1. Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання згідно з цим Кодексом.

2. Міністерство юстиції України повідомляє запитуючій стороні про результати виконання вироку суду іноземної держави.

1. Набрання ухвалою суду про виконання вироку суду іноземної держа­ ви законної сили, звернення до виконання та порядок її виконання тощо від­ бувається у загальному порядку, встановленому КПК (див. коментар до розді­ лу VIII КПК).

2. Обов'язок Міністерства юстиції України повідомляти запитуючій сто­ роні про результати виконання вироку суду іноземної держави обумовлюється вимогами міжнародних договорів щодо взаємної поінформованості з питань виконання вироків судів іноземних держав. Запитуюча держава зобов'язана без затримки повідомляти запитувану державу про будь-яке рішення чи процесу­ альний захід, прийняті на її території, який призводить до припинення права на виконання (ч. 2 ст. 12 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримі­ нальних вироків від 28 травня 1970 p.).

Треба зазначити, що взяття під варту засудженої особи владою держави виконання вироку має силу зупинення виконання вироку в державі винесення вироку. Держава винесення вироку може більше не виконувати вирок, якщо держава виконання вироку вважає виконання вироку закінченим (ст. 8 Конвен­ції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 p.). Держава виконання вироку надає державі винесення вироку інформацію стосовно виконання ви­року: а) коли вона вважає, що вирок виконано; б) якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку; в) якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення (ст. 15 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 p.).

Стаття 605. Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання

1. Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є запит уповноваженого (центрального) органу іно­земної держави, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї, а також інші обставини, передбачені за­коном України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Положення статей 605-612 цього Кодексу можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано при­мусові заходи медичного характеру.

1. Підстави для розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання передбачені нормами КПК, закона­ ми України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Питання про передачу засудженої особи для відбування покарання може бути розглянуте на підставі запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави (держави винесення вироку), запиту держави виконання вироку, звернення засудженого, його законного представни­ ка або близьких родичів чи членів сім'ї. Про осіб, які належать до кола близьких родичів чи членів сім'ї, див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК. Водночас, у міжнародних договорах України поняття близьких родичів має більш вузь­ кий зміст у порівнянні з положенням п. 1 ч. 1 ст. З КПК. Наприклад, п. 6 ч. 1 ст. 1 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб від 2 грудняя 2009 р. визначає, що поняття «близькі родичі» для України означає: особи, які перебувають у спорідне­ ності з засудженим, тобто мати, батько, чоловік, дружина, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід і бабка, усиновлювачі, усиновлені. У такому випадку застосуванню підлягають норми міжнародного договору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 p.).

3. Конвенцією про передачу осіб, які страждають психічними розла­ дами, для проведення примусового лікування від 28 травня 1997 р. (рати­ фікована Україною із застереженням Законом від 11 січня 2000 р.) визнано, що проведення примусового лікування осіб в державі їхнього постійного проживання сприяло б більш ефективному поверненню зазначених осіб до нормального життя відповідно до принципів і стандартів ООН.

4. Передача осіб для проведення примусового лікування здійснюєть­ ся за зверненням як договірної сторони, судом якої винесене рішення, так і договірної сторони, громадянином якої особа є або на території якої постійно проживає. Повноважною особою, що виступає зі зверненням від імені договірних сторін, є керівник компетентного органу або його за­ ступник. Особа, яка підлягає примусовому лікуванню, її законний пред­ ставник, а також близькі родичі мають право направити до компетентних органів будь-якої з договірних сторін заяву про свою заінтересованість У передачі (ст. З Конвенції про передачу осіб, які страждають психічни­ ми розладами, для проведення примусового лікування). Умови передачі осіб, до яких судом застосовані примусові заходи медичного характеру, порядок і строки вирішення питання про передачу таких осіб тощо регу­ люються ст.ст. 605-612 КПК і відповідними положеннями міжнародних Договорів.

1172

1173

Стаття 606. Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для від­бування покарання

1. Засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов:

1. якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2. якщо вирок набрав законної сили;

1. якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбу­ вати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухва­ лено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

2. якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник за­ судженого;

5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави вико­ нання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчи­ нення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

6. якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним право­ порушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

7. якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згод­ ні на передачу засудженого.

2. Перед вирішенням питання про передачу засудженої особи для від­ бування покарання з України до іноземної держави остання має надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жор­ стокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3. Згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена у письмовій формі і усвідомленням усіх правових наслідків такої згоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допомоги у вигляді юридичної консультації щодо на­ слідків своєї згоди. Згода засудженої особи не вимагається, якщо на момені вирішення питання згідно з положеннями цієї глави вона перебуває на те­ риторії держави свого громадянства.

4. У разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмо­ вити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України.

5. У разі якщо при вирішені питання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті, але максимальний передбачений строк покарання у виді по­ збавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, при­ значений вироком, передача засудженої особи можлива лише після фак-

1174

тичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України. Таке саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті стосовно виду покарання.