§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду є другою і основною формою (видом) тимчасового запобіжного заходу в українському кримінально­му процесі, мета якого полягає у тому, щоб припинити кримінально протиправ­не діяння особи, попередити її уникнення від слідства і суду, запобігти фальси­фікації нею доказів та інших спробах завадити кримінальному провадженню.

Стаття 207. Законне затримання

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою

37 цього Кодексу.

452

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1. при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору­ шення;

2. безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчи­ ненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій за­ коном надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негай­ но доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

1. Частина 1 коментованої статті категорично забороняє будь-кому затри­ мувати особу без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, визначених у Кри­ мінальному процесуальному кодексі України.

2. Одним із таких випадків є смілива новела нового КПК України та окре­ ма форма (вид) затримання без ухвали слідчого судді, суду - «законне затри­ мання». Суть його полягає у тому, що право затримати будь-яку особу, крім судді і народного депутата України (ст. 482 КПК), тепер має «кожен»: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосе­ редньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервно­ го переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Термін «кожен» означає абсолютно кожного, без винятку, будь-яку люди­ну, аби вона не була особою, якій законом надано право здійснювати затриман­ня (уповноваженою на затримання службовою особою).

Вираз «при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору­шення» охоплює як дії з вчинення кримінального правопорушення, так і дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення. Затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення має місце тоді, коли часова і просто­рова ознаки находження особи щодо події і місця вчинення кримінального пра­вопорушення дають підстави запідозрити особу в його вчиненні, а тим більше, якщо затримання здійснюється потерпілим чи очевидцем події.

Законним затримання під час переслідування особи буде лише тоді, коли дії з переслідування були безперервними, суцільними, істотно не припинялися в часі.

3. «Кожен», хто затримав особу, не вправі вчиняти щодо неї жодних інших дій - застосування сили чи свавілля, окрім пов'язаних з власне затриманням, необхідних і достатніх для обмеження затриманої особи в свободі пересування, та тимчасового вилучення майна у вигляді речей, документів, грошей тощо, використаних як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушен­ ня та (або) зберегли на собі його сліди (п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК), а зобов'язаний

453

негайно доставити її до уповноваженої службової особи та передати їй вилу­чене майно або негайно повідомити уповноважену службову особу про затри­мання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбаче­ не покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його

вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому чис­ лі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого суд­ ді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який пе­ редбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, по­ винна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою під­ стави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування від­ повідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обгрунто­ ваності затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, склада­ ється протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затри­ мання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затри­ мання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги за­ триманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вруча­ ється затриманому, а також надсилається прокурору.

454

6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального орга­ну України при виконанні ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1. Затримання уповноваженою службовою особою (особою, якій нада­ но право здійснювати затримання Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Службу безпеки України» тощо) без ухвали слідчого судді, суду з-поміж інших форм (видів) затримання є найбільш поширеним (має найбільшу питому вагу).

Таку форму (вид) затримання треба чітко відрізняти від адміністративно-правового затримання, яке не має кримінального процесуального характеру.

2. Оскільки уповноважені службові особи мають бути обізнані із законо­ давством стосовно підстав та порядку затримання, що має характер криміналь­ ного процесуального, їм надано право на затримання без ухвали слідчого судді, суду тільки особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене пока­ рання у вигляді позбавлення волі, і лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

3. Неприпустимо використовувати затримання як засіб примусу підозрю­ ваного, обвинуваченого до визнання ним вини.

4. Про значення виразів: «під час вчинення злочину або замаху на його вчинення», «безпосередньо після вчинення злочину» див. п.п. 5, 6 коментаря до ст. 207 КПК. Однак слід мати на увазі, що уповноважена службова особа має право на затримання особи, підозрюваної у вчиненні чи замаху на вчинення лише злочину, а «кожен», - на затримання у вчиненні або замаху на вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

Під очевидцем слід розуміти того, хто спостерігав власне злочинне діяння і безпосередньо вказує на злочинця. Ним не є особа, яка спостерігала дії, що передували події злочину (сварку, підшукування знаряддя злочину тощо) або відбувалися по її завершенні.

Сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин як підстава затримання означає, що, по-перше, ознак має бути кілька, незалежно від того, де саме - лише на тілі, тільки на одязі, на місці події, на двох чи на усіх цих об'єктах, по-друге, ці озна­ки мають бути явними, тобто видимими, очевидними, по-третє, вони мають бути в єдності, по-четверте, вони повинні вказувати, тобто бути інформацією (фактичними даними) про вчинення злочину саме цією особою і, по-п'яте, бути фактичними даними про вчинення нею злочину тільки що (щойно).

5. Про особливості затримання народного депутата України, судді Кон­ ституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного під час

455

здійснення ним правосуддя, кандидата у Президенти України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, голови Рахункової палати, його першо­го заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової па­лати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника див. ч. 1 ст. 485 та коментар до неї.

6. Якщо затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину з підстав, пе­редбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 коментованої статті вимагає від уповноваженої служ­бової особи, яка здійснює затримання без ухвали слідчого судді, суду миттєвих оціночних у процесуальній ситуації зусиль, то затримання з підстав, передба­чених ч. 2 цієї статті, навпаки, - глибокого аналізу того, що особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штра­фу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та, в першому виключному випадку, - підозрюваний не виконав конкретних обов'язків (обов'язку), покладених на нього при обранні запобіжного заходу (пошкодив, наприклад, електронний засіб контролю, який як обов'язок його носити був покладений на підозрюваного при обранні до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту), а у другому виключному випадку, - не виконав у встановленому ч. 6 ст. 182 КПК та визначеному ухвалою слідчого судді, суду порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання доку­мента, що це підтверджує.

7. Обшук затриманої особи уповноваженою службовою особою, а також слідчим, прокурором як процесуальна дія може бути проведений, якщо це буде визнано за доцільне, за участі не менше двох понятих (ч. 7 ст. 223 КПК), із за­прошенням потерпілого, захисника, інших учасників процесу, а з метою одер­жання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, - спеціаліста (ч. 1 ст. 236 КПК). Про обшук та його наслідки складається протокол як складова протоколу затримання або як окремий процесуальний документ, який підпису­ється всіма особами, що брали участь у цій процесуальній дії. Такий протокол належним чином проведеного обшуку є документом як доказом у кримінально­му провадженні (ст. 99 КПК).

Виконання негайно після затримання уповноваженою службовою особою дій, передбачених ч. 4 ст. 208 КПК, необхідне для реального і своєчасного за­безпечення прав, свобод та законних інтересів затриманої особи, передусім для забезпечення її права на захист як від затримання, так і від підозри у вчинені

злочину.

Протокол затримання - комплексний правозастосовчий акт, який по­винен відповідати формі та елементам змісту, що висуваються процесуаль­ним законом до протоколу як форми фіксування кримінального провадження (ст. 104 КПК), і обов'язково має містити: місце, дату і точний час (годину і хвилину) затримання відповідно до моменту, з якого особа згідно із законом (ст. 209 КПК) стає затриманою; підстави затримання; результати особистого обшуку, якщо він проводився; заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходи­ли; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого.

456

У разі, якщо не проводився обшук затриманого, складається лише про­токол затримання, який підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу, також як обов'язковий акт забезпечення його права на захист, негайно під розпис вручається затриманому і надсилається прокурору як орга­ну, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

У разі ж проведення після затримання особистого обшуку та відображен­ня його перебігу і наслідків в одному протоколі такий комплексний протокол підписує особа, яка його склала, затриманий та всі учасники обшуку і присутні при ньому, в тому числі присутній при цьому офіційний представник (пред­ставники) розвідувального органу України, якщо мало місце затримання спів­робітника кадрового складу цього органу. Подальша робота з таким протоко­лом аналогічна роботі з протоколом затримання.

Стаття 209. Момент затримання