1. За постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2. За ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні кло­ потання прокурора про арешт цього майна;

3. У випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

_І

1. Прокурор уповноважений винести постанову про визнання безпідстав­ ним тимчасове вилучення майна, коли немає достатніх підстав вважати, що вилучені речі, документи, гроші підшукані, виготовлені, пристосовані чи ви­ користані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпе­ чення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обі­ гом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

2. У разі винесення слідчим суддею чи судом ухвали про відмову у задово­ ленні клопотання прокурора, клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про арешт майна, тимчасове вилучене майно також повертається особі, у якої воно було вилучено. Таке рішення приймається у разі, якщо немає достатніх підстав вважати, що речі, які є майном підозрюваного, обвинуваченого, не від­ повідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК.

3. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилу­ чено, у разі: 1) якщо клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово ви­ лученого майна було подано до суду пізніше наступного робочого дня після ви­ лучення майна; 2) клопотання про тимчасовий арешт майна надійшло до суду після закінчення 72 годин з моменту його вилучення.

4. Про можливість отримання володільцем вилученого у нього майна він повідомляється письмово. Копія повідомлення долучається до кримінального провадження. У розписці отримувач вказує дані свого паспорта або іншого до­ кумента, який посвідчує його особу, та місце проживання. У разі неможливості особистої явки власника майна воно може бути отримано за дорученням іншою особою, розписка якої разом з дорученням приєднується до справи. Якщо влас­ ником є підприємство, установа, організація, майно передається їх представ­ никам за наявності доручення, документа, що засвідчує особу, і під розписку.

384

385

Глава 17. Арешт майна

Стаття 170. Підстави для арешту майна

1. Арештом майна ( тимчасове позбавлення підозрюваного, обви­ нуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на май­ но якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

2. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арени на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони від­ повідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодек­ су. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

3. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебува­ ють у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюва­ ного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпеч­ не діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

4. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджа­ тися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх не застосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження від­ повідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.