22. Ресурсний підхід до проблеми інформації.

Дуже специфічним ресурсом сучасного виробництва стає інформація, що є умовою та елементом будь-якої виробничої діяль­ності. Інформацію називають ресурсом ХХІ століття. Високими темпами розвиваються ринки інформаційних ресурсів. Дедалі більша частка в діяльності людей належить інформаційним технологіям, Internet. Інформація нині використовується для заміщення живої праці, сировини та енергії, стає необхідним елементом у формуванні доданої вартості продукції . Нині продукцію розрізняють за рівнем її інформаційного вмісту: інформація створює додану вартість більш інтенсивно, ніж інші складові. Інформація як важлива складова продукції стала правилом, а не винятком і поширюється поступово майже на всі галузі економіки. Однак варто зазначити, що існують деякі базові галузі промисловості, де матеріальні складові й надалі переважатимуть всі інші компоненти.Інформація нині стає новим джерелом доданої вартості, невід’ємною складовою виробничого потенціалу підприємства, ос­кільки існує та впроваджується у вигляді результатів наукових розробок, проектів і конструкторських рішень, а також у вигляді знань, навичок і досвіду персоналу підприємства. Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:  даних про ринки збуту, про потреби та іншої маркетингової інформації;науково-технічних розробок нових продуктів, матеріалів, технологій тощо;методик сучасних форм і методів планування, контролю, аналізу тощо;розробок щодо організації виробництва, праці та управління; пакетів програм для обробки економічної, науково-техніч­ної, соціально-політичної інформації для підтримки системи прий­няття рішень на виробництві; документів (законів, інструкцій тощо), які регулюють діяль­ність підприємства та його зв’язки із середовищем; банків даних і знань загального та спеціального спрямування тощо. Інформацію не можна віднести до жодної зі звичних груп матеріальних ресурсів, однак без неї неможливо поєднати всі ресурси в систему певного типу з характерними ознаками — вироб­ниче підприємство конкретної галузі, наукову організацію чи державну установу, — що різняться комбінацією ресурсів.Як і будь-яка інша ресурсна стратегія, інформаційна стратегія має містити такі складові: обсяг та тип необхідної інформації, джерела формування та поповнення, напрямки використання, варіанти розподілу.

23.Комунікативний підхід до проблеми інформації.

Інформація в значенні повідомлення про стан справ, відомостей про щось, які передаються людьми, містить у собі комунікативну програму виникнення особливого функціонального типу мови, який можна назвати інформаційним. Такий тип реалізується в інформаційних жанрах і характеризується лаконічністю, типізованістю образу автора, однолінійністю, порівняно невеликим обсягом .У принципі такий підхід відповідає тенденції, що окреслилася в 80-90-х роках і полягає у перенесенні акцентів з мови як системи на текст як комунікативну одиницю найвищого порядку, бо текст являє собою не тільки продукт, а й образ і об'єкт мотивованої та цілеспрямованої комунікативно-пізнавальної діяльності. Останнім часом учені почали виділяти компетентність як окремий підхід до навчання мови. Компетентісний підхід забезпечує формування низки компетенцій, якими має оволодіти кожний мовець. У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти виділяють загальні компетенції (знання світу, соціокультурні знання, практичні вміння і навички) та лінгвістичні, комунікативні, соціолінгвістичні, дискурсивні та інші компетенції^.Виходячи з того, що компетенції є системою знань, умінь і навичок, які дозволяють особистості виконувати певні дії, цей підхід орієнтує на розвиток загальних і комунікативних мовленнєвих компетенцій. Сформовані компетенції використовуються з необхідності в різних контекстах залежно від умов і потреб мовленнєвої діяльності, до яких належать мовленнєві процеси продукування або сприйняття висловлювань (текстів), пов'язаних із певними темами у специфічних сферах спілкування. Визначені аспекти навчання української мови підпорядковані найголовнішому — комунікативному. Вона тісно пов'язана з практичною спрямованістю, на яку орієнтують концепції мовної освіти, що ґрунтуються на Загальноєвропейських рекомендаціях із мовної освіти. Головне завдання такого підходу — формування комунікативно компетентної особистості, здатної вільно й легко висловлюватися з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якості свого мовлення. Комунікативний підхід створює умови для свідомо-мовленнєвої діяльності учнів, чия мовленнєва практика ґрунтується не тільки на знаннях мовної системи, а й на діяльності спілкування. В умовах стандартизованої мовної освіти комунікативний підхід набув нового змісту. Він став головною метою навчального процесу — формування комунітивної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях^.

24. Інформація та знання. Інформація відіграє в житті людей величезну роль. Ми одержуємо її за допомогою наших органів почуттів з навколишнього світу, за допомогою розмовної мови від інших людей або із книг, добуваємо в процесі діяльності.Інформація для людини — це знання, які він одержує з різних джерел. Людське суспільство в міру свого розвитку досліджувало навколишній світ, накопичуючи про нього інформацію. Знання про навколишній світ і про самого себе дозволяють людині краще пристосуватися до життя.Повідомлення, отримане людиною, може поповнити його знання, якщо відомості, що містяться в ньому, є для людини зрозумілими й новими. Наприклад, навряд чи комусь із ваших знайомих буде зрозумілий арабський текст.Не знаючи коду, ви не зможете зрозуміти й зміст простого, на перший погляд, повідомлення: 55 288 1 498.Навряд чи поповнить ваші знання, приміром, такий от текст рідною мовою, узятий з математичної енциклопедії: «Резонанс — явище збільшення амплітуди змушених коливань при наближенні частоти зовнішнього впливу до однієї із частот власних коливань динамічної системи».Таким чином, інформація зрозуміла, якщо вона виражена мовою, доступною для одержувача.Разом з тим, зовсім зрозуміле повідомлення «Трикутник — фігура, що має три кути й три сторони» не розширить ваші знання, тому що не є для Вас новою. Вона для вас неінформативна, хоча це ж повідомлення буде нести інформацію для учнів 1 класу. Таким чином, інформативність конкретного повідомлення залежить від життєвого досвіду, знань одержувача інформації. Усі знання, які має кожний з нас, умовно можна розділити на дві групи: факти й правила.До фактів відносяться знання про певні явища (сонячні й місячні затьмарення відбуваються тоді, коли Сонце, Місяць і Земля у своєму видимому взаємному переміщенні займають положення на одній лінії), подіях (перший персональний комп'ютер фірми IBM з'явився в 1981 році), властивостях об'єктів (вага першої електронної обчислювальної машини рівнялася 30 тоннам) і залежностях між об'єктами (у квадрата всі кути прямі й усі сторони рівні). Опис фактів можна починати зі слів: «Я знаю, що ...». До правил відносяться знання про послідовності дій, спрямованих на досягнення деякої мети (виконати фонетичний розбір слова, обчислити периметр багатокутника,  вилікуватися від застуди, прибрати свою кімнату і так далі). Опис правил можна починати зі слів: «Я знаю, як ...» або « Для того, щоб ...». Одержання знань, або пізнання реальної дійсності — це її відбиття у свідомості людини. Існує дві форми пізнання: почуттєве (за допомогою органів почуттів) і логічне, яке називають ще абстрактним мисленням.