Тема: Українська культура XIV - першої пол. XVII ст. План

1. Умови розвитку культури.

2. Розвиток освіти. Наука.

3. Розвиток літератури. Книгодрукування.

4. Мистецтво

1. Умови розвитку культури.

Розвиток української культури після втра­ти незалежності Галицько-Волинським князів­ством відбувався в складних умовах:

- українські землі були роз'єднані і опинилися під владою іноземних держав. Над Україною на­висла загроза, з одного боку, ополячення, з ін­шого, - омосковлення;

- спустошливі ординські напади нищили край, забирали тисячі людей у неволю;

- втратила своє привілейоване становище українська православна церква - важливий чинник культурного процесу. Проти неї і проти укра­їнської культури вів уперту боротьбу католи­цизм, підтримуваний польською адміністрацією;

- поглиблювалася денаціоналізація української знаті, дедалі більша кількість якої переходила в католицизм і ополячувалася.

Незважаючи на це, українська культура продовжувала свій поступовий розвиток, і на­прикінці XVI - поч. XVII ст. в ній відбувають­ся якісні зміни. Україна переживає справжнє національно-культурне піднесення. Обумовле­не воно було різними факторами, серед них:

* зростання ролі і значення Козацтва, яке організувало оборону українських земель від татар, виступило проти колоніального гноб­лення польської шляхти і окатоличення право­славних українців;

* діяльність братств, спрямована на захист і розвиток української культури, утвердження просвітництва як ідеології українського на­селення;

* ідеї Гуманізму та Реформації, що, проникаючи в Україну, впливали на середньовічну теоцентричну світоглядну систему, сприяли по­ширенню освіти, науки, пробуджували інте­рес до української культури, мови. Виникнен­ня і поширення гуманістичних, просвітниць­ких ідей зумовлювалося і визвольними рухами в Україні в ХУІ-ХУИ ст.

У цей період у силу свого геополітичного становища Україна стає своєрідним містком між культурами Заходу і Сходу, між культу­рами православного, католицького і мусуль­манського світів.

2. Розвиток освіти. Наука

У зв'язку з активним наступом католицької реакції становище освіти на Україні усклад­нилось. Прагнучи поширити свій вплив, като­лицька церква закладає в Україні єзуїтські школи. Завдяки наполегливим зусиллям ук­раїнців зберегти національний характер шко­ли, православні руські школи існували в Заблудові, Володимирі-Волинському, Львові, Уневі, Холмі, Києві, Смотричі, Білостоці. Се­ред них визначне місце посідала Острозька школа - перша вища школа на Україні, заснована князем Костянтином Острозьким близько 1576-1580 рр. Працювала вона за програмою західноєвропейських університетів, провідне місце у програмі навчання посідало ви вчення трьох мов: давньоукраїнської, грецької та латині. Першим ректором Острозької школи був відомий громадський діяч, письменник Герасим Смотрицький. Школа вихо­вала плеяду, видатних політичних і культур­них діячів України, серед них відомий пись­менник, філолог, ректор Київської братської школи Мілетій Смотрицький, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. У школі викладали відомі культурні діячі Іов Княгиницький, Дем'ян Наливайко - брат Северина Наливайка. Після смерті Костянтина Острозького (1608) школа занепадає, за його наступників її було перетворено на єзуїтську школу.

Поширенню освіти, поглибленню її зв'язків з національним життям сприяли братські школи, навчання в яких проводилося рідною мовою. Перша братська школа, відкрита у Львові у 1585 р., мала всестановий характер, високий рівень викладання. У1615 р. на кошти Гальшки Гулевичівни відкрилася братська школа у Києві, першим ректором якої був Іов Борецький. У1631 р. архімандрит Києво-Печер­ської Лаври Петро Могила заснував при лаврі школу вищого типу, яку через рік було об'єд­нано з Київською братською школою і назва­но Києво-Могилянською колегією (з 1701 р. - Київська академія). Ця школа, зберігаючи на­ціональні традиції, прийняла програму і ме­тоди західноєвропейських університетів. Вик­ладання велося латинською мовою. Вивчалися сім вільних наук: граматика, риторика, поети­ка, філософія, математика, астрономія, музи­ка; курс навчання тривав 12 років. У стінах академії народилося чимало псалмів, дум, кантів українською мовою, які згодом співа­лися народом.

З XIV ст. багато заможних українців для здобуття вищої освіти виїздили до Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Австрії, Польщі. Більшість із них поверталися на Ук­раїну, деякі залишалися працювати в Західній Європі. Визначним культурним діячем, навко­ло якого гуртувались польські літератори-гуманісти, був Павло Русин з Кросна - профе­сор римської літератури. Всесвітньо відомим вченим у галузі астрономії, математики, меди­цини був випускник Болонського і Краків­ського університетів дрогобичанин Юрій Котермак (відомий як Юрій Дрогобич). У Болон­ському університеті він одержав ступінь док­тора медицини і у 1481р. був обраний дека­ном медичного факультету. Юрій Дрогобич у 1483 р. видав у Римі книжку "Прогностична оцінка поточного" і став, таким чином, пер­шим українським автором друкованої книги. Поширенню на Україні вищої освіти спри­яла польська Замойська академія, відкрита в 1595 р. у західноукраїнському місті Замості. її випускниками стали відомі діячі культури і науки Касіян Сакович, Ісая Козловський, Сильвестр Косов, які згодом були викладача­ми Києво-Могилянської академії.

Важливі зміни відбувалися в українській історіографії. У літописанні на зміну стислим літописним оповіданням приходять щорічні записи про найважливіші події, з'являються посилання на історичні джерела, що надає літописам ґрунтовного характеру. Відомою пам'яткою історичної літератури цього пері­оду є "Густинський літопис", який висвітлює події від Київської Русі до кінця XVII ст. Ав­тор розрізняє історію Руси - України й істо­рію Московського князівства, ставить питан­ня про генезис української культури, вперше досліджує історію українського козацтва.