком!тет вщповщного професшного товариства;

• апелювати безпосередньо до вщповщного кер!вного органу професшного товариства.

РОЗД1Л 5. ВИКОНАННЯ ПРОФЕС1ЙНИХ ОБОВ'ЯЗКШ Стаття 36. Повага до професП л!каря

(1) Принцип поваги до свое! професп повинен бути витриманим у вс!х сферах д!яльност1 л!каря: профес!йнш, громадськш, публ1цистичтй та 1н. Кожний лжар повинен утримувагися вщ будь-яко! дп, нав!ть поза межами CBO'I'X професшних обов'язк!в, яка знещнюе повагу до медичного фаху. Своею д1яльн!стю вш повинен утверджувати повагу до професП' медика, и сутност! та громадсько'1 значущост!, сприяти збереженню та пщвищенню и престижност!.

(2) Лжар не повинен вчиняти дш, спрямованих на обмеження прав шшого л!каря як фах!вця та людини.

(3) Лжарев! (медичному прац!вников1) забороняеться сприяти ус!м, хто займаеться протизаконною медичною д1яльшстю.

Стаття 37. Меж! компетенц!! лшаря

(1) Кожний лжар, як правило, мае повноваження виконувати вс! дп у сфер! д!агностики, проф!лактики i лжування. При цьому вш не може, кр!м виняткових обставин, починати чи продовжувати лшування, давати рекомендаци в галузях, що виходять за меж! його знань, досвщу i наявних у нього можливостей.

Неетичною е постшна практика лжаря поза межами свое! профес!йно! компетенцп.

(2) Знания, досвщ i наявн! можливост! лжаря повшш! застосовуватися в кожному окремому випадку таким чином, щоб забезпечити найкраще надання медично'1 допомоги.

(3) Обов'язок лжаря — свщомо оцшити роль, яку вш може взята на себе в конкретному випадку в залежност! вщ свое! компетентност!, штелекту, обставин та середовища.

Стаття 38. В!дпов1дн1сть умов надання медично! допомоги (1) М!сце виконання профес!йних обов'язк!в лжаря повинно бути надежно устатковане, в тому числ! техн!чними засобами, що вщповщають характеру його д!ялъност!, а також дозволяють зберегги профес!йну таемницю. Л!кар повинен стежити за належним станом свого робочого м!сця i засоб!в лжування в!дпов!дно до встановлених норм и правил сучасних чинних

147

саштарно-гтешчних вимог.

(2) Л!кар може не виконувати CBOIX професшних обов'язшв в умовах, як! icTOTHO знижують як!сть медично! допомоги чи безпеку людей.

Вш повинен дбати про компетентшсть ос!б, з якими вш сшвпрацюе в наданш допомоги пащентам.

(3) Знания з ririerai е обов'язковими квал!ф!кац!йними вимогами для л!кар!в при 1хшй робот! з апаратурою, устаткуванням i потенцшно забрудненими препаратами, з якими ш доводиться машпулювати в процес! професшно! д!яльност!. Обов'язок медичних прац!вник!в — проводити обробку таким чином, щоб Hi для самих сшвробггниюв, ш для будь-яко!' людини, що вступила з ними в контакт, не !снувало ризику випадкового заражения.

Стаття 39. Шдтримання професшно! компетентност!

(1) Л!кар в!дпов!дальний за безперервне шдвищення власно!' квал!ф!каци.

(2) Лшар повинен здобувати, застосовувати i поглиблювати науков! знания, поширювати в!дпов!дну шформацш серед пац!ент!в, колег i громадськост!, одержувати консультаци i використовувати допомогу л!кар!в шших спещальностей, якщо це необзодно.

(3) Якщо лшар звертаеться за консулътащею або ствпрацюе з шшими професюналами, в!н повинен бути упевнений в i'x квал!ф!каци та компетентност!. Якщо в нього е сумшви щодо пщготовки, квал1фшацц и етагашх якостей представишь сум!жн01 професП, вш не повинен користуватися його допомогою.

(4) Якщо лшар бере на себе роль ствробггника чи кер!вника iinnoro спещал!ста, BIH повинен усв!домлювати власну вщповщальшсть i бути впевненим, що пащент отримае необхщну та як!сну допомогу.

Стаття 40. Складання профес1йних BHCHOBKIB

(1) В процес! виконання CBOIX професшних обов'язк!в л!кар повинен оформлювати медичш висновки, дов!дки, св!дчення та inuii документи в1дпов!дно до норм законодавчих постанов та регламент!в.

(2) Будь-яка довщка, розпорядження, свщчения чи документ, як! видаються л!карем, повинн! бути датоваш, складен! розб!рливо, державною мовою, п!дписан! ним, з уможливленням !дентиф!каш1 його як л!каря i автора документа.

(3) Л!кар не повинен складати довщки, якщо вони можуть бути використан! з метою зловживання, всупереч загальноприйнятим правилам та законе давству.

Стаття 41. Д1яльн1сть приватного л!каря

Л!кар, який здайснюе приватну даяльшсть, може використовувати допомогу колег та фах!вщв згщно з д!ючим законодавством Укра'ши. Його д!яльн!сть пщпорядковуеться ди основнях статей та положень даного Кодексу.

Стаття 42. Виконання професШних обов'язк!в в галуз! експертноУ медицини

148

(1) Л!кар не може бути одночасно л!карем-експертом i особистим лжарем одного и того ж хворого;

(2) Л!кар не повинен проводити експертизу, у висновках яко! защкавлен!: вш сам, один з його пац!ент!в, один з його близьких, друз!в або група ос!б, яка звернулася до нього за послугами.

(3) При одержанш завдання на експертизу л!кар повинен вщмовитися в!д нього, якщо вважае, що поставлен! перед ним питания не мають безпосереднього вщношення до медицини, його знань та його можливостей або якщо це завдання суперечить положениям чинного законодавства чи цього Кодексу.

(4) Л!кар-експерт до початку експертних дш повинен прошформувати особу, яку вш обстежуе, щодо поставленого перед ним завдання.

(5) Текст акту експертизи повинен м!стити т!льки так! дан!, як! необхщн! л!карев!-експерту для формулювання в!дпов!д! на поставлен! питания.

Стаття 43. Проведения досл!джень та випробувань на замовлення ф!рм

(1) Проведения дослщжень та випробувань здшснюеться в!дпов!дно до етичних правил, що встановлен! етичним комитетом в!дпов!дно\' медично! асоц!ац!'1 (товариства, стлки) та чинним законодавством Украши.

(2) При написали! наукових та науково-популярних праць, поданн! матер!ал!в до засоб!в масово! !нформац!'1 посилання на замовника чи спонсора е етично обов'язковим.

Стаття 44. Лшар i чинне законодавство

Л!кар зобов'язаний дотримуватися закону i повинен визнавати свою вЦшовщальшсть перед пащентом.

Стаття 45. Участь у громадському житт!

(1) У сусшльно-громадськш робот! л!кар повинен дотримуватися етичних норм поведшки. У раз! вщсутност! в!дпов!дних повноважень в!н не може обгрунтовувати власн! заяви громадського характеру авторитетом свое! професи чи професюнального сп!втовариства.

(2) Л!кар може дшитися з громадсьюстю свош досв!дом розумшня та вир!шення р!зних проблем, як! впливають на стан здоров'я населения. Л!кар повш1ен завжди пам'ятати про свою особливу громадянську роль захисника здоров'я та добробуту людини.

149

За участю Украшсысо'1 Асощацп по бюетищ в 2001-2002 роках вийшли книги

1. Кулиниченко В.Л. Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (Философско-методологический анализ). - К.: Центр практично! ф!лософи, 2001. - 240 с.

В монографии рассматривается процесс трансформации современной медицины и здравоохранения, который заключается в смене основных парадигм. В настоящее время парадигма болезни (патологии) сменяется парадигмой здоровья, а парадигма теории - этической парадигмой. Анализируются начала, основания и содержание валеософии, валеологии и биоэтики.

Адресована ученым, преподавателям, аспирантам и студентам - всем, кто интересуется развитием медицинской теории и практики.

ISBN 966-95855-8-9

2. Соцюпол1с i нова етика // Матер!али наукового симпоз!уму з м!жнародною участю «Соц!опол!с в Укра'йи: технологи практично!' побудови» (м. Ки!в, 11-13грудня2001 р.). -К., 2002. - 138с.

Зб!рка матер!ал!в, присвячених розгляду питань, пов'язаних з! створенням та функцюнуванням соцюпол!с!в, зокрема обговорення i'x зм!сту та духовно-етично! складовоТ.

Адресована науковцям, пол!тикам, астрантам та студентам.

15ВМ66.3(4укр)я43С91

3. Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее / Под ред. к.б.н. Вековшининой С.В., к.фил.н. Кулиниченко В.Л. - К.: Видавець Карпенко В.М., 2002. - 215 с.

Читатель имеет уникальную возможность познакомиться с главной работой основателя биоэтики Вана Ранселера Поттера, глубокого и оригинального ученого-мыслителя. Сегодня биоэтика - это не только система идей, объединенных общей доктриной, но и часть нашей жизни. Идеи Погтера о механизмах соединения гуманитарного и естественнонаучного знания, создании междисциплинарных этических комитетов, развитии адаптивных возможностей человека повсюду находят свое воплощение в развитии гуманистической биоэтики, международной этической экспертизе и сети этических комитетов, развитии биоэтики, валеологии, нетрадиционной медицины и т.д.

Книга адресована биологам, медикам, философам, всем тем, кто изучает биоэтику и интересуется философскими проблемами биологии, а также широкому кругу читателей.

ISBN 966-7833-20-8

4. Етичний кодекс украшського лжаря: Проект / О.Насшник, Л.Пирн-, С.Вековшинша, В.Кулш1ченко. - К.: Сфера, 2002. - 24 с.

Кодекс професшно!' етики украшського л!каря покликаний систематизувати моральш ор!ентири невщкладно!', планово!, превентивно!

150

та шших вид!в професшно! д!яльност! лшаря, а також закршити едину систему критерив оцшки етичних засад його фахово! повед!нки i ддяльност! (Стльно з громадсько! оргатзащею «1н!ц!ативи в галуз! охорони громадського здоров'я»).

Адресований л!карям, медичним пращвникам, бюетикам, ф!лософам, представникам гумаштарних наук, науковцям, астрантам та студентам.

ISBN 966-7841-30-8

5. Материалы Второго международного симпозиума по биоэтике, посвященного памяти В.Р. Поттера (г. Киев 4-6 марта 2002г.). -К., 2002. -243с.

В сборнике содержится около 350 статей по пяти разделам: теоретико-мировоззренческие основания биоэтики, биоэтические проблемы экологии, современная биомедицинская этика и деонтология, биоэтика и образование, биоэтика и здоровье человека.

Адресован биологам, медикам, философам, а также широкому кругу читателей - всем тем, кто интересуется проблемами биоэтики.

ISBN 966-7833-24-0

6. Етичн! ком!тети. Становления, структура, функци / Шд

ред. В.Л. Кул1шченка, С.В. Вековшиншо!.- К.: Видавець Карпенко В.М., 2002. - 160 с.

Зб1рка присвячена актуальшй проблем! становления та функцдавання системи етично! експертизи у сучасному сустльств!, зокрема у процес! практичного застосування сучасних бтмедичних технолог!й. Розглядаються !стор!я, св!тоглядн! та теоретичш засади, принципи, правила та процедури роботи етичних ком!тет!в, як ефективного засобу регулювання сощальних в!дносин у сфер! науково-дослщно! д!яльност! та практично! медицини. Етичн! ком!тети являють собою новий для Украши механ!зм захисту прав та пдност! людини - учасника досл!дження чи пац!ента. Метою зб!рки е поширення м!жнародного та в!тчизняного досв!ду роботи ком!тет!в, впровадження етичних принцитв i норм у науково-досл!дних та медичних закладах Украши.

Впровадження цього досв!ду та встановлення системи етично! експертизи е надзвичайно важливим для процесу гуман!зац!! ycix сфер соц!ального життя, розвитку та штеграцп 1нститут1в громадянського суспшьства, процесу утвореиня демократично! держави, а також штегрування Украши у м!жнародне ствтовариство.

Зб!рка призначена для науковц!в - медшав, 61олог1в, ф!лософ!в, соц!альних прац!вник!в, юрист!в, менеджер!в в галуз! охорони здоров'я, гголггиюв та 1нших читач!в. ISBN 966-7833-33-Х

Л!тературу можна замовити за тел. (044)205-49-87. E-mail: vsv@ln.com.ua

151