
- •Кафедра менеджменту
- •Київ кнутд 2008
- •Вимоги до змісту та оформлення контрольних робіт
- •Робоча програма дисципліни
- •Тема 1. Основи теорії організації праці
- •Тема 2. Трудовий процес, прийоми та методи праці
- •Тема 4. Основи нормування праці
- •Тема 5. Методи нормування праці
- •Тема 10. Основні напрямки подальшого вдосконалення організації оплати праці
- •Тема 12. Управління працею на підприємстві
- •Теоретичні питання до контрольної роботи.
- •Задача 1 Аналітично-дослідний метод нормування праці.
- •Дані хронометражного спостереження на операції
- •“Строчіння 1 ряду канта для кирзових чобіт”
- •Дані хронометражного спостереження на операції “Вистьобати відліт підкоміра”
- •Методичні вказівки до роз’язання задачі 1
- •Основні умовні позначення:
- •Задачі 4 – 6
- •Задачі 7 – 9
- •Задачі 10 – 13
- •Задача 14
- •Задачі 15 – 17
- •Задача 18
- •Задачі 19-21
- •Задача 22
- •Задачі 23 – 25
- •Перевірка правильності розрахунків:
- •Задача 26
- •Норма зносу інструменту (машинний час роботи інструменту до повного зношення), год.:
- •Потреба дільниці в інструментах для виконання річної програми:
- •Задача 2 Аналітично-розрахунковий метод нормування праці
- •Трикотажне виробництво
- •Методичні вказівки до роз’язання задачі 2
- •Для швейного виробництва
- •Задача 3
- •Швейне і взуттєве виробництво
- •Трикотажне виробництво
- •Методичні вказівки до роз’язання задачі № 3
- •Задача 4
- •Методичні вказівки до розв’язання задачі №4
- •Список рекомендованої літератури
Задача 14
Кількісна оцінка рівня організації праці в цеху визначається за допомогою наступних коефіцієнтів:
Коефіцієнт поділу праці характеризує використання робочого часу і спеціалізацію робітників:
,
де: tн.р. – час виконання роботи, не передбаченої завданням; Тзм – тривалість зміни; Ч – чисельність робітників в цеху.
Коефіцієнт раціональності прийомів праці характеризує використання робочого часу:
за даними хронометражного спостереження:
,
де:
- середні затрати часу на виконання
одного прийому;
- затрати часу на виконання одного
прийому передовими робітниками; т
– кількість прийомів на протязі зміни;
в разі, коли неможливо провести хронометраж:
,
де: Чн.н. – чисельність робітників, які не виконують норму; Чн.с. – чисельність робітників, які виконують норму нижче середнього рівня; Кв.н. – середній коефіцієнт виконання норм; q1 i q2 – відхилення виконання норм від середнього рівня.
,
де: Кв.н.1 – коефіцієнт виконання норм робітниками, що не виконують норму; Кв.н.2 – коефіцієнт виконання норм робітниками, що виконують норму нижче середнього рівня.
Коефіцієнт організації робочих місць характеризує відповідність робочих місць типовим проектам:
,
де: Nтип. – кількість робочих місць за типовим проектом.
Коефіцієнт трудової дисципліни:
,
де: tв.п. – час внутрішньозмінних простоїв; Тц.п. – час цілоденних простоїв; Тпл – плановий фонд робочого часу за місяць.
Коефіцієнт нормування праці:
,
де: Чн.пр. – чисельність робітників, праця яких нормована; Кн.н. – коефіцієнт напруженості норм.
.
Задачі 15 – 17
Основні правила побудови сітьових графіків:
Сітка будується зліва направо, форма сітки повинна бути по можливості простою. Роботи потрібно зображати стрілками, які не мають масштабу і не повинні пересікатися.
Кожна робота починається і закінчується подіями.
Якщо робота виконується після часткового виконання попередньої, то попередню роботу потрібно розділити на частини, що розглядаються як самостійні роботи.
Для відображення складних взаємозв’язків робіт слід використовувати залежності та додаткові події.
Аналітичний метод розрахунку параметрів сітьового графіка оснований на залежностях, що витікають із визначення суті параметра. Розрахунок ведеться за формулами в наступній послідовності:
Визначається найбільш ранній із можливих термінів здійснення подій – термін, необхідний для виконання всіх попередніх робіт. В сітьовому плануванні прийнято, що ранній термін здійснення початкової події завжди дорівнює нулю. Для завершальної події СГ він дорівнює тривалості критичного шляху. Якщо події, що розглядається передує кілька робіт і подій, то ранній термін її здійснення потрібно розраховувати по кожному варіанту, а зупинитись на максимальному значенні.
Визначається пізній термін здійснення подій, причому розрахунок починають із завершальної події. Особливістю завершальної події є те, що пізній і ранній терміни її здійснення мають однакове значення і дорівнюють тривалості критичного шляху. Якщо події, що розглядається, передує кілька робіт і подій, то розрахунки ведуться по кожному із варіантів, після чого потрібно вибрати з них мінімальне значення.
Розраховується вільний і повний резерв часу. Роботи і події, резерв часу яких дорівнює нулю, лежать на критичному шляху.
Матричний спосіб. Для розрахунку параметрів СГ складають матрицю з п+1 строк та п+1 стовпців (де п – кількість подій). В матриці виділяють головну діагональ. Клітинки, що розташовані на головній діагоналі, називаються головними. Ті клітинки, що розташовані вище головної діагоналі, називаються верхніми клітинками, а ті, що розташовані нижче, - нижніми. Тривалість кожної роботи зазначається одночасно в чисельниках верхніх і нижніх клітинок, номери строк і стовпців яких співпадають відповідно з номерами початкової і кінцевої події даної роботи.
Для верхніх клітинок номер строки відповідає початковій події роботи, а номер стовпця – номеру останньої події даної роботи. Для нижніх клітинок навпаки.
Етапи заповнення матриці:
Визначають значення знаменників верхніх клітинок і чисельників головних клітинок. Для цього:
в чисельник першої головної клітинки (0–0) записують значення раннього терміну здійснення вихідної (початкової) події, яке дорівнює нулю. А в знаменники клітинок строки і=0 – значення ранніх термінів закінчення робіт, що виходять з початкової події. Вони розраховуються як сума чисельника головної клітинки і чисельника відповідного стовпця.
В чисельнику головної клітинки 1-1 записують значення знаменника верхньої клітинки 0-1. Після цього розраховують значення ранніх термінів закінчення робіт, що виходять з події 1.
Аналогічно розраховуються знаменники верхніх клітинок і чисельники головних клітинок для всіх інших строк. Але, якщо в стовпці є декілька заповнених верхніх клітинок, то чисельник головної клітинки цього стовпця дорівнює максимальному значенню серед знаменників верхніх клітинок.
Визначають знаменники нижніх і головних клітинок.
Розрахунок починається з останньої головної клітинки, чисельник і знаменник якої дорівнює тривалості критичного шляху. Знаменники нижніх клітинок останньої строки знаходять, віднявши значення їх чисельників від величини знаменника головної клітини цієї строки. Для передостанньої головної клітини значення її знаменника буде дорівнювати значенню знаменника нижньої клітини, що знаходиться в передостанньому стовпці.
Аналогічно ведуться розрахунки по всім іншим строкам і стовпцям аж до початкової події. Але, якщо в стовпці є декілька заповнених нижніх клітинок, то знаменник відповідної головної клітинки дорівнює мінімальному значенню.
Із матриці безпосередньо можна отримати:
тривалість критичного шляху – число в останній головній клітинці;
ранні терміни здійснення подій – це чисельники головних клітинок;
пізні терміни здійснення подій – знаменники в головних клітинках;
резерви часу подій – різниця між знаменниками і чисельниками в головних клітинах;
ранні терміни початку робіт – чисельники головних клітинок для робіт, що розташовані у відповідних строках вище головної діагоналі;
ранні терміни закінчення робіт – знаменники верхніх клітинок;
пізні терміни початку робіт – знаменники нижніх клітинок;
пізні терміни закінчення робіт – знаменники головних клітинок для робіт, що розташовані у відповідних строках нижче головної діагоналі.