Задача 18

Коефіцієнт ритмічності виробництва розраховується за допомогою наступних формул:

1. При врахуванні лише від’ємних відхилень (недовиконань):

,

де: Q_і^ф, Q_і^пл – відповідно плановий і фактичний випуск продукції за і-й інтервал часу (період); Q_заг^пл – загальний плановий обсяг випуску продукції за весь плановий період часу.

2. При врахуванні як від’ємних, так і додатних відхилень від плану (недовиконань і перевиконань):

.

Задачі 19-21

При виготовленні партії з п однакових предметів праці можна використовувати один із наступних видів руху предметів праці:

• послідовний,

• паралельний,

• змішаний (послідовно-паралельний).

Сутність послідовного руху полягає в тому, що кожна подальша операція починається тільки після закінчення виготовлення всієї партії предметів праці на попередній операції. При цьому устаткування у межах оброблення однієї партії предметів праці (виробів) працює без простоїв. Тому технологічний цикл виготовлення партії з п виробів на т операціях розраховується за формулою:

,

де t_i – трудомісткість (тривалість) обробки одного предмета праці на одній відповідній операції.

Сутність паралельного руху полягає у тому, що з операції на операцію вироби передаються рівними транспортними партіями, при цьому з кожною партією виконується робота на всіх операціях технологічного процесу без перерв, тобто без затримки виробів. Тривалість технологічного циклу визначається за формулою:

,

де t_i^max – час обробки одного предмета праці на найбільш тривалій операції.

Сутність паралельно-послідовного руху полягає в тому, що вся партія поділяється на частини, так звані транспортні партії. Транспортна партія обробляється на кожній операції без перерв, після чого її можна передавати на подальшу операцію, не очікуючи завершення роботи на інших транспортних партіях. Це приводить до скорочення технологічного циклу, тривалість якого визначається за формулою:

,

де t_i^б, t_i^м – тривалість обробки одного предмета праці відповідно на більшій і меншій за тривалістю обробки операціях. Операція вважається більш тривалою, якщо вона розташована у технологічному процесі між двома менш тривалими; операція вважається меншою за тривалістю, якщо вона розташована між двома більш тривалими; якщо операція розташована між більшою і меншою за тривалістю, то вона не вважається ні більшою, ні меншою (нейтральною) і у відповідній частині формули не враховується.

Правила побудови графіків руху предметів праці розглядаються на практичних заняттях та в літературі.

Задача 22

Для раціональної організації потокового виробництва велике значення має визначення оптимальної змінної програми. Оптимальна (раціональна) змінна програма – така змінна програма потоку, при якій досягаються найкращі техніко-економічні показники. Вибір її може здійснюватися за різними критеріями: по максимуму продуктивності праці, використання робочого часу, завантаження устаткування, по мінімуму питомих зведених витрат тощо. Найбільш простим та зручним у застосуванні є показник використання робочого часу.

Послідовність визначення оптимальної змінної програми:

1. Визначають максимально можливий обсяг програми (в задачі розраховувати не потрібно,Р_тах=800 од.):

, або ,

де К^ор – орієнтовна кількість виконавців в потоці; Т_зм – тривалість зміни; Н_ч – норма часу; ВП – річна виробнича потужність підрозділу; Квп – коефіцієнт використання виробничої потужності; п – кількість змін роботи; Др – число робочих днів.

2. В рамках Р_тах вибирають можливі варіанти змінних програм. Для цього визначається крок змінної програми ΔР = 5% від максимальної змінної програми (в задачі він дорівнює 100 од.)

3. По кожному варіанту змінної програми визначають розрахункову і округлену кількість робітників.

,

де К^р_і, К^р – відповідно розрахункова кількість робітників на і-й операції і загальна; НВ_і – норма виробітку на операції.

Округлення виконується за такими правилами:

, ,

де [К^р_і] – ціла частина числа; 0,1 – 0,15 означає, що можливе перевантаження на одного робітника на машинній операції на 10%, на ручній – на 15%.

При округленні в сторону більшого цілого виникають втрати у використанні робочого часу – втрати від некратності. Вони розраховуються на операції і в потоці:

.

Втрати часу від некратності можуть бути зменшені шляхами:

• суміщення операцій;

• розробки організаційно-технічних заходів (новий вид устаткування, запровадження передових прийомів праці і т. ін.);

• вибір оптимального змінного завдання.

4. Для кожного значення змінної програми визначають показник використання робочого часу:

.

5. Із всіх можливих варіантів вибирають оптимальний, тобто той, в якому коефіцієнт використання робочого часу найвищий.

Розрахунок оптимальної змінної програми для зручності виконується в таблиці.

Номер операції	Машинна чи ручна	Норма виробітку (НВ)	Ртах = 800 од.		Р = 800-100=700 од.		Ртіп = 600 од.
			Кір	Кіо	Кір	Кіо	Кір	Кіо
1.	М	700
2.	М	400
3.	Р	210
4.	Р	370
5.	М	150
6.	Р	620
7.	Р	580
8.	Р	490
9.	Р	810
10.	М	450
-	-	-	∑Кір	∑Кіо	∑Кір	∑Кіо	∑Кір	∑Кіо