Тема 2. Генезис і еволюція фінансів

План

2.1. Історична сутність та генезис фінансів.

2.2. Фінанси часів Київської Русі.

2.3. Фінанси України в ХV-ХVІІІ століттях.

2.4. Фінанси Російської імперії ХVІІ-ХІХ століть.

2.5. Фінанси в період Жовтневої революції та в післяреволюційний період.

2.6. Фінансове становище України в першій половині ХХ століття.

2.7. Фінанси України другої половини ХХ століття та на сучасному етапі.

1. Історична сутність та генезис фінансів

Фінанси — важлива, складна та багатогранна економічна категорія, яка являє собою державно-організовану систему грошових відносин у суспільстві. Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль в процесі суспільного виробництва визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави.

Виникнення фінансів пов'язане з існуванням держави і товарно-грошових відносин. Держава для виконання покладених на неї функцій потребувала певних грошових коштів, які могла отримати в результаті розподілу суспільного продукту.

Еволюція терміну "фінанси"

Термін "фінанси" походить від латинського "finis", що означає кінець, завершення, фініш. Цим терміном визначалося завершення грошового платежу, тобто остаточний розрахунок між державою в особі її правителя та населенням. Особи, які сплатили кошти на користь монарха, судді або інших державних органів, отримували на руки документ, який мав назву fine.

Саме назва цього документу послужила підставою для виникнення середньовічного латинського терміну "finansia", що означає "обов’язковий платіж". Вперше він був застосований в Італії у ХШ столітті, зокрема у Флоренції, Венеції, Генуї, де були добре розвинені торгівля, грошові розрахунки та банківська справа. Цим поняттям позначалися платежі та внески, що здійснювалися на користь держави. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство нижчого рівня: земство, міська община тощо.

В деяких країнах термін "фінанси" мав негативне значення. В Німеччині він використовувався в контексті зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо.

Вперше у сучасному трактуванні категорія "фінанси" почала застосовуватись у Франції, латинське "finansia" перетворюється на французьке "finanse", що означає готівку або дохід. Ввів у науковий обіг це поняття французький професор Ж. Боден у праці "Шість книг про республіку" (1577 р.). У ті часи фінансами вважали сукупність грошових коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

З часом, крім державного господарства, до складу фінансів почали включати фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути.

У ХХ столітті фінанси досягають найвищого розквіту з розширенням і вдосконаленням функцій держави. Товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах, категорія "фінанси" набула міжнародного розповсюдження і почала відтворювати відносини між населенням та державою з приводу створення і використання державних фондів грошових коштів.

Основні передумови виникнення фінансів:

1. Наявність держави;

2. Товарне виробництво – оскільки фінанси мають вартісний характер і пов’язані з товарно-грошовими відносинами;

3. Дія закону вартості – товар може бути обміняним на інший лише за умови рівновеликих витрат суспільно необхідної праці на їх виробництво, тобто за умов їх однакової вартості;

4. Принцип розподілу згідно витраченої праці або принцип матеріальної зацікавленості.

Основні етапи розвитку фінансів:

І етап характеризується нерозвиненою формою фінансових відносин, яким був притаманний неявний (прихований) характер, що відображалось у формуванні державних доходів переважно за рахунок податків у натуральній формі та трудових повинностей.

ІІ етап характеризується формуванням різноманітних фінансових систем, високим ступенем впливу фінансів на економіку, значним розмаїттям фінансових відносин.

Ознакою фінансових відносин є виникнення держав, створення державних скарбниць, їх наповнення та використання.

Передумови виникнення перших держав:

- політичні:

1. Охорона інтересів правителя держави;

2. Охорона інтересів власника майна;

3. Охорона кордонів держави.

- економічні:

1. Удосконалення знарядь праці;

2. Поділ виробничої сфери на землеробство та ремісництво;

3. Збільшення виплавки та виробів з металів;

4. Поява додаткового продукту.

Фінанси стародавніх держав базувались на основі доходів від податків, данини та зборів для утримання правителя держави, оборону та інше.

Передумови виникнення фінансових відносин Вавілонії у IV тис. до н.е.:

• Розвиток ремесел, розширення торговельних відносин;

• Розвиток міжнародної торгівлі;

• Виникнення податків;

• Поява банків, які надавали кредити під відсотки;

• Розвиток будівництва, науки, медицини.

Кодекс законів царя Хаммурапі (1792 – 1750 рр. до н.е.) – одна з найперших значних пам’яток правової та економічної думки в стародавніх країнах Сходу. Він складався з 282 статей і включав широкий перелік норм, якими мали керуватися громадяни Вавілонії. За допомогою даного кодексу цар намагався закріпити такий суспільний устрій, за якого провідну роль мали відігравати середні та дрібні рабовласники.

Джерела доходів державної скарбниці:

- доходи від торгівлі;

- податки;

- мито;

- штрафи;

- військова здобич;

- данина від завойованих земель;

- доходи від продажу рабів.

Напрямки витрат з державної скарбниці:

- на утримання володаря держави;

- на укріплення міст;

- на будівництво храмів;

- на утримання армії;

- на іригацію (систему зрошування).

Державна скарбниця Стародавнього Єгипту поповнювалась за рахунок:

• Розвитку ремесел як основи обліку в державі та сплати податків;

• Надходження зборів від торгівлі рабами, худобою, металами, деревиною, пряжею, зерном, тканинами, посудом, шкірою, прянощами, парфумами, золотом, прикрасами.

Влада фараона та жерців вела документальний облік людських та матеріальних ресурсів, податків.

Грошово-ваговою одиницею Стародавнього Єгипту були дебен із золота та утен із срібла.

У Єгипті за династії Птоломеїв намітилися основні засади економічної та соціальної політики нової елліністичної держави, сформувалися податкова система та адміністративний апарат. Вся господарська система регулювалась цілою низкою указів та постанов. Серед них – "Податковий устав" 257 р. до н.е., на основі якого стягувалися податки в Єгипті того часу.

Китай у ІІ тис. до н.е. був одним із центрів цивілізації:

- реміснича діяльність цінувалась і заохочувалась;

- світовий монополіст шовку, порцеляни, чаю;

- внутрішня торгівля призвела до зародження грошей, якими спочатку були черепашки-каурі, а згодом металеві гроші;

- паперові гроші у Китаї почали друкувати у VIII ст. н.е.

Джерела наповнення державної скарбниці Стародавнього Китаю:

1. Податки з населення;

2. Податки з гір та озер;

3. Торговельні збори на ринках;

4. Доходи від монополії на сіль та залізо.

Однією з найбільш відомих і розвинених цивілізацій в історії людства була давньогрецька, або еллінська. Першу податкову систему було створено ще в ІІ тис. до н.е. на о. Кріт.

У державі велась мінна торгівля і роль грошей виконувала велика рогата худоба. У зовнішній торгівлі основними статтями експорту були вино, олія, оливи, кераміка, металовироби.

На межі І тис. н.е. функції грошей виконували металеві бруски із срібла, основою якого був талант 26,2 кг, в 6-7 ст. до н.е. почали чеканити драхми, монети із золота і срібла.